Рішення

від 09.09.2014 по справі 920/809/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2014 Справа № 920/809/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова

корпорація України", м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Роси", м. Лебедин,

Сумська область;

про стягнення 15 670 грн. 89 коп.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 167 від 23.04.2014 року

від відповідача: не з'явився.

При секретарі судового засідання Малютіній М.С.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15 670 грн. 89 коп. заборгованості за послуги із зберігання зерна, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав.

Представник позивача в судове засідання надав додаткові обгрунтування ціни позову, а також надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.09.2014 р. щодо відповідача., який знаходиться за адресою: 42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Гагаріна, б. 3, кв. 2.

Ухвала про порушення провадження у справі № 920/809/14 від 14.05.2014 р., направлена судом відповідачу, була повернута поштою з відміткою «за даною адресою такої організації не має».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Таким чином, з огляду на викладене, оскільки відповідачу направлялася ухвала суду на юридичну адресу, за якою він значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

22.10.2011 р. позивачем було прийнято на зберігання від відповідача відповідно до складської квитанції на зерно серії АФ № 078548 за номером 868 від 22.10.2011 р. кукурудзу 3 класу (копія складської квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого Постановою КМУ № 510 від 11.04.2003р., підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Відповідно до розділу 3 «Обіг складських квитанцій» Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

При цьому, пунктом 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Пунктом 1.7. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 р. № 198 передбачено, що при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в ов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що доказом того, що кукурудзу 3 класу було прийнято на зберігання зерновим складом позивача від відповідача є товарно-транспортна накладна № 1 від 22.10.2011 р., копія товарно-транспортної накладної знаходиться в матеріалах справи.

Позивач в засіданнях пояснював, що за послуги зі зберігання кукурудзи 3 класу ним виставлялися рахунки на плату даних послуг відповідачу, а також складались Акти про надання послуг, копії долучені до матеріалів справи, але відповідач жодного разу з листопада 2011 р. за послуги Зернового складу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти надання послуг є первинними документами, які в п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 визначені як документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В зв'язку з відсутністю розрахунку за наданні послуги, згідно актів надання послуг, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 15 670 грн. 89 коп.

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач за надані послуги не розрахувався, а оскільки між сторонам не було укладено договору, в якому зазначається дата або термін зберігання зерна, тому для визначення строку виконання відповідачем зобов'язання за надані Зерновим складом послуги було застосовано положення ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію № 935 від 15.11.2011 р. з вимогою погасити заборгованість за надані послуги до 30.11.2011 р. від дня пред'явлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів.

Частиною 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З приписів ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Частиною 3 ст. 937 Цивільного кодексу України передбачено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки первинні бухгалтерські документи - складська квитанція на прийняття товару містить найменування товару, його кількість, якість, підписана відповідно представником позивача і відповідача та товарно-транспортна накладна, суд дійшов висновку, що зазначені обставини дають підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а між сторонами відповідно мав місце факт укладання правочину на зберігання товару.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини з надання послуг, факт заборгованості відповідача в розмірі 15 670 грн. 89 коп. підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Тому витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 827грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 205, 509, 526, 527, 530, 599, 625, 639, 640, 937 Цивільного кодексу України, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роси" (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Гагаріна, б. 3, кв. 2, код ЄДРПОУ 30954177) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) 15 670 грн. 89 коп . боргу, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА