Рішення

від 08.09.2014 по справі 509/2753/14-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2753/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Демеденко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіелсі Груп» та ОСОБА_1 про стягнення збитків, штрафів та неустойки за договором про фінансовий лізинг, -

В С Т А Н О В И В :

23 червня 2014 року, представник позивачів звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь борг у сумі 133228,65 грн. за договором фінансового лізингу № 00005489 від 24.07.2012 р., яка складається з основної суму заборгованості у розмірі 8788,74 грн., штрафів згідно із п. 8.2.2 договору в сумі 855,35 грн., неустойки у розмірі 23489,48 грн., пені у розмірі 1136,34 грн., 3% річних в сумі 340,91 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 852,26 грн., витрати на юридичні послуги 38113,56 грн., збитки (упущену вигоду) 59652,01 грн. та судові витрати, мотивуючи це порушенням відповідачем ТОВ «Тіелсі Груп» умов договору фінансового лізингу щодо сплати лізингового платежу з січня 2013 р. по березень 2013 р. включно.

Представниця позивача у судовому засіданні, підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача ТОВ «Тіелсі Груп» та відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України, за фактичним місцезнаходження підприємства та місця проживання відповідачки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області № 1581 від 25.06.2014 р. та поштовими повідомленнями з відмітками про вручення судових повісток під підпис, причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надали, а тому, в силу ст.ст. 74,76,77 ЦПК України - відповідачі вважаються повідомленими про дату, час та місце судового розгляду належним чином (а.с. 53,208,213,214,218-221,223,224).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представниці позивачів, яка не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення по справі у зв'язку з повторною неявкою всіх відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 610 ЦК України зазначає - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтями 611,612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора - зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 785 ЦК України встановлює, що у разі припинення договору найму - наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі - наймач має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до приписів ст. 806 ЦК України - за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу - застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ст. 1214 ЦК України - особа, яка набула або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язання відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майно без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до ст.ст. 7,10 Закону України «Про фінансовий лізинг» - лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

2. Лізингодавець зобов'язаний :

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

3. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 135.5.14 ПКУ - до прибутку зараховуються суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

Суд встановив, що відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00005489 від 24.07.2012 р., укладеного між позивачами та ТОВ «Тіелсі Груп», а також відповідачкою ОСОБА_1, як поручителем за договором, позивачі зобов'язалися надати у розпорядження відповідача ТОВ «Тіелсі Груп» об'єкт лізингу - транспортний засіб марки «Volkswagen Caddy GP Kasten», 2012 року виробництва, шасі НОМЕР_2, а останній, зобов'язався прийняти вказаний автомобіль - об'єкт лізингу і сплатити кошти відповідно до вказаного договору та графіку покриття витрат і сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору, що складався з авансового платежу розміром 5547 дол. США та щомісячних лізингових платежів 360,18 дол. США, які підлягали сплаті протягом 60 місяців (а.с. 16-32,52).

Позивачі у повному обсязі виконали умови вищевказаного договору фінансового лізингу та 05.07.2013 р. передали зазначений автомобіль відповідачу ТОВ «Тіелсі Груп», що підтверджується актом прийому-передачі, який був підписаний останнім та позивачами (а.с. 50,51).

В свою чергу, відповідач у відповідності до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину вказаного договору - зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Згідно із п. 6.5 умов договору лізингу - щомісячний платіж здійснюється на рахунок, вказаний позивачем не пізніше 15-го календарного дня з дати направлення рахунку відповідачу.

Одночасно з цим, п.п. 13.1,129 умов лізингу передбачено - у разі дострокового припинення договору з боку позивача, ТОВ «Тіелсі Груп» зобов'язався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивачів впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивачів про таке повернення. У випадку відмови відповідача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивачі мають право конфіскувати (вилучити) його.

Відповідно до п. 8.2 вказаних умов - відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції, зокрема : пеню у розмірі 10% річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1 умов лізингу) та компенсації будь-яких витрат, понесених позивачами, зокрема витрат на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, несплачених відповідачем у відповідності до договору (п. 8.2.3 умов лізингу).

З пояснень представниці позивачів, відповідач порушив умови договору і перестав виконувати свої договірні зобов'язання, не сплативши у повному обсязі лізинговий платіж за січень 2013 року.

Згідно із п.п. 8.3.1, 12.6.1 умов договору, позивачами на адресу відповідача ТОВ «Тіелсі Груп» нагадування про несплату від 04.02.2013 р., від 18.02.2013 р., від 01.03.2013 р., від 18.03.2013 р., які залишилися без відповіді та задоволення, а також, на адресу відповідача ТОВ «Тіелсі Груп» позивачами була надіслана письмова вимога № 00005489 від 03.04.2013 р. про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с. 77-84).

При чому, в подальшому, відповідач повернув вищевказаний автомобіль марки «Volkswagen Caddy GP Kasten», який є об'єктом лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі та постановою про закінчення виконавчого провадження згідно заяви стягувача від 01.08.2013 р. Однак, при цьому, відповідач не сплатив щомісячні лізингові платежі за період з січня 2013 р. по березень 2013 р. включно на загальну суму 8788,74 грн. (а.с. 100-104).

З пояснень представниці позивачів вбачається, що внаслідок вилучення об'єкту лізингу, не всі збитки позивачів були відшкодовані за рахунок його наступної реалізації, а саме зменшенням вартості автомобілю у зв'язку з його використанням та коливанням ринкових цін на автомобілі, а згідно з п. 12.9 умов лізингу, після вилучення об'єкту лізингу, відповідач був зобов'язаний компенсувати будь-яку різницю між ринковою вартістю автомобілю та лізинговими платежами, що залишилася несплаченими відповідно до плану відшкодування. Об'єкт лізингу було продано 24.05.2013 р., а отже, дохід від реалізації об'єкта лізингу, який фактично отримали позивачі - є ринковою вартістю об'єкту лізингу, як це передбачено у Національному Стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 р.

Таким чином, на думку представниці позивачів, з чим погоджується суд, через порушення своїх зобов'язань за вищевказаним договором, відповідач ТОВ «Тіелсі Груп» має відшкодувати позивачам збитки в розмірі 59652,01 грн., які складаються з упущеної вигоди, яка фактично є різницею між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів.

Крім того, п. 8.2.2 умов лізингу передбачені штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 10% річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання і розмір якої згідно розрахунків позивачів складає - 1136,34 грн.

Також, розмір 3% річних нарахованих на суму заборгованості відповідача складає 340,91 грн.

Одночасно з цим, згідно умов ст. 785 ЦК України, в період прострочення з передачі об'єкту лізингу стягується в якості неустойки подвійна плата за час користування річчю за весь час прострочення, розмір якої за вказаними правовідношенням складає - 23489,48 грн.

В той же час, не виконавши вчасно грошві зобов'язання у розмірі основної суми заборгованості відповідно до умов договору, відповідач фактично утримував грошові кошти, належні позивачеві без достатньої правової підстави. Зважаючи на те, що договором та законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений, у даному випадку слід керуватися ч. 1 ст. 8 ЦК України і застосувати ст. 1048 ЦК України, і відповідно, загальна сума процентів за користування чужими коштами склала 852 грн.

У зв'язку з систематичними порушеннями договору з боку відповідача ТОВ «Тіелсі Груп», несплатою лізингових платежів відповідно до плану відшкодування, несплатою відшкодування витрат позивачів, останні відмовилися від договору і висунули відповідачу письмову вимогу про сплату відповідачем заборгованості за договором, а також про повернення об'єкту лізингу. В свою чергу, відповідач не виконав вимоги позивачів та не сплатив заборгованість, вчасно не передав у визначений строк об'єкт лізингу, у зв'язку з чим позивачі зазнали значних матеріальних реальних збитків. За таких обставин, позивачі, з метою захисту своїх порушених прав, були змушені звернутися до ТОВ «Орум», ТОВ «Юридична компанія Тріпл