Рішення

від 11.09.2014 по справі 904/5851/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.14р. Справа № 904/5851/14 За позовом приватного акціонерного товариства "ХМЕЛЬНИЦЬКА МАСЛОСИРБАЗА", м.Хмельницький

до приватного підприємства "ЗЕБРА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 911,96 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Порхун Н.Д. - довіреність № б/н від 20.08.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Хмельницька маслосирбаза", м.Хмельницький, Хмельницька область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Зебра", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 16911,96грн. (з яких 14577,84грн. - основна заборгованість; 1750,62грн. - основна заборгованість з урахуванням інфляційних втрат; 583,50грн. - три відсотки річних).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №1934 від 31.07.14р. ухвалою суду від 08.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 28.08.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 28.08.14р. на 11.09.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 28.08.14р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується копіями реєстру поштових відправлень суду про відправку ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 11.09.14р.

В якості додаткового доказу повідомлення відповідача про час та місце судового засідання позивач надав суду повідомлення про вручення телеграми з інформацією про час та місце судового засідання та фіскальний чек №1276 від 01.09.14р.

11.09.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, з заявами і клопотаннями до суду не звертався.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.09.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.13р. між приватним акціонерним товариством "Хмельницька маслосирбаза" (далі по тексту - позивач, постачальник) та приватним підприємством "Зебра" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №479 (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується виготовити і поставити партіями молочну продукцію та безалкогольні напої згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти та провести оплату за поставлену продукцію в порядку та на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної на відвантаження згідно замовлень покупця.

Пунктом 1.3 договору визначено, що загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відвантаження товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом постачальника і за рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 6.1 договору ціна на товар зазначається в накладних на відвантаження, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.2 договору визначено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Пунктом 6.6 договору визначено, що за угодою між сторонами оплата продукції може здійснюватися після її отримання покупцем. Строк проведення розрахунку чотирнадцять днів з дати відвантаження відповідної партії товару.

На виконання вимог підпункту 3.3.4 пункту 3.3 статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" розрахунок за поставлене масло вершкове проводиться у строк не більше семи банківських днів з дня отримання товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.15р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (пункт 11.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив товар, а відповідач його отримав, що підтверджується накладними на відвантаження №0000014492 від 06.03.13р. (а.с.9) та №0000031032 від 21.05.13р. (а.с.10), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 14577,84грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Додатковим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем є долучений до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків складений за укладеним між сторонами договором станом на липень 2013 року (а.с.11), який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 14577,84грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому погашення суми основного боргу не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував за період з 01.03.13р. по 30.06.14р. інфляційні втрати у розмірі 1750,62грн. та за період з 01.04.13р. по 31.07.14р. три відсотки річних у розмірі 583,50грн.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що з урахуванням того, що строк проведення розрахунку чотирнадцять днів з дати відвантаження відповідної партії товару, як визначено пунктом 6.6 договору строк оплати товару за накладною на відвантаження №0000014492 від 06.03.13р. на суму 5256,94грн. (а.с.9) до 21.03.13р. та за накладною на відвантаження №0000031032 від 21.05.13р. на суму 10557,00грн. (а.с.10) до 05.06.13р.

Господарський суд визнав розрахунок інфляційних втрат вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд встановив наявність помилок про нарахування позивачем відповідачу трьох відсотків річних, у зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних у розмірі 576,59грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1826,27грн., з урахуванням того, що 99,96% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Зебра" (49000, м.Дніпропетровськ, жилмасив Тополя-3, буд.10, кв.8; ідентифікаційний код 32298742) на користь приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" (29025, м.Хмельницький, вул.Кооперативна, 3; ідентифікаційний код 00447729) 16328,46грн. (шістнадцять тисяч триста двадцять вісім грн. 46 коп.) - основна заборгованість з урахуванням інфляційних втрат; 576,59грн. (п'ятсот сімдесят шість грн. 59 коп.) - три відсотки річних; 1826,27грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 27 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.09.14р.

Суддя І.В. Петренко