Рішення

від 01.09.2014 по справі 910/8042/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8042/13 01.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква»

про стягнення 54 611, 93 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Босий В.П.

Любченко М.О.

Представники:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» про стягнення заборгованості за договором поставки № 63 від 01.12.2010 р. у розмірі 50 041,73 грн., а також 20, 01 грн. - інфляційних втрат, 806, 15 грн. - 3 % річних та 3 734, 04 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8042/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. у справі № 910/8042/13 призначено судову експертизу, виконання якої доручено ОСОБА_3 (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_1 від 28.09.2012 р.; лист б/н вх. № 06-б/н/697 від 15.11.2012 р.) та зупинено провадження у даній справі.

21.05.2014 р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/8042/13 та висновок судово-економічної експертизи документів № 11/05-2014 від 08.05.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. поновлено провадження у даній справі та призначено колегіальний розгляд справи № 910/8042/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. змінено колегіальний склад суду у справі № 910/8042/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 р. розгляд даної справи призначено на 07.07.2014 р.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. змінено колегіальний склад суду у справі № 910/8042/13 наступним чином - Поригунова А.Б. (головуюча), Босий В.П. та Любченко М.О.

Представники сторін на виклик суду не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись сторонам на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернуті до Ухвалою Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.09.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна» та Приватним акціонерним товариством «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» укладено договір поставки № 63, за умовами якого позивач зобов'язався систематично поставляти, а відповідач - приймати і оплачувати товари у порядку і на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 7.1. договору вартість товарів та загальна вартість партії товару визначається у видаткових накладних на товар та повинна відповідати вартості, зазначеної у замовленнях відповідача.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договору відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача вартість поставленого належним чином товару. Оплата першої поставки товару до кожного магазину відповідача здійснюється ним протягом 270 днів з моменту належної поставки. Оплата кожної наступної поставки товару здійснюється відповідачем протягом 180 днів з моменту належної поставки за умови своєчасного надання позивачем на адресу відповідача належним чином оформлених податкових та товарних накладних.

Згідно з п. 9.4. договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 11.1., набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє один рік.

Пунктом 11.8. договору передбачено, що будь-які зміни набувають чинності виключно у порядку, якщо вони виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Приймаючи до уваги, що до матеріалів справи не надано доказів продовження терміну дії договору № 63 від 01.12.2010 р. або укладення його на новий строк, суд дійшов висновку, що термін дії вказаного договору закінчився 01.12.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови спірного договору, здійснивши відповідачу поставку товару за період з 01.12.10р. до 17.09.2012. (а.с. 59 - 64 т.1), на суму 179832,07 грн. в той час як відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором № 63 від 01.12.2010 р. в частини розрахунків за поставлений товар, перерахувавши позивачеві 127209,34 грн. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 50 041, 73 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тож, виходячи зі змісту договору № 63 від 01.12.2010 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні довіреності від відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей у позивача, що, відповідно, унеможливлює встановлення у особи наявності або відсутності повноважень на отримання спірного товару, а також часткової відсутності на первинних документах всіх необхідних ознак, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зважаючи на необхідність спеціальних знань для встановлення обсягу відвантаженого позивачем товару за договором № 63 від 01.12.2010 р. судом призначено експертизу у даній справі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тож, з аналізу вищенаведеного випливає, що суд, розглядаючи спір по суті, виходить із заявлених позивачем вимог та наведених ним доводів з урахуванням нормативного обґрунтування заявлених вимог та наданих доказів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи документів № 11/05-2014 р. від 08.05.2014 р. за результатами дослідження первинних документів (видаткові накладні, податкові накладні, накладні на повернення, розрахунки коригування), договірної документації, регістрів бухгалтерського, податкового обліку та податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна» за період грудень 2010 року - березень 2012 року документально підтверджується постачання товару за договором поставки № 63 від 01.12.2010 р. на загальну суму 119 594, 21 грн.

Решта товару поставлена відповідачу після закінчення строку дії договору поставки №63 від 0.12.10р.

Разом з тим, суд відзначає, що поставка товару відповідачеві після 01.12.11р. (видаткові накладні від 19.03.12р. (а.1. 72, 73 т.1) здійснювалась позивачем з інших юридичних підстав, а саме - відповідно до договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, в той час як позивач обґрунтовує свої вимоги саме неналежним невиконанням відповідачем умов договору поставки №63 від 01.12.10р.

З урахуванням вищенаведеного документально підтверджується поставка позивачем відповідачу товару за договором поставки №63 від 01.12.2010 р. за період з 01.12.10р. до 01.12.11р. (тобто, у межах строку дії вищезазначеного договору) на суму 114650,57 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.13р. у даній справі позивача зобов'язано надати суду первинні документи (видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки тощо) за договором постави №63 від 01.12.10р. за період з 01.12.10р. та станом на травень 2013р.

Позивач надав суду витяги з рахунку установи банку, з яких вбачається перерахування відповідачем на виконання умов договору №63 від 01.12.10р. грошових коштів в сумі 69240,39 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується 14.11.11р. повернення відповідачем товару позивачеві на загальну суму 4353,27 грн.

Доказів зворотного сторонами суду не надано, клопотань в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України суду не подано. Заяви про зміну підстав позову, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суду також не надано.

Таким чином, решта пред'явленої до стягнення суми із заявлених позивачем підстав та наданих доказів матеріалами справи не підтверджується, а тому суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №63 від 01.12.11р. складає 41056,91 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 63 від 01.12.2010 р. на загальну суму 41 056, 91 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20, 01 грн. - інфляційних втрат, 806, 15 грн. - 3 % річних та 3 734, 04 грн. - пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем порушено умови договору № 63 від 01.12.2010 р. в частині розрахунків за товар, суд дійшов висновку, що вимога позивача про притягнення Приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій є обґрунтованими.

Згідно розрахунку суду, виконаного виходячи із визначеної судом суми заборгованості та за визначений позивачем період з 17.09.2012 р. до 01.04.2013 р. розмір 3 % річних становить 664, 78 грн., інфляційні втрати не перевищують заявлену позивачем до стягнення суму та становлять 20, 01 грн.

Розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 17.09.2012 р. до 17.03.2013 р. (шість місяців відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) становить 3 062, 44 грн.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 33696497), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, код ЄДРПОУ 32346832) заборгованість у розмірі 41 056, 91 (сорок одна тисяча п'ятдесят шість грн. 91 коп.) грн., 664, 78 (шістсот шістдесят шість грн. 78 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 20, 01 (двадцять грн. 01 коп.) грн., 3 062, 44 (три тисячі шістдесят дві грн. 44 коп.) грн. - пені та 1 411, 51 (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 51 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.09.14 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Босий В.П.

Любченко М.О.