Рішення

від 10.09.2014 по справі 923/1397/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р. Справа № 923/1397/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Колібабчук О.А.

від відповідача-1: Сапіги Д.П.

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції " Райффайзен Банк "Аваль", м.Херсон

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м.Херсон

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Захист", м.Дніпропетровськ

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК-Львів", с.Розвадін Львівської області

про стягнення коштів.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 27.08.2014р., якою поновлялось провадження у справі.

Провадження у справі порушено за позовною заявою ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (вих. № 140-7-0-349 від 04.10.2013р., вх. № 1494 від 09.10.2013р.) про стягнення з ПАТ "Таврійська будівельна компанія", ТОВ "Сігма-Захист", ТОВ "ТБК-Львів" 504211,84 Євро, що еквівалентно 5478606,52грн. та включає 498187,50 Євро (еквівалентно 5 413 147,95грн.) на повернення кредиту, 5914,77 Євро (еквівалентно 64268,02грн.) пені за порушення строків повернення частин кредиту, 109,57 Євро (еквівалентно 1190,55грн.) пені за порушення строків сплати відсотків.

Вимоги обґрунтовано твердженням про порушення позичальником - відповідачем-1 зобов'язань з повернення частини кредиту за графіком, строків сплати відсотків у відносинах, врегульованих генеральною кредитною угодою № 010/03-051/888 від 23.08.2006р. Позивач посилається на норму про дострокове стягнення, просив стягнути кошти з позичальника та з поручителів.

Відповідач-1 позов не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог (вх. № 137932/13 від 27.11.2013р.), які полягають у наступному.

Протягом провадження у справі відповідач змінював розмір позовних вимог, в остаточній редакції заяви № 140-7-0/404 від 19.08.2014р. (вх. № 9190/14 від 26.08.2014р.) просив стягнути 52194 євро на повернення кредиту, 343,19 євро в якості відсотків за користування кредитними коштами, 7470,26 євро пені за порушення строків повернення кредиту з 10.02.2014р. по 18.08.2014р. та 4,69 євро пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами з 01.03.2014р. по 01.04.2014р.

У судовому засіданні 09.09.2014р. оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 10.09.2014р.

Суд належно повідомляв учасників процесу про час і місце проведення судових засідань у справі, зокрема, про призначення судового засідання на 09.09.2014р. о 09год. 30хв. суд направляв кожному з учасників процесу копію ухвали від 27.08.2014р., про що до справи залучено витяги з реєстру вихідної поштової кореспонденції, списку зґрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 63,64 т.2).

Щодо отримання позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-3 копії цієї ухвали до справи залучені поштові повідомлення.

Копія ухвали від 27.08.2014р., що направлялась відповідачу-2, до суду не повернулась, а копія попередньої ухвали суду (від 03.07.2014р. про зупинення провадження у справі) повернулась до суду з поміткою Укрпошти: "за спливом строку зберігання" (а.с.42-45 т.2).

Відповідач-2 вважається належно повідомленим про час і місце розгляду справи з огляду на зміст ст.64 ГПК України та п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за якими в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку, або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 09.09.2014р. представник відповідача-1, а в судовому засіданні 10.09.2014р. і представник позивача повідомили про вчинену 29.08.2014р. оплату відповідачем-1 заявлених до стягнення 343,19 євро в якості відсотків за користування кредитними коштами, навели судження щодо підстав для припинення провадження у справі стосовно вимог про ці 343,19 євро.

У остаточному викладенні відношення до позовних вимог відповідач-1 визнав позов щодо стягнення 52194 євро на повернення кредиту та просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 5000грн., навівши такі обґрунтування цього клопотання: "Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

10.02.2014р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Таврійська будівельна компанія" укладено новий кредитний договір № 010/Р2-01-03-3-0/003 (далі - кредитний договір) для рефінансування 453700,00 євро існуючої кредиторської заборгованості з євро в національну валюту України по кредитному договору № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. в розмірі 5 544 800 грн.

14.02.2014р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1 для рефінансування існуючої кредиторської заборгованості грошові кошти в розмірі 5544800,00 грн.

Але, у зв'язку зі складними політичними умовами в країні Національний банк України своєю постановою № 49 від 06.02.2014р., ввів тимчасові обмеження на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, що призвело до різкого падіння курсу гривні з 11,50грн. до 17,00грн. за євро.

