Ухвала

від 28.07.2014 по справі 872/10997/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2014 рокусправа № 811/618/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК - Центр" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК - Центр» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000070224 та від 18.01.2013 року № 0000080224, прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК - Центр» (код за ЄДРПОУ 34249477) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, доходів та витрат що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з приватним підприємством «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) за період 01.03.2008 р. по 31.07.2012 р., внаслідок чого було складено акт від 04.01.2013 року № 9/11-23-22-4/34249477. На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2013 року № 0000070224, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 208509 грн., з яких за основним платежем 166007 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41502 грн. та від 18 січня 2013 року № 0000080224, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 336025 грн., з яких за основним платежем 268820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67205 грн. Позивач зазначав, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 18 січня 2013 року № 0000080224 та № 0000070224 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК - Центр» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000070224 та від 18.01.2013 року № 0000080224, прийняті

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 00000702242, № 0000080224 винесено правомірно з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанці, Наказом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 20 грудня 2012 р. № 2731 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до доповідної записки заступника начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС Холоденко О.А. від 20.12.2012 р. № 236/22-4, було наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК-Центр» (код ЄДРПОУ 34249477) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з приватним підприємством «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) за період з 01.03.2008 р. по 31.07.2012 р.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції встановлено, що обов'язковий письмовий запит органом державної податкової служби позивачеві було направлено.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що дана вимога Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби була дотримана.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що здійснюючи перевірку відповідачем не порушено норми чинного законодавства.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК-Центр» (код за ЄДРПОУ 34249477) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, доходів та витрат що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з приватним підприємством «Інбуд» (код за ЄДРПОУ 32504665) за період 01.03.2008 р. по 31.07.2012 р. (а. с. 13-55).

В акті № 9/11-23-22-4/34249477 від 04.01.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 793689 грн. в т.ч.: за 2008 рік на суму 409954 грн. в т.ч.: березень на суму 43216 грн.; квітень на суму 21789 грн.; травень на суму 10833 грн.; червень на суму 126294 грн.; серпень на суму 6667 грн.; вересень на суму 41000 грн.; жовтень на суму 73027 грн.; листопад на суму 52128 грн. ( в тому числі 27000 грн. помилково включені згідно додатку 5 за листопад з датою виписки податкових накладних грудня); грудень на суму 35000 грн.; за 2009 рік на суму 217728 грн. в т.ч.: лютий на суму 12640 грн.; березень на суму 18000 грн.; квітень на суму 22320 грн.; травень на суму 16163 грн.; червень на суму 32000 грн.; липень на суму 29426 грн.; серпень на суму 28376 грн.;вересень на суму 9753 грн.; жовтень на суму 8650 грн.; грудень на суму 40400 грн.; за 2010 рік на суму 166007 грн. в т.ч.: квітень на суму 39500 грн.; травень на суму 28476 грн.; червень на суму 64617 грн.; липень на суму 33414 грн.

- п. 4.1.4. «а» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент вчинення порушення), пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року з порушенням строків податкової звітності, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України, за несвоєчасне подання декларації з ПДВ за березень 2009 року;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період всього в сумі 992111 грн., у тому числі: 2008 рік у сумі 512443 грн. в т.ч. за: 3 міс. У сумі 54021 грн.; 2 квартал у сумі 198645 грн.; 3 квартал у сумі 59584 грн.; жовтень, листопад у сумі 122693 грн.; грудень у сумі 77500 грн.; 2009 рік у сумі 272160 грн. в т.ч. за 3 міс. У сумі 38300 грн.; 2 квартал у сумі 88103 грн.; 3 квартал у сумі 84445 грн.; 4 квартал у сумі 61312 грн.; 2010 рік у сумі 207508 грн.: 2 квартал у сумі 165740 грн.; 3 квартал у сумі 41768 грн.

18 січня 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000070224, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 208509 грн., з яких за основним платежем 166007 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41502 грн. та від 18 січня 2013 року № 0000080224, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 336025 грн., з яких за основним платежем 268820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67205 грн. (а. с. 56, 57).

В акті перевірки зазначено, що при перевірці податковим органом було взято до уваги акти Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про проведення позапланових невиїзних перевірок контрагента ТОВ «ТБК-Цетр» - ПП «Інбуд» від 16.08.2012 № 98/22-2/32504665 та від 17.03.2011р № 24/23-1/32504665.

Так, відповідно до акту від 16.08.2012 № 98/22-2/32504665 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інбуд», з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 09.06.2003 року по 31.07.2012 року» встановлено нікчемність правочинів, та, як наслідок, підприємством порушено п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями, чинний на момент вчинення правопорушення) завищено валовий дохід на загальну суму 130316783 грн., у т.ч. за: 2003 рік в сумі 738400 грн.; 2004 рік в сумі 3066840 грн.; 2005 рік в сумі 40 грн.; 2006 рік в сумі 12 грн.; 2007 рік в сумі 7960128 грн.; 2008 рік в сумі 23842552 грн.; 2009 рік в сумі 22076991 грн.; 2 півріччя 2010 року в сумі 8186808 грн., а також порушено п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 пп. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, чинний на момент вчинення правопорушення), завищено валові витрати на загальну суму 130262493 грн. у т.ч. по періодах: 2003 рік в сумі 735900 грн.; 2004 рік в сумі 3064400 грн.; 2007 рік в сумі 7947803 грн.; 2008 рік в сумі 23842552 грн.; 2009 рік в сумі 22075215 грн.; 2 півріччя 2010 року в сумі 8185221 грн., в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК-Центр».

Також, порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями, діючий на час вчинення порушення) завищено податкові зобов'язання на загальну суму 11536319 грн. та в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями, діючий на час вчинення порушення) завищено суму податкового кредиту на загальну суму 12495531 грн., в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ «ТБК-Центр».

Відповідно до акту від 17.03.2011 р № 24/23-1/32504665 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інбуд», з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року» було встановлено, що податкові зобов'язання ПП «Інбуд», сформовані на користь контрагентів-покупців, в т.ч. ТОВ «ТБК - Центр». Відповідно зазначеного акту встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, внаслідок чого підприємством на порушення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.10 року по 31.01.2011 року та підприємствами-покупцями ПП «Інбуд» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Інбуд» на загальну суму 1871302 грн. в тому числі на користь ТОВ «ТБК - Центр», а підприємствами-постачальниками ПП «Інбуд» безпідставно сформовано податкові зобов'язання на загальну суму 1898396грн.

Отже, Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС згідно актів перевірок Приватного підприємства «Інбуд» № 98/22-2/32504665 від 16.08.2012 року та № 24/23-1/32504665 від 17.03.2011 року, було встановлено, що діяльність ПП «Інбуд» полягала в проведені безтоварних операцій та не була покликана створювати реальні юридичні наслідки. Враховуючи викладене, по ТОВ «ТБК-Центр» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків по взаємовідносинах з ПП «Інбуд». Господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТБК-Центр» у контрагента - постачальника ПП «Інбуд» (за період 01.03.2008 по 31.07.2012 р. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

ТОВ «ТБК - Центр по взаємовідносинах з ПП «Інбуд», безпідставно включено суми ПДВ до податкового кредиту за рахунок сум по накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців таким контрагентом.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Єдиний правовий наслідок викладених правочинів - завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження суми до оподаткування податком на прибуток підприємства, що за ознаками може бути кваліфіковано як необгрунтоване надання податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «ТБК-Центр» та проведення безтоварних операцій.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п. 134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК-Центр» та приватним підприємством «Інбуд» було укладено Договір підряду І 150/1/10 від 04.12.2009 р.,(Т. І а.с. 155-157), Договір підряду І 150/4/10 від 22.07.2010 р.,(Т. І а.с. 215-217), Договір підряду І 150/2/10 від 30.03.2010 р., (Т. ІІ а.с. 32-34), Договір підряду І 151/1/10 від 14.06.2010 р.,(Т. ІІ а.с. 127-129), Договір підряду І 150/3/10 від 03.06.2010 р.,(Т. ІІ а.с. 194-196), Договір підряду І 150/5/10 від 22.07.2010 р.,(Т. ІІІ а.с. 3-5).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії актів виконаних будівельних робіт, платіжних доручень та копії квитанцій.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд першої інстанції вірно критично оцінив твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та приватним підприємством «Інбуд» є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, тому як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень - рішень від 18.01.2013 року № 0000070224 та від 18.01.2013 року № 0000080224.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК - Центр" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай