Ухвала

від 16.07.2014 по справі 872/15347/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2014 рокусправа № 811/2283/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія 2006" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 01 липня 2013 року № 0001432250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток розмірі 389,00 грн. за основним платежем та 195,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення Форми «П» від 01 липня 2013 року № 0001442250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 29155,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 01 липня 2013 року № 0001452250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2972,00 грн. за основним платежем та 1486,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 червня 2013 року співробітниками Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС складено акт за № 91/22-5/3444536 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Онікс-СГ» за листопад 2012 року». В акті перевірки зроблено висновок про порушення: - ст. 203, п. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, тому як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; - п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 29155 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 389 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року у сумі 389 грн.; - п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додатну вартість на загальну суму 2972 грн. в тому числі: за листопад 2012 року на суму 2972 грн..

На підставі цих висновків відповідачем прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується та вважав їх такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01 липня 2013 року № 0001432250, № 0001442250, № 0001452250

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що господарські операції між позивачем та контрагентом останнього мали реальний фінансово-господарський характер, що підтверджується відповідними первинними документами. Товар оприбутковано та використано у власній господарській діяльності, а відповідно доводи відповідача в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування є безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини позивача з ПП «Онікс-СГ». Встановлено, що на порушення п.138.2 ст.138, п.п.39.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) позивачем завищено витрати на загальну суму 31005 грн. у т.ч.: за 4 квартал у сумі 31005 грн.. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.11.12 по 30.11.12 було встановлено його заниження всього у сумі 389 грн., в т.ч.: за 4 квартал у сумі 389 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 29155 грн. Також зазначено, що на порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) позивач до податкового кредиту включив суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищив суму податкового кредиту на 6201 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 6201 грн..

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» зареєстровано 30.06.2006 року як юридична особа, з 04.07.2006 року перебуває на податковому обліку за № 8226, станом на 03.06.2013 р. (дата закінчення перевірки) перебував на обліку в Кіровоградській ОДПІ.

У період, що перевірявся, позивач був платником:

- податку на прибуток приватних підприємств;

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- податку з доходів найманих працівників.

Також встановлено, що податковим органом, згідно наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №1187 від 29.05.2013 року та на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Онікс-СГ» (код ЄДРПОУ - 37427046) за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт № 91/22-5/34448536 від 03.06.2013 року (а.с.11-23), на підставі якого, податковим органом 01 липня 2013 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «П» за № 0001442250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 29155,00 грн. /а.с.24/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0001432250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток розмірі 389 грн. за основним платежем та 195 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 25/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0001452250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2972 грн. за основним платежем та 1486 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с.26/.

В адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржено.

Стосовно порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено грошове зобов'язання з ПДВ колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З позиції відповідача, на порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на 6201 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 6201 грн. У зв'язку з цим, занижено податок на додану вартість в сумі 2972 грн., в тому числі: за листопад 2012 року в сумі 2972 грн..

Розглянувши акт перевірки та подані відповідачем заперечення проти позову встановлено, що фактично вказана вище позиція відповідача ґрунтується на акті Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 08.04.13 № 295/1520/37427046 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Онікс-СГ» (код ЄДРПОУ 37427046) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-грудень 2012 р. та січень 2013 р.» та актах перевірок СГ, що мали взаємовідносини з ПП «Онікс-СГ», зокрема, акті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 15.03.2013 р. № 998/22-4/37955905 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вендо» (код за ЄДРПОУ - 37955905) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-грудень 2012 року та, на думку відповідача, не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість по операціях з ПП «Онікс-СГ» за листопад 2012 року, тому як проведені на підставі нікчемного правочину.

Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

В акті перевірки позивача та акті перевірки контрагента - ПП «Онікс-СГ» /а.с.128-135/ не зазначено жодного порушення, допущеного саме з вини позивача. З наведеного вбачається, що до позивача застосовано відповідальність за порушення норм податкового законодавства, допущеного не ним, як платником податків, а ПП «Онікс-СГ» по господарських взаємовідносинах з іншим платником - ТОВ «Вендо» (код за ЄДРПОУ - 37955905). Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставило і не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, при цьому перебування позивача у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Вендо» (код за ЄДРПОУ - 37955905) не встановлено.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що між позивачем та ПП «Онікс-СГ» були укладені:

- договір про надання послуг механізмів від 19.11.2012 р. № 1/19-11 /а.с. 51/, виконання якого підтверджено: актом виконаних робіт від 20.11.2012 р. /а.с. 52/, актом виконаних робіт від 21.11.2012 р. /а.с.55/.

- договір поставки від 20.11.2012 р. № 6/10-11 /а.с. 56-58/, виконання якого підтверджується: видатковою накладною № 40/11 від 20.11.2012 р. /а.с.59/, рахунком на оплату № 6/20 від 20.11.2012 р. /а.с.60/.

Відповідно вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

ПП «Онікс-СГ» виписало позивачу податкові накладні: № 41 від 20.11.2012 р. /а.с. 53/, № 44 від 21.11.2012 р. /а.с. 54/, № 40 від 20.11.2012 р. /а.с. 61/. Вказані податкові накладні мають всі необхідне реквізити, а отже складені належним чином, внесені позивачем до «Реєстру виданих та отриманих податкових накладних», ПДВ задекларовано належним чином /а.с.83-93/.

ПП «Онікс-СГ» зареєстроване як юридична особа /а.с.67-69/, доказів того, що даний суб'єкт господарювання не є платником ПДВ відповідачем не надано.

Отримання, оприбуткування, подальше використання товару підтверджено: карками рахунку 631, договорами підряду (з додатками на 18 арк.), ТТН за листопад 2012 р. /а.с.95-118/.

Також, суд першої інстанції вірно не погодився з позицією відповідача в частині недодержання позивачем вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів з посиланням на нікчемність останніх.

Згідно до вимог ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, підставою недійсності правочину у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України.

До того ж, з урахуванням положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Докази на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними - відсутні.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч. 1 ст .627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про спростування тверджень відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2012 року в сумі 6201 грн. по взаємовідносинам з ПП «Онікс-СГ» та його заниження за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 р. всього в сумі 2972 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 р. № 0001452250 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. встановлено його заниження всього в сумі 389,00 грн., в тому числі: за 4 квартал у сумі 389,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 29 155,00 грн.

З позиції податкового органу вбачається, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки було встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Отже, правочини укладені позивачем з ПП «Онікс-СГ» (код 37427046) за листопад 2012 р. не пов'язані з веденням господарської діяльності, так як діяльність вказаного контрагента полягала в проведені безтоварних операцій.

Суд першої інстанції вірно не погодився з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлено, що господарські операції між позивачем та ПП «Онікс-СГ» в листопаді 2012 року мали реальний фінансово-господарський характер, а саме: підтвердженні відповідними первинними документами; товар оприбутковано та використано у власній господарській діяльності, а відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо безпідставності посилань відповідача в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 29155 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 389 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 389 грн., а відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2013 р. № 0001442250 та № 0001432250 є протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія 2006" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай