Ухвала

від 30.07.2014 по справі 872/13182/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2014 рокусправа № 804/7012/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТА-ПЛЮС" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТА-ПЛЮС" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови у вчиненні певних дій, визнання незаконними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРІТА-ПЛЮС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправною відмову Відповідача від 22.04.2013 р. № 14-10.2/3175 у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів; визнати незаконними дії Відповідача щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.2013 р. та картки відмови у митному оформлені товарів № 1100700002013/00030 від 14.02.2013 р.; зобов'язати Дніпропетровську митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення ТОВ «ІРІТА-ПЛЮС» надмірно сплаченої суми в розмірі 94 293,55 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок Позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРІТА-ПЛЮС» відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, готується митним органом на підставі відповідної заяви платника про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів. Однак судом першої інстанції було з'ясовано, що позивач з відповідною заявою до митного органу не звертався. Також судом першої інстанції було встановлено правомірність прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості товарів та винесення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення

норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що позивач подав до Дніпропетровської митниці митну декларацію № 110070000/2013/302384 для оформлення товару в режимі імпорту. Разом із декларацією Позивачем Відповідачу, для митного оформлення був наданий необхідний (базовий) перелік документів. Визначення Позивачем митної вартості в митній декларації відбулось за основним методом - за ціною договору (контракту). Зауважив, що картка відмови у митному оформлені товарів № 110070000/2013/00030 від 14.02.2013 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.2013 р. прийняті Відповідачем є незаконними, а застосування резервного методу визначення митної вартості є необґрунтованим. Посилався на те, що при переміщенні товару через митний кордон Позивачем задекларовано митну вартість виходячи із ціни товару, визначеної у Специфікації № GDSС/12-1012 від 12.10.2012 року до контракту № 10 від 29.11.2011 р. на підставі першого методу визначення митної вартості товарів - за ціною контракту. До митної декларації Позивачем було надано ряд документів, в яких митним органом не було виявлено жодних розходжень у кількісних та якісних показниках вартості заявленого товару. Представник позивача зауважив, що в оскаржуваному рішенні Відповідач не зазначив конкретно визначених умов надання висновку про якісні і вартісні характеристики товарів спеціалізованих експертних організацій, які офіційно на це уповноважені та окрему організацію, що має його надати. Відповідно Позивач виконав умову щодо надання висновку, виходячи з тих вимог що були зазначені в рішенні. Позивач вважає, що Відповідач свідомо вимагав надання документу, який не може бути використаний, а тому вимога Відповідача є незаконною. Також представник позивача зауважив, що Відповідачем не було взято до уваги лист банку від 12.04.13 р. щодо підтвердження призначення платежів, з посиланням що даний документ не є платіжним чи бухгалтерським документом, однак зазначений лист містить відомості щодо сплати Позивачем грошових коштів на адресу експортера та підстав платежу. Такі відомості ґрунтуються на банківських документах які містяться в обліку банку, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті, заяви на купівлю іноземної валюти.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встанволено судом першої інстанції, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРІТА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37150195) було укладено Договір № 10 від 29.11.2011 року з LINYI GUANGDA IMPORT AND EXPORT CO LTD, LINYI CITY, SHANDONG CHINA, додаткову угоду № 1 від 17.12.2012 р. та Специфікацію № GDSC/12-1012 від 12.10.2012 року.

Відповідно до вищезазначеного договору постачальник здійснив поставку товарів народного споживання на умовах поставки FOB Qingdao відповідно ІНКОТЕРМС 2000 у кількості та по ціні, узгодженій шляхом підписання специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору №10 від 29.11.2011 року, ціна на товар склала 36398,80 дол. США.

14.02.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу за вищевказаним контрактом, шляхом подання вантажно-митної декларації, а саме: від 14.02.2013 № 110070000/2013/302384 разом з документами зазначеними у графі 44 вказаної ВМД.

Дніпропетровська митниця з визначенням митної вартості товару у вищевказаній вантажно-митній декларації не погодилась та відмовила в оформленні товару шляхом видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2013 року № 110070000/2013/00030.

В обґрунтування відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару, Дніпропетровська митниця зазначила, що: «На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до п.4.1 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме - банківські платіжні документи, що містять інформацію про передплату за товар, митна вартість якого визначається, не містять інформацію, яка дає змогу ідентифікувати ввезену/оцінювану партію товару». Додатково необхідно було надати: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними (угодою, контрактом). Митним органом проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації яка наявна в декларанта та в митному органі. Декларант відмовився подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення.

Карткою визначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови подання нової ВМД, заповненої в установленому порядку, з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Дніпропетровською митницею було видано рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.13 р. за результатами якого ціна товару була збільшена по позиціям:

- код товару 8201200000 (вила) кількість 17840 шт., заявлена ціна 29833,60 доларів США збільшена відповідачем до 61437,39 доларів США. Доплата становить 77 317,22 грн., з них ввізне мито (10%) 24 161,63 грн, ПДВ- 53 155,59 грн.

- код товару 8201300000 (кирки, мотики) кількість 3214 шт., заявлена ціна 5233,20 доларів США, збільшена відповідачем до 12162,41 доларів США. Доплата становить 16 976,33 грн., з них ввізне мито (10%) 5305,10 грн., ПДВ - 1 1671,23 грн. Всього сума переплати 94 293,55 грн.

Позивач 15.02.2013 року подав нову вантажну митну декларацію № 110100000/2013/302480 з наданням фінансових гарантій, згідно до глави 45 МКУ, при цьому товар випущено у вільний обіг з митною вартістю визначеною декларантом та сплати різниці суми платежів, обчислених митним органом відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Отже, Дніпропетровська митниця відкоригувала митну вартість товару, внаслідок чого ПДВ по митній вартості збільшилось на суму - 94 293,55грн.

17 квітня 2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 68 та надав додаткові докази щодо ідентифікації вартості заявленого товару та здійснених платежів з вимогою про скасування відповідного рішення про коригування вартості та повернення сплаченої фінансової гарантії.

Відповідач розглянув даний лист та зазначив, що: «Надані листом від 17.04.13 № 68 експертні висновки Дніпропетровської торгово - промислової палати від 01.04.13 №№ ГО-1672 та ГО-1673 ґрунтуються лише на документах, наданих для митного оформлення декларантом та містять посилання на українські Інтернет ресурси.

Відповідно до положень п. 3 ст. 64 МКУ, митна вартість не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку країни-експортера.

Враховуючи вищевикладене, експертні висновки не можуть бути використані для підтвердження заявленої декларантом митної вартості відповідно до положень ст. 53 МКУ.

Наданий прайс-лист від 25.01.13 на продукцію фірми NINGBO SOTKA INDUSTRY CO.,LTD містить відомості, що виданий безпосередньо для ТОВ «Іріта-Плюс», тобто не носить знеособлений характер. Проте за ВМД від 25.02.13 № 110070004/2013/303106 до митного оформлення декларантом заявлений виробник товару - невідомий.

Банківські платіжні документи, подані до митного органу - платіжні доручення ТОВ «Іріта-Плюс» в іноземній валюті від 22.10.12 № 15, від 09.01.13 № 1, від 20.11.12 № 18 від 06.02.13 № 2 містять лише посилання на контракти, що не дає можливості ідентифікувати оплату з вартістю товару, що оцінюється та поставляється за конкретними рахунками-фактурами.

Положеннями частини другої ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документом, який підтверджує митну вартість товарів є:

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Враховуючи вищевикладене, наданий лист ПАТ «ПУМБ» від 12.04.13 № DNI-52/753 не може бути використаний для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару».

На підставі вищевикладеного, відповідач листом № 17-10.2/3175 від 22.04.2013 р. відмовив у перегляді прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.2013 р., залишивши його чинним.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами нового Митного кодексу України (в редакції від 13.03.2012 р. № 4495-V, чинний з 01.06.2012 р.), наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», Наказу Державної митної Служби України № 230 від 03.11.2011 року.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Позивач зазначав, що Дніпропетровська митниця безпідставно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару - резервний метод та не довела підстав для його застосування, дана позиція спростовується з огляду на наступне.

14.02.2013 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу за договором № 10 від 29.11.2011 року укладеним між ТОВ «ІРІТА-ПЛЮС» та LINYI GUANGDA IMPORT AND EXPORT CO LTD, LINYI CITY, SHANDONG CHINA та Специфікацією до нього № GDSC/12-1012 від 12.10.2012 року, шляхом подання однієї вантажно-митної декларації.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України, а саме:

Товар 1 (вила садово-огородні) - 1, 7494 дол. США за одиницю;

Товар 2 (інструмент ручний мотижка) - 1, 7191 дол. США за 1 кг.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Позивачем були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 23.1 1.2012 № 100/2012/0001438;

- уніфікована митна квитанція МД-1 від 1102.2013 № 5006Е№0201318;

- накладна СМК від 11.02.2013 № 2636;

- зовнішньоекономічний договір від 29.11.2011 № 10;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 17.12.2012 № 1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 12.10.2012 № (Ю8С /12-1012;

- коносамент QNDLEG 1301004 від 04.01.2013

- довідка про транспортні витрати від 1 1.02.2013 № 2636;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару рахунок 84 від 06.02.2013;

- рахунок-фактура (інвойс) від 02.01.2013 № 00/13-002;

- пакувальний лист від 02.01.2013 б/н;

- прейскурант (прайс - лист) від 14.01.2013 № 133700В0/0;

- копія митної декларації країни відправлення від 04.01.2013 $

- платіжне доручення від 22.10.2012 № 15;

- платіжне доручення від 09.01.2013 № 1;

- сертифікат про походження товару.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато-логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення").

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

Аналогічні положення містяться і в Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672. Відповідно до п. 2.3. розділу II «Документи, що застосовуються при виконанні митних формальностей за митною декларацією» Порядку під час виконання митних формальностей, встановлених підпунктами 4.5.5, 4.5.6, 4.5.10 пункту 4.5 розділу IV цього Порядку, у разі необхідності подання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару згідно з Кодексом інформація про це у разі здійснення митного оформлення товарів за електронною МД надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Перевірка правильності визначення митної вартості, визначена у п.п. 4.5.10 п. 4.5 розділу IV Порядку.

Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Посадовою особою митниці за результатами перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) направлено Декларанту електронне повідомлення:

„На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого Декларантом, та перевірки наявності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Відповідно до п. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: банківські платіжні документи, що містять інформацію про передплату за товар, митна вартість якого визначається, не містять інформації, яка дає змогу ідентифікувати ввезену/оцінювану партію товару.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, під час консультацій декларанта зобов'язано протягом 10-ти календарних днів надати за наявності такі додаткові документи:

1. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором".

Зазначене повідомлення було отримано Декларантом. За результатами ознайомлення з повідомленням декларантом зроблено запис: "Ознайомлений, консультації проведено, додаткових документів надати немає можливості". Запис засвідчено підписом декларанта та зазначенням дати 29.04.2013.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05 2011 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Необхідність витребування додаткових документів, таких як: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); викликана наступним:

Під час здійснення перевірки наданих Позивачем до митного оформлення документів, посадовою особою митниці встановлено, що зовнішньоекономічний договір зазначений декларантом у графі 44 митної декларації, за якою видано картку відмови у митному оформленні, під кодом документа 4100.

Відповідно до Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 „Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається:

4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

У випадках поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом з виробником товару зазначається код документу 4104:

4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Керуючись положеннями ч. 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно погодився з тим, що у зв'язку з не підтвердженням Позивачем заявлених відомостей про митну вартість товарів, не наданням додаткових документів, митниця не мала достатніх підстав для застосування основного методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.

У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано другорядні методи визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорт) яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

фізичні характеристики;

якість та репутація на ринку;

країна виробництва;

виробник.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 60 МК України - (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не ( однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. ст. 62, 63 МК України) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

З урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МК України, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 14.02.2013 №110100000/2013/300018/1. відповідно до якого митну вартість скориговано:

товар 1 до 3, 44 дол. США за одиницю;

товар 2 до 3,7842 доларів/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до ст. 60 МК України.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, у гр.33 зазначено:

„На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до п. 4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме - банківські платіжні документи, що містять інформацію про передплату за товар, митна вартість якого визначається, не містять інформації, яка "дає змогу ідентифікувати ввезену/оцінювану партію товару. Відповідно до вимог третьої частини ст. 53 Митного кодексу України, під час консультацій декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Декларант відмовився подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного метод її визначення. Застосування першого методу визначення МВ неможливо згідно п. 6 ст. 54 МКУ. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів (ст.59, ст.60 МКУ). Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст. 63 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод (ст. 64 МКУ), відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів за ВМД товар 1 № 700120801/20111097 від 12.02.13, товар 2 № 125130000/2013/206480 від 07.02.13".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.2013 р. прийняті митницею з дотриманням вимог чинного законодавства.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за вантажною митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 110100000/2013/00030.

Відповідно до ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови \ прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи вищевикладене, спростовуються доводи позивача щодо неправомірності прийняття митницею картки відмови у митному оформлені товарів № 110070000/2013/00030 від 14.02.2013р.

Відповідно до п. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Товар випущено у вільний обіг за бажанням підприємства 15.02.2013 за ВМД № 110100000/2013/302480 під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України.

Строк дії таких гарантій становить 90 календарних днів з дня випуску товарів у обіг. Згідно до ч. 8 ст. 55 МКУ протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

17 квітня 2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 68 та надав додаткові докази щодо ідентифікації вартості заявленого товару та здійснених платежів з вимогою про скасування відповідного рішення про коригування вартості та повернення сплаченої фінансової гарантії.

Відповідач на виконання п. 9 ст. 55 МК України листом № 17-10.2/3175 від 22.04.2013р. відмовив у перегляді прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.2013 р., залишивши його чинним. Суд першої інстанції вважає позицію відповідача з цього питання обґрунтованою з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, експертні висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.04.13 №№ ГО-1672 та ГО-1673 ґрунтуються лише на документах, наданих для митного оформлення декларантом та містять посилання на українські Інтернет ресурси.

Відповідно до положень п. 3 ст. 64 МКУ, митна вартість не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку країни-експортера.

Враховуючи вищевикладене, експертні висновки не можуть бути використані для підтвердження заявленої декларантом митної вартості відповідно до положень ст. 53 МК України.

Прайс-лист від 25.01.13 на продукцію фірми NINGBO SOTKA INDUSTRY CO.,LTD містить відомості, що виданий безпосередньо для ТОВ «Іріта-Плюс», тобто не носить знеособлений характер. Проте за ВМД від 25.02.13 № 110070004/2013/303106 до митного оформлення декларантом заявлений виробник товару - невідомий.

Банківські платіжні документи, подані до митного органу - платіжні доручення ТОВ «ІРІТА-ПЛЮС» в іноземній валюті від 22.10.12 № 15, від 09.01.13 № 1, від 20.11.12 № 18 від 06.02.13 № 2 містять лише посилання на контракти, що не дає можливості ідентифікувати оплату з вартістю товару, що оцінюється та поставляється за конкретними рахунками-фактурами.

Положеннями частини другої ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документом, який підтверджує митну вартість товарів є:

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Враховуючи вищевикладене, наданий лист ПАТ «ПУМБ» від 12.04.13 № DNI-52/753 не може бути використаний для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відмова відповідача від 22.04.2013 р. № 17/10.2/3175 у скасуванні рішення про коригування митної вартості, дії відповідача щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу, картка відмови у митному оформлені товарів № 1100700002013/00030 від 14.02.2013 р., рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300018/1 від 14.02.2013 р. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Дніпропетровську митницю надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення ТОВ «ІРІТА-ПЛЮС» надмірно сплаченої суми ПДВ у розмірі - 94 293,55 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, суд зазначає, що вказане питання регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку передбачено, що висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, готується митним органом на підставі відповідної заяви платника про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Оскільки судом першої інстанції було з'ясовано, що позивач з відповідною заявою до митного органу не звертався, колегія суддів вважає вказані вимоги ТОВ «ІРІТА-ПЛЮС» безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Також задоволенню не підлягає вимога позивача про зобов'язання Дніпропетровську митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту, оскільки, по-перше, Митний кодекс України не передбачає обов'язку митниці здійснювати митне оформлення вантажу лише за ціною контракту, а навпаки передбачає здійснення контролю правильності визначення митної вартості, а по-друге, судом було встановлено правомірність прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості товарів та винесення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно вважав позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТА-ПЛЮС" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТА-ПЛЮС" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови у вчиненні певних дій, визнання незаконними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай