Рішення

від 03.09.2014 по справі 908/2654/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/70/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2014 Справа № 908/2654/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Здоров'я" (61029, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 71)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 24062,60 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: Тамазликар Л.Й., довіреність б/н від 16.07.2014 р. (суд. засід. 13.08.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

29.07.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Здоров'я" з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 24062,60 грн., які складаються з 16665,48 грн. основного боргу, 1114,75 грн. - 3% річних, 1133,25 грн. втрат від інфляції, 1816,03 грн. пені та 3333,09 грн. - 20% штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2654/14, присвоєно справі номер провадження 32/70/14, з призначенням судового засідання на 13.08.2014 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 13.08.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.09.2014 р.

Позивач в судове засідання 03.09.2014 р. не з'явився. Надіслав на адресу господарського суду Запорізької області заяву, якою просить суд розглянути справу без участі представника та повідом про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Заявлені вимоги позивач в судовому засіданні 13.08.2014 р. обґрунтовував ст. ст. 11, 202, 203, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 638, 641, 642, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач повторно в судове засідання 03.09.2014 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав. Про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника відповідач суду завчасно не повідомляв.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі викладеного, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2654/14.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача і відповідача.

В судовому засіданні 03.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, в червні 2012 року між ТОВ "ТОВ "Ковчег Здоров'я" (позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) була досягнута домовленість щодо поставки товару.

21.06.2012 р. позивач за видатковими накладними № 492 від 21.06.2012 р. та № 486 від 21.06.2012 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 26665,48 грн.

Поставлений товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підпис відповідача скріплений відбитком штампу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, на видаткових накладних № 492 від 21.06.2012 р. та № 486 від 21.06.2012 р.

Посилання позивача на те, що поставка товару на суму 26665,48 грн. здійснювалася за договором поставки № 337 від 18.06.2012 р. та на його виконання суд вважає недоведеним, оскільки договір поставки № 337 від 18.06.2012 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 не підписаний.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що правовідносини сторін у справі стосовно поставки товару на загальну суму 26665,48 грн. не стосуються виконання ними взаємних зобов'язань за договором поставки № 337 від 18.06.2012 р., в даному випадку фактично між сторонами склалися правовідносини поставки товару, при цьому поставка мала місце саме на підставі видаткових накладних № 492 від 21.06.2012 р. та № 486 від 21.06.2012 р.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладній, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Поставлений за видатковими накладними № 492 від 21.06.2012 р. та № 486 від 21.06.2012 р. товар відповідачем оплачений частково в сумі 10000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

04.02.2014 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 4214 про погашення заборгованості в сумі 16665,48 грн. за поставлений товар.

Відповідачем вказаний лист залишений без задоволення.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар в сумі 16665,48 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ "Ковчег Здоров'я" у розмірі 16665,48 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 16665,48 грн. основного боргу за отриманий товар пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1114,75 грн. - 3 % річних та 1133,25 грн. втрат від інфляції.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1133,25 грн. втрат від інфляції, 1114,75 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1816,03 грн. пені та 3333,09 грн. - 20 % штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів того, що сторони уклали договір, в якому узгодили між собою розмір штрафних санкцій.

Договір № 337, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, з боку відповідача не було підписано, про що зазначає в своїй позовній заяві і сам позивач. Таким чином, сторони не узгодили умови щодо встановлення, порядку сплати та розміру штрафних санкцій у випадку порушення однією з них господарських зобов'язань щодо поставки або оплати товару.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З огляду на вищевикладене, договір № 337 між позивачем та відповідачем є не укладеним (таким, що не відбувся).

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 1816,03 грн. пені та 3333,09 грн. - 20 % штрафу за порушення господарських зобов'язань заявлена необґрунтовано.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Здоров'я" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 24062,60 грн. задовольнити частково .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Здоров'я" (61029, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 71, код ЄДРПОУ 33480551) 16665 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 75 коп. - 3% річних, 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 25 коп. втрат від інфляції та 1436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) грн. 05 коп. судового збору. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "09" вересня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.