Відповідно до заяв ПАТ "Таврійська будівельна компанія" про купівлю іноземної валюти № 5 від 17.02.2014р., № 6 від 25.02.2014р., № 7 від 25.02.2014р. ПАТ "Таврійська будівельна компанія" намагалась після отримання 14.02.2014р. кредитних коштів в розмірі 5544800,00грн., здійснити купівлю іноземної валюти за встановленим в кредитному договорі курсом на рефінансування в розмірі 453 700,00 євро існуючої кредиторської заборгованості в РБА з євро в національну валюту України, але у зв'язку з встановленими обмеженнями строків виконання заявок до 6 днів, позивач не міг здійснити купівлю валюти в розмірі зазначеному в заявках та достатніх для погашення існуючої кредиторської заборгованості в розмірі 453 700,00 євро.

28.02.2014р. ПАТ "Таврійська будівельна компанія" після попередження банка про відзив перерахованих коштів за новим кредитним договором в розмірі 5544800грн., було вимушене надати заявку № 9 від 28.02.2014р. на купівлю іноземної валюти за курсом уповноваженого банку в розмірі 401506,00 євро.

Внаслідок проведеної операції утворився додатковий залишок курсової різниці в розмірі 52194,00 євро, який банк зобов'язує товариство погасити з власних коштів за курсом 15,756839грн. за 1 євро, що в гривневому еквіваленті додатково складає для ПАТ "Таврійська будівельна компанія" 822412,45грн. прямих збитків.

ПАТ "Таврійська будівельна компанія" знаходиться в тяжкому фінансовому стані, так як внаслідок глобальних економічних явищ на підприємстві з початку 2009р. виникли труднощі з реалізації продукції, скоротилися обсяги виробництва із-за відсутності нових замовлень, знизилася рентабельність при випуску продукції.

Так, ПАТ "Таврійська будівельна компанія" відноситься до промислового сектору економіки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2008р. № 1107 "Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України" підпадає під поширення світової фінансової кризи на Україну про що свідчать тенденції розвитку економіки, в тому числі стрімке скорочення промислового виробництва, що змінює структуру внутрішнього попиту і призводить до накопичення запасів нереалізованих товарів, як це було на початку 90-х років тобто, спостерігається зниження попиту на продукцію металургійної, будівельної, промислової, машинобудівної та інших галузей.

Об'єм реалізації продукції вапняково-силікатного виробництва ПАТ "Таврійська будівельна компанія" - цегли силікатної та газобетону скоротився у 5,7 разів. Тому станом на 01.08.2014р. на складі готової продукції накопичилось більш, як 3 млн. штук нереалізованої цегли силікатної.

Відповідно до наказів ПАТ "ТБК" від 10.01.2012р., 31.01.2012р., 28.02.2012р., 29.03.2012р., 12.04.2012р., 26.04.2012р., 10.05.2012р., 31.05.2012р., 07.06.2012р„ 26.06.2012р„ 30.08.2012р., 16.11.2012р. 16.11.2012р, 28.02.2013р., 05.03.2014р., 25.04.2013р., 10.05.2013р., 29.05.2013р., 25.06.2013р., 23.08.2013р., 27.08.2013р., 30.09.2013р., 30.10.2013р., 15.11.2013р., 09.12.2013р., 16.12.2013р., 24.01.2014р., 29.01.2014р., 28.03.2014р. зупинялась робота виробництв відповідача-1.

12.05.2014р. ДПІ м.Херсона при проведенні планової податкової перевірки встановило заборгованість ПАТ "ТБК" з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 2115289,96грн. та нарахувало штрафну санкцію за несвоєчасну сплату у розмірі 528822,49грн. 01.06.2014р. між ДПІ м.Херсона та ПАТ "Таврійська будівельна компанія" укладено договір реструктуризації заборгованості. У зв'язку із важким фінансовим становищем, умови цього договору ПАТ "ТБК" в повному обсязі не виконує, що може призвести до скасування з боку податкової договору та накладання арешту на рахунки та майно підприємства.

Крім цього, на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю 33-25 від 28.02.2014р., 04.04.2014р. та 17.06.2014р. ВДВС Комсомольського РУЮ відкрило виконавче провадження ВП № 43677596 та № 42799200 про стягнення з ПАТ "Таврійська будівельна компанія" заборгованості з єдиного соціального внеску на загальну суму 1 065 971,30грн. та накладено арешт на рахунки боржника.

Згідно балансу ПАТ "ТБК" на 30.06.2013р., довгострокові кредити банків -5145тис. грн. (ряд. бал. 1510) та інші довгострокові зобов'язання - 99180тис. грн. (ряд. бал. 1515), кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 24382тис. грн. (ряд. бал. 1615), поточні зобов'язання перед бюджетом - 1038тис. грн. (ряд. бал. 1620), поточні зобов'язання по страхуванню - 633 тис.грн (ряд. бал. 1625) та по оплаті праці - 1851 тис. грн. (ряд. бал. 1630).

На даний час підприємство відчуває наслідки другої хвилі економічної кризи. Банки вкрай неохоче надають кредити на будівництво або поповнення обігових коштів. Разом із тим, усі контракти ПАТ "ТБК" на модернізацію виробництва фінансуються банками, але під значні кредитні відсотки. При цьому, практично усі обігові кошти боржника направлені на підтримання виробництва та сплату кредитів та відсотків за ними.

Відповідно до ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вказані приписи та оскільки, саме внаслідок проведеної операції по купівлі іноземної валюти для рефінансування 453700,00 євро існуючої кредиторської заборгованості з євро в національну валюту України по кредитному договору № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. утворився додатковий залишок курсової різниці в розмірі 52194,00 євро, просимо суд зменшити заявлений ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" розмір штрафних санкцій до 5000,00грн."

Позивач заперечує проти клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, навівши письмові заперечення проти клопотання та стверджуючи про відсутність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Відповідач-2 протягом провадження у справі не проявив свого відношення до позовних вимог.

Відповідач-3 (ТОВ "ТБК-Львів") позовні вимоги не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог (вх. № 2/4749/13 від 28.11.2013р.), які полягають у наступному.

"Позивач безпідставно та всупереч вимогам ст.543 ЦК України, просить стягнути достроково на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" з трьох підприємств окремо, а не солідарно заборгованість за кредитним договором № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. з ПАТ "Таврійська будівельна компанія" в розмірі 504211,84 євро, з ТОВ "ТБК-Львів", як поручителя заборгованість по договору поруки № 12/42-0-1/591 від 22.06.2011р. в розмірі 504211,84 євро, з ТОВ "Сігма-Захист", як поручителя заборгованість по договору поруки № 12/Р2-01-04-2-0/938 від 31.05.2013р. в розмірі 504211,84євро.

Крім цього, позивач просить стягнути достроково з ТОВ "ТБК - Львів", як поручителя по договору поруки № 12/42-0-1/591 від 22.06.2011р. на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. з додатковими угодами до нього, в тому числі за додатковою угодою № 101/03-051/888/18 від 31.05.2013р.

На підписання вищезазначеної додаткової угоди засновниками ТОВ "ТБК - Львів" рішення про узгодження внесення змін за кредитним договором № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. не надавалось, зміни до договору поруки № 12/42-0-1/591 від 22.06.2011р. не вносились".

Представники обох сторін у судовому засіданні 10.09.2014р. пояснили суду, що з рефінансуванням за кредитним договором № 010/Р2-01-03-3-0/003 від 10.04.2014р. (копія на а.с.24-27 т.2) кредитної заборгованості за договором № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. з євро у національну валюту України з лімітом кредитної операції в 5544800грн. спірні нині у справі 52194 євро залишились існуючими, непогашеними зобов'язаннями за названим договором від 21.03.2008р., оскільки за час від отримання кредиту в 5544800грн. та до набуття за ці кошти євро і погашення в євро суми за кредитним договором від 21.03.2008р. виріс курс євро по відношенню до гривні, у зв'язку з чим сума в 52194 євро і залишалась непогашеною за договором від 21.03.2008р.

С у д в с т а н о в и в:

Визнання позову відповідачем є його процесуальним правом та підставою для задоволення позовних вимог, якщо суд не встановить, що дії відповідача з визнання позовних вимог не суперечить законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб: відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд задовольняє вимоги до відповідача-1 про стягнення 52194 євро на повернення кредиту на підставі названої ч.5 ст.78 ГПК України, не встановивши, щоб визнання позову цим відповідачем суперечило законодавству або порушувало права або охоронювані законом інтереси інших осіб.

Відповідач-1 дійсно має зобов'язання з повернення позивачеві названої частини кредиту в 52194 євро, що отримувалась відповідачем-1 у відносинах за кредитним договором № 010/03-022/019 від 21.03.2008р. (копія договору на а.с.28-45, докази щодо отримання кредиту позичальником, а саме, витяг з картки обліку банком руху коштів на банківському рахунку позичальника, на а.с.78-89), за яким банк зобов'язався надати позичальнику - ПАТ "Таврійська будівельна компанія" кредит у сумі 1041250 євро під 11,5% річних за користування кредитом на умовах повернення кредиту частинами на строк до 12.12.2013р. - в редакції додатку № 3 до додаткової угоди № 010/03-022/019/10 від 24.01.2011р.

Позов заявлено 09.10.2013р. (вх.1464), частина вимог за ним щодо повернення кредиту була достроковою на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, за якою якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі неповернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишалася до сплати належних йому відсотків.

У письмовій вимозі на адресу позичальника та поручителів № 140-7-0-297 від 27.08.2013р. (копія на а.с.91 т.1) позивач зазначив, що позичальник на дату вимоги прострочив повернення за графіком 65797,67 євро, вимагав погасити борг у 30-денний від вимоги та вказав, що у випадку непогашення того боргу у цей строк банк буде ініціювати позов до позичальника і поручителів про дострокове стягнення сум за кредитним договором.

Відповідачі не спростовували даних позивача про те, що борг в 65797,67 євро за названою вимогою у вказаний у ній строк не погасився.

За розділом № 8 "дострокове погашення кредиту на вимогу кредитора" кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитодавець має право вимагати дострокового погашення зобов'язань позичальником. Зокрема у п.8.3 договору зазначено, що позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення.

Як слідує з поштових повідомлень про вручення поштових відправлень на а.с.92 т.1, ПАТ "Таврійська будівельна компанія" отримала названу вимогу кредитодавця 28.08.2013р., ТОВ "Сігма-Захист" - 04.09.2013р., ТОВ "ТБК-Львів" - 27.08.2013р. З огляду на вказаний зміст вимоги кредитодавця, дату отримання її позичальником (28.08.2013р.), з перебігом зазначених 30 календарних днів (з 29.09.2013р. по 27.09.2013р. включно), слід дійти висновку, що з ініціюванням кредитодавцем зміни строку повернення частини кредиту строк повернення залишку неповернутого кредиту змінено. Датою повернення тієї частки кредиту є 27.09.2013р., не повернувши кредит до цієї дати позичальник з 28.09.2013р. вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення частин кредиту, щодо яких раніше узгоджувався графік повернення до 12.12.2013р.

Як зазначено в описовій частині цього рішення заявлені 26.08.2014р. до стягнення відсотки за користування кредитними коштами у сумі 343,19 євро погашені 29.08.2014р., що підтверджено наданим позивачем суду 10.09.2014р. та залученим до справи витягом з картки обліку руху коштів на банківському рахунку. Провадження щодо вимог про стягнення 343,19 євро у якості відсотків за користування кредитними коштами підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1) ч.1 ст.80 ГПК України.

Вимоги про пеню підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.14.4 кредитного договору за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного дня після дати, коли грошове зобов'язання мало бути виконано, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання.

За ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони договором не змінювали названого у ч.6 ст.232 ГК України 6-місячного строку, а наведена у договорі процитована фраза "…і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання" об'єктивно не кваліфікується нормою про зміну зазначеного у Законі шестимісячного строку, що також підтверджується і правовою позицією Вищого господарського суду України та Верховного Суду України у питаннях про співставлення подібних норм договору про нарахування пені з визначенням Законами строку нарахування пені та можливості його зміни учасниками відносин.

Зміна за п.14.8 договору строку позовної давності на 5 років не змінює строку припинення нарахування пені за ч.6 ст.232 ГК України, який, що очевидно, не є строком позовної давності.

Перевірка судом наведеного позивачем розрахунку пені (а.с.49 т.2) дала такі результати.

Нарахування 4,69 євро пені за період прострочки з 01.03.2014р. по 01.04.2014р. пені за прострочку оплати поточних (таких, що безпосередньо передували цьому періоду нарахування пені) зобов'язань зі сплати в якості відсотків сум 4176,53 євро та 629,63 євро відповідає нормам договору та чинному законодавству. За п.2.2 договору проценти сплачуються щомісячно до останнього робочого дня кожного місяця. Відтак, прострочка оплати відсотків за лютий-березень 2014р., правильно облікована з початком наступного місяця (у відмінності від прострочки оплати сум на повернення власне кредиту за достроковою вимогою - з 28.09.2013р., як вже зазначено).

Пеня за прострочку повернення кредиту нарахована за період з 10.02.2014р. по 18.08.2014р.

Передбачений ч.6 ст.232 ГК України 6-місячний строк на нарахування пені розпочинає перебіг з початку прострочки платежу - з 28.09.2013р., закінчує, відповідно, 27.03.2014р. Відтак, частина пені, що нарахована за період після 27.03.2014р. стягненню не підлягає.

За першою строчкою розрахунку (а.с.49 т.2) нараховано пеню в сумі 2908,65 євро по 27.02.2014р., тобто в межах названого шестимісячного строку. Також крім цієї пені за період з 28.02.2014р. по 27.03.2014р. за 28 днів прострочки підлягає стягненню 520,51 євро пені за таким розрахунком:

52194 євро х 6,5% х 2 : 100% : 365 днів х 28 днів = 520,51 євро.

Всього пені, що підлягає стягненню:

520,51 + 2908,65 + 4,69 = 3433,85 євро.

Решта пені стягненню не підлягає у зв'язку із застосуванням судом ч.6 ст.232 ГК України щодо обмеження 6-місячним строком періоду нарахування пені та, відповідно, необхідністю початку відліку цього строку, як зазначено, з 28.09.2013р.

До речі щодо такого ж висновку про зміну строку грошового зобов'язання при вимозі про дострокове стягнення і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 29.01.2014р. № 6/155-цс13, та у правовій позиції, висловленій під час розгляду тієї справи.

Вимоги до поручителів підлягають задоволенню у тому ж розмірі, що й вимоги до позичальника, також і у зв'язку з наступним.

За договором поруки № 12/42-0-1/591 від 22.06.2011р. ТОВ "ТБК-Львів" зобов'язалось відповідати перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" солідарно з ПАТ "Таврійська будівельна компанія" за зобов'язаннями за кредитним договором № 010/03-022/19 від 21.03.2008р., а за договором поруки № 12/Р2-01-04-2-0/938 від 31.05.2013р. ТОВ "Сігма-Захист" поручилось відповідати перед тим же кредитором за ті ж зобов'язання.

Згідно зі ст.553, 554 ЦК України поручителем може бути одна особа або кілька осіб, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, а особи які спільно дали поруку відповідають перед кредитором солідарно.

Норм іншого змісту, ніж наведений зміст ст.553, 554 ЦК України, в названих договорах поруки (копії на а.с.65-73 т.1) нема.

Відтак, поручителі відповідають за позовом у тому ж розмірі, що й позичальник. Для солідарності відповідальності кількох поручителів не має значення в одну дату чи в різні укладено з кожним з поручителів договір поруки, оскільки кілька договорів поруки (викладені в одному документі чи в різних, однією датою чи різними) свідчать у будь-якому разі про поруку кількох осіб, відповідно, про спільність поруки, а відтак, і про солідарність відповідальності кількох поручителів.

Суд врахував уже названі дати отримання поручителями названих вимог від кредитора, дату заявлення позовних вимог.

Суд ґрунтовно вивчив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та не знайшов достатніх підстав для його задоволення, тому відхилив його.

Позивач обґрунтував клопотання посиланням на ст.233 ГК України, проте не довів надмірності санкцій порівняно із збитками кредитора: таких збитків не доводилось, не встановлено.

Що ж до можливості зменшення розміру санкцій на підставі ч.2 ст.232 ГК України з урахуванням лише інтересів боржника суд констатує, що питання підстав зменшення санкцій врегульовано не лише цією статтею цього Закону, а й ст.83 ГПК України (наявність виняткового випадку серед таких підстав), ст.616 ЦК України (сприяння кредитора розміру збитків, або невжиття заходів щодо їх зменшення).

Достатніх підстав у цілому за ст.232 ГК України, ст.616 ЦК України, ст.83 ГПК України для зменшення розміру пені за позовом, за яким відмовляється в її стягнення на 45,94% : (100% - (3433,85 євро х 100% / 7474,95 євро х 100% )) з врахуванням майнових інтересів обох сторін у справі, суд не вбачає.

При заявлені позову позивач сплатив до бюджету судовий збір за позовом у сумі 68820грн. за платіжним дорученням № 222927 від 04.10.2013р. Суд прийняв до уваги пояснення представників сторін про вичерпання сторонами у позасудовому порядку питання про покладення судового збору вже вчиненим відповідачем-1 відшкодуванням позивачу судового збору при названому рефінансуванні.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 52194 євро на повернення кредиту та 3433,85 євро пені.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (код ЄДР 32702078), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Захист" (код ЄДР 32324253), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК-Львів" (код ЄДР 37288807) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" (код ЄДР 22761811) 52194 євро на повернення кредиту, 3433,85 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Припинити провадження щодо вимог про стягнення 343,19 євро в якості процентів за користування кредитними коштами.

Відмовити у позові щодо решти вимог про пеню.

Повне рішення складено

12.09.2014р.

Суддя В.В. Чернявський