Ухвала

від 30.07.2014 по справі 872/13447/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2014 рокусправа № 808/5951/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2013 Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.05.2013 № 0000251720.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновки податкового органу про порушення п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, а тому є незаконними. Для забезпечення належного технічного стану вантажівок та причепів, позивачем були укладені договори, отримані первинні документи, автозапчастини та відповідні послуги, оплата за договорами здійснювалася через установи банків. За результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку. Всі контрагенти позивача на час укладання відповідних договорів були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтво платника ПДВ. Вважав податкове повідомлення - рішення від 27.05.2013 № 0000251720 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 27.05.2013 № 0000251720.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку, що дає підстави зробити висновок, що первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній

скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що за матеріалами проведеної перевірки встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат на придбання запасних частин від підприємств - постачальників на підставі договорів, які мають ознаки нікчемності та які не підтвердженні первинними документами. Первинні документи позивача не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Зі сторони позивача не надано належних документів, які б підтверджували виконання фактично обумовлених зобов'язань, транспортування та оприбуткування позивачем товару. Вважає, висновки податкового органу про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму податку з доходів фізичних осіб на 83268 грн. 40 коп., правомірними, а спірне податкове повідомлення - рішення законним та обґрунтованим.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, в період часу з 14.02.2013 по 06.03.2013 фахівцями відповідача було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, про що складено акт перевірки від 14.03.2013 № 224/172/НОМЕР_2.

Перевіркою, встановлені порушення:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся у сумі 11 664 грн. та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України чим занижено податкових зобов'язань з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся у сумі 79 924 грн. ;

- п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 108 008 грн. 90 коп. та за І квартал 2012 року у сумі 16 445 грн. 32 коп.

Позивачем були подані заперечення до акту перевірки від 18.03.2013, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін (відповідь про результати розгляду заперечень від 25.03.2013 № 1598/10/17-013).

На підставі матеріалів перевірки відповідачем були винесені:

- податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 № 0000131720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 155 567 грн. 78 коп., у тому числі за основним платежем - 124 454 грн. 22 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 113 грн. 56 коп.;

- податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 №0000141720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 108 349 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 91 588 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 761 грн. 50 коп.

Позивачем була подана первинна скарга до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, за результатами розгляду якої винесено рішення про результати розгляду первинних скарг від 18.05.2013 № 38/14/10-420 (від 18.05.2013 №154/7/10-420).

Відповідно до зазначеного рішення скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000131720 від 28.03.2013 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя в частині зайво визначеного податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 57 839 грн. 50 коп. та відповідно застосованих штрафних санкцій, в іншій частині податкове повідомлення - рішення № 0000131720 від 28.03.2013 - залишене без змін.

Податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 № 0000141720 (яке не є предметом розгляду даної справи) про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість залишено без змін.

У рішенні від 18.05.2013 № 38/14/10-420 Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про розгляд скарги позивача зазначено, що ФОП ОСОБА_2 у перевіряємому періоді здійснював діяльність автомобільного вантажного транспорту із використанням власних транспортних засобів, і актом не досліджено, що придбання ним запасних частин на автотранспортні засоби не пов'язано з його господарською діяльністю, перевіркою не доведено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п. 138.1 ст. 138, п. 177.2 і п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу валових витрат, витрат на придбання запасних частин до автомобілів у 2011 році на суму 255 187 грн. 47 коп. і в І кв. 2012 році на суму 85 044 грн. 86 коп.

Таким чином, заниження податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням сплаченого ФОП ОСОБА_2 податку на доходи з фізичних осіб, складає 66 614 грн. 72 коп., у т.ч. за 2011 рік - 64 627 грн. 03 коп. і за І кв. 2012 року - 1 987 грн. 69 коп., що менше, ніж застосовано в податковому повідомленні - рішенні від 13.03.2013 № 0000131720 на 57 839 грн. 53 коп.

Податковий орган апеляційної інстанції мотивував залишення податкового повідомлення - рішення № 0000131720 від 28.03.2013 в іншій частині без змін, а скарги без задоволення тим, що позивач за період 2011 року - перший квартал 2012 року до складу валових витрат включив, зокрема, витрати на придбання запасних частин від підприємств - постачальників на підставі договорів, які мають ознаки нікчемності, на загальну суму 399 618 грн. 33 коп.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 27.05.2013 № 0000251720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 83 268 грн. 40 коп., у тому числі за основним платежем - 66 614 грн. 72 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 653 грн. 68 коп.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 13.06.2013 № 92/14/0801-10-0210 скарга позивача від 05.06.2013 на податкове повідомлення - рішення від 27.05.2013 № 00000251720 залишена без розгляду та повернута позивачу.

Не погодившись з винесеним податковим повідомлення - рішенням від 27.05.2013 № 00000251720, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

У позивача відсутні зауваження щодо підстав, порядку проведення перевірки та оформлення її результатів.

Спір, зокрема, точиться навколо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат на придбання запасних частин від підприємств - постачальників на підставі договорів (як зазначає відповідач), які мають ознаки нікчемності та які не підтвердженні первинними документами.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки від 14.03.2013 в розділі, що стосується правомірності формування валових витрат та донарахування податку на доходи фізичних осіб, перевіряючим не описано суть порушення та фактичні обставини, про які зазначає відповідач. Висновки перевіряючого щодо суті порушення та нікчемності правочинів знайшли своє відображення лише в розділі «податковий кредит» акту перевірки.

Крім того, у рішенні від 18.05.2013 № 38/14/10-420 Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про розгляд скарги позивача зазначено, що ФОП ОСОБА_2 у перевіряємому періоді здійснював діяльність автомобільного вантажного транспорту із використанням власних транспортних засобів, і актом не досліджено, що придбання ним запасних частин на автотранспортні засоби не пов'язано з його господарською діяльністю, перевіркою не доведено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п. 138.1 ст. 138, п. 177.2 і п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу валових витрат, витрат на придбання запасних частин до автомобілів у 2011 році на суму 255 187 грн. 47 коп. і в І кв. 2012 році на суму 85 044 грн. 86 коп.

Наказом ДПС України № 1003 від 24.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами» передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, в порушення вищезазначеного Порядку в акті перевірки від 14.03.2013 не викладені факти виявлених порушень, що стосуються податку на доходи фізичних осіб.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до інформації ВРЕР-1 УДАІ ГУМВС, наданої листом №10/13-54 від 02.03.2013, на ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2010 по 31.12.2012 зареєстровані наступні транспортні засоби: Причеп FRUEHAUF, держ. № НОМЕР_9, 13.04.2011; Рено Магнум, держ № НОМЕР_5, 09.02.2012; DAF XF 95430. держ. № НОМЕР_6. 25.07.2012; DAF XF 95438.держ. № НОМЕР_7. 19.10.2012; Причеп CHEREAU CD38IJ, держ. № НОМЕР_8, 27.10.2012.

У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за період 2011 рік - І кв. 2012 року до складу валових витрат включені, зокрема, витрати на придбання запасних частин від підприємств - постачальників, які мають ознаки нікчемності на загальну суму 399 618 грн. 33 коп., а саме від:

- ПП ВКФ «СВ Плюс» (ЄДПРОУ 32192377) на загальну суму 187 120 грн., у т.ч. 2011 рік - 175 410 грн., І кв. 2012 року - 11 710 грн.;

- ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» (ЄДПРОУ 37458027) на суму 7 333 грн.;

- ТОВ «Імпульс плюс 2010» (ЄДПРОУ 37363648) на суму 34 015 грн.;

- ТОВ «Форганг ГМБХ» (ЄДПРОУ 37359385) на суму 171 150 грн.

В акті перевірки, в розділі «Податковий кредит» зазначено, що на підставі інформації, яка надійшла до ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя за результатами відпрацювання вказаних підприємств - контрагентів, з'ясовано, що проведеними перевірками ПП ВКФ «СВ Плюс» (акт ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя від 03.09.2012 № 836/2211/32192377), ТОВ «ВКФ «Плутон трейд» (акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.08.2011 № 3547/2305/37363648), ТОВ «Імпульс плюс 2010» (акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 09.12.2011 № 1114/2302/37363648) та ТОВ «Форганг ГМБХ» (акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 № 839/2221/37359385), не підтверджено господарські операції вказаних підприємств у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а також не встановлено факту передачі товарів (послуг) до підприємств покупців.

Відповідач приходячи до висновку про нікчемність договорів між позивачем та його контрагентами, зокрема, посилається на наявність документів ( акти про місцезнаходження, висновки спеціалістів НДЕКЦ при ГУМВСУ, матеріали кримінальної справи) які зазначені в актах перевірки інших ДПІ, що надійшли до відповідача. Проте, з зазначеними документами відповідач не був ознайомлений під час перевірки та складання акту.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Отже, зазначеними нормами передбачена вимога про документальне підтвердження господарських операцій, які здійснює фізична особа-підприємець.

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договори, видаткові накладні, прибуткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагенти позивача на момент про ведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців підприємства не виключені.

Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. Отже, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки від 14.03.2013 надані лише акти перевірок контрагентів позивача.

Проте, самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про недійсніть операцій з окремими контрагентами не є доказами нікчемності правочинів.

Акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладення на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.

Крім того, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені норми, податковій не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно вважав, що правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, стаття 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначає, що технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Законом України «Про дорожній рух», а саме ст.ст. 10,33, 36 встановлено, що до компетенції власників транспортних засобів належить: здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів. Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.

На виконання вимог закону, для забезпечення належного технічного стану вантажівок та причепів, позивачем були укладені господарські договори, отримані первинні документи, автозапчастини та відповідні послуги.

Встановлено, що оплата за усіма господарськими договорами здійснювалася позивачем через установи банків. Копії відповідних документів надано суду першої інстанції.

За результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому , що дає підстави зробити висновок, що первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд першої інстанції виходив з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай