Постанова

від 20.08.2014 по справі 918/522/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа № 918/522/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Івасюк Т.І. (довіреність №436/11.5.2 від 21.10.2013 року)

відповідача - Дяденчук А.І. (довіреність від 01.01.2014 року)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/522/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс"

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

про стягнення в сумі 1 090 479 грн. 48 коп.

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області №918/1521/13 від 26.11.2013 року (суддя Качур А.М.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" на користь Публічного акціонерного товаариства "ВТБ Банк" 1064113,04 грн. строкової та простроченої заборгованості за кредитним договором; 26366,44 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором; 21809,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що розмір заборгованості за кредитним договором № 19.27-03/08-СК від 13 лютого 2008 року становить 1090479,48 грн., доказів належного виконання кредитного договору позичальником суду першої інстанції не подано.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс", оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі та апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/522/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №918/522/13 від 15.06.2014 року колегією суддів у складі головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/522/13.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №01-07/120 від 05.08.2014 року в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) по справі №918/522/13 - Розізнаної І.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи №918/522/13.

Повторним автоматичним розподілом визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №918/522/13 від 05.08.2014 року апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/522/13 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.

Позивач - ПАТ "ВТБ Банк" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. №15729/14 від 05.08.2014 року).

Третя особа - ОСОБА_4 в письмових поясненнях на апеляційну скаргу (вх. №16788/14) зазначив про часткове виконання своїх грошових зобов'язань за умовами кредитного договору, однак доказів вказаного не надав.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду в судовому засіданні 20.08.2014 року заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (позивач), правонаступником якого Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", та ОСОБА_4 (клієнт/третя особа) була укладена генеральна угода № 03 (а.с.18), за умовами якої вищевказаний банк на умовах забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання, зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Вказана угода підписана третьою особою та повноважним представником банку, а також скріплена печаткою останнього.

Пунктом 2.2 даної генеральної угоди передбачено, що умови надання, термін погашення та розмір кожного кредиту оформлюється кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цієї угоди.

В рамках вказаної угоди 13.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк/позивач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", та ОСОБА_4 (позичальник/третя особа) був укладений кредитний договір № 19.27-03/08-СК (далі - кредитний договір, а.с.22-23), за умовами якого банк для задоволення споживчих потреб позичальника надав останньому кредит у розмірі 970000,00 грн. зі строком користування до 10 жовтня 2014 року та сплатою 16,5 процентів річних за користування кредитними коштами, а ОСОБА_4, у свою чергу, зобов'язався своєчасно повернути кредитору суму отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти та комісійну винагороду, а також виконати всі інші умови даного договору.

Кредитний договір № 19.27-03/08-СК підписаний третьою особою та повноважним представником банку, а також скріплений печаткою цієї юридичної особи.

В забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, 13.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", (банк/позивач), ОСОБА_4 (третя особа/позичальник) та ТОВ "Фірма Амур Сервіс" (поручитель/відповідач) був укладений договір поруки № 19.27-03/08-ДП03 (далі - договір поруки, а.с.24), відповідно до умов якого поручитель зобов'язувався відповідати перед банком як солідарний боржник за виконання позичальником своїх зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 1 договору поруки встановлено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК та будь-якими додатковими угодами до нього (у тому числі збільшуючими основне зобов'язання).

Відповідно до п.4 договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (п.5 договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, банком та позичальником неодноразово вносились зміни та доповнення до кредитного договору № 19.27-03/08-СК та договору поруки № 19.27-03/08-ДП03.

Зокрема, 09.09.2009 року договором про внесення змін № 1 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК, сторони серед іншого доповнили кредитний договір такими пунктами:

Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісій та/або інших можливих платежів, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають/випливатимуть з умов кредитних договорів/договорів забезпечення, що укладені/будуть укладені у майбутньому між позичальником та ВАТ "ВТБ Банк" в рамках надання позичальникові кредитних коштів. Банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове погашення протягом 30 календарних днів з дати відправлення позичальникові відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового погашення (пункт 7.7).

У разі відмови позичальника щодо дострокового погашення кредиту, при настанні випадків визначених п.7.7. банк має право здійснити будь-які дії направлені на виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно за договорами забезпечення будь-яким способом, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, та/або отримати відшкодування з майна позичальника та/або звернутися до поручителів/майнових поручителів та/або звернутися до колекторського агенства, відповідно до вимог чинного законодавства України та договорів забезпечення (пункт 7.8).

Крім того, відповідно до пункту 1.2 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін до кредитного договору від 9 вересня 2009 року № 1) за невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 5.7 та 5.8 цієї угоди, банк підвищує процентну ставку на 5 процентів річних у порівнянні з діючою процентною ставкою за цим кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.4 згаданого договору на період з 09 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 4 проценти річних.

Відповідно до Договору від 20.09.2010 року про внесення змін № 2 до кредитного договору від 13.02.2008 року №19.27-03/08-СК сторони зафіксували, що строк користування позичальником кредитними грошовими коштами становить до 10 жовтня 2016 року (пункт 1.1.).

У вказаному договорі про внесення змін до кредитного договору сторони також домовилися, що сума простроченої на той час заборгованості по кредиту станом на 20.09.2010 року додається до суми кредиту позичальника. З дати 20.09.2010 року по 19.09.2011 року позичальнику надається відтермінування по погашенню залишку суми кредиту за новим графіком (пункт 3.29).

Відповідно до Договору від 30.08.2011 року про внесення змін №3 до кредитного договору від 13.02.2008 року №19.27-03/08-СК сторони внесли зміни до кредитного договору виклавши його у новій редакції. У новій редакції сторони серед іншого також погодили, що виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс".

Згідно пункту 5.2 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін до цього правочину від 30 серпня 2011 року № 3) банк має право відмовити позичальнику в наданні кредиту або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди та виконання зобов'язань за договором у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема, невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами цього договору, затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за кредитом щонайменше на 1 календарний місяць, або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 відсотків.

Право банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення останньому відповідного повідомлення банку закріплене і в пункті 5.2.2 спірного кредитного договору.

Як вбачається, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту в сумі 970 000,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером (а.с.89).

Натомість, як встановлено судами обох інстанцій, третя особа в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, кредитні кошти в зазначені строки не сплатив, відсотки за їх користування сплатив частково, що в свою підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.115-166).

Внаслідок таких неправильних дій третьої особи, останньою створена заборгованість в розмірі 618 764,46 грн. (строкова заборгованість по кредиту), 117 849,63 грн. (прострочена заборгованість по кредиту за період з 09 вересня 2012 року по 09 квітня 2013 року), 184 599,99 грн. (строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 30 серпня 2010 року по 09 квітня 2013 року), 142898,96 грн. (142898,96 грн.).

В зв'язку з порушенням третьою особою взятих на себе зобов'язань, 29 листопада 2012 року банк (позивач) звернувся до позичальника ОСОБА_4 з вимогою про повернення отриманого кредиту в повному обсязі, а також сплати нарахованих штрафних санкцій протягом 30 календарних днів від дати одержання цього листа, яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та належного реагування.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості ні відповідачем, ні третьою особою не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору (з врахуванням внесених змін від 30.08.2011р., а.с.32-39), у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання третьою особою умов кредитного договору, банком правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 09 вересня 2009 року по 09 квітня 2013 року в розмірі 26 366,44 грн.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки, місцевим господарським судом встановлено, що, існує заборгованість третьої особи перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, як поручителя, 1 090 479,48 грн., в тому числі: строкова заборгованість по кредиту - 618 764,46 грн.; прострочена заборгованість по кредиту за період з 09 вересня 2012 року по 09 квітня 2013 року - 117 849,63 грн.; строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 30 серпня 2010 року по 09 квітня 2013 року - 184 599,99 грн.; прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 08 серпня 2012 року по 09 квітня 2013 року - 142 898,96 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 09 вересня 2009 року по 09 квітня 2013 року - 26 366,44 грн. обгрунтовані і законні, та відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 543, 553-555, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.

При цьому, твердження скаржника щодо закінчення дії поруки 20.03.2011 року та припинення зобов'язання за договором поруки в зв'язку з розірванням Генеральної угоди № 03 від 03.10.2007 року, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Так, апелянт зазначає, що оскільки пунктом 1.5. Договору про внесення змін № 2 до кредитного договору від 20.09.2010 року доповнено кредитний договір пунктом 3.29. "Сума простроченої заборгованості по кредиту станом на 20 вересня 2010 року додається до суми кредиту позичальника...", вказані зміни підтверджують наявність заборгованості позичальника перед позивачем, а строк виконання основного зобов'язання настав саме 20.09.2010 року, з огляду на що, на думку відповідача, строк дії поруки припинився через шість місяців після вказаної дати, тобто 20.03.2011 року.

Однак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зобов'язання, зафіксоване у договорі щодо додавання суми простороченої заборгованості по кредиту за попередній період до суми кредиту позичальника, є по своїй суті новацією договору, а не відображенням настання строку виконання основного зобов'язання.

Так, відповідно до положень статті 604 ЦК Украаїни, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Дія договору поруки щодо зобов'язань за кредитним договором підтверджена змінами, що вносились як в кредитний договір, так і в договір поруки, в тому числі, змінами відповідно до Договору від 30.08.2011 року про внесення змін № 3 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК, згідно яких сторонами було погоджено, що виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідача.

Крім того, суд зауважує, що згідно умов кредитного договору (з урахуванням внесених змін) позичальник зобов'язувався повернути кредит в повному обсязі до 10.10.2016 року або достроково у випадках, передбачених цим договором.

З огляду на викладене, твердження апелянта про настання строку виконання основного зобов'язання 20.09.2010 року та припинення строку дії поруки 20.03.2011 року, є помилковими.

Також безпідставними є посилання скаржника на те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.11 договору поруки, останній вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відтак, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує не строк, а термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що умови договору поруки щодо його дії до повного виконання усіх зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором не свідчать про те, що даним договором встановлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 та частини 4 статті 559 ЦК України.

Оскільки в даному договорі сторони не встановили строк припинення поруки, до спірних правовідносин застосуванню підлягає норма частини 4 статті 559 ЦК України, яка регламентує, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п.24 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України із розгляду кримінальних і цивільних справ від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" в якій, зокрема, зазначено наступне: "Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання".

Як встановлено судом першої інстанції, банк (позивач) листом від 29 листопада 2012 року № 976/1200-2, в зв'язку з невиконанням позичальником умов договору, звернувся до позичальника - ОСОБА_4 з вимогою про повернення позичальником отриманого кредиту в повному обсязі, а також сплати нарахованих штрафних санкцій протягом 30 календарних днів від дати одержання цього листа. Вказаний лист був отримано позичальником 03 грудня 2012 року.

Оскільки боржнику - ОСОБА_4 був наданий строк на добровільне виконання зобов'язань до 03.01.2013 року, то кінцевою датою строку, на який діє порука за даним кредитним договором, з урахуванням положень ч.4 ст.559 ЦК України, є 04.07.2013 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом до поручителя - ТзОВ "Фірма Амур Сервіс" - 15.04.2013 року, тобто в межах строку дії поруки.

Крім того, слід зазначити, що дія договору поруки щодо зобов'язань за кредитним договором підтверджена змінами, що вносились як в кредитний договір, так і в договір поруки, в тому числі змінами відповідно до Договору від 30.08.2011 року про внесення змін № 3 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК, згідно яких сторонами було погоджено, що виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідача.

Крім того, згідно умов кредитного договору (з урахуванням внесених змін) позичальник зобов'язувався повернути кредит в повному обсязі до 10.10.2016 року або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Колегією суддів також не беруться до уваги посилання апелянта на рішення Рівненського міського суду від 27.01.2014 року у справі №569/6793/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19.03.2014 року, яким розірвано генеральну угоду №03 від 03.07.2007 року, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.03.2014 року виконання рішення Рівненського міського суду від 27.01.2014 року у справі №569/6793/13-ц зупинено до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/522/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2014 року у справі №918/522/13 - залишити без задоволення.

2. Справу №918/522/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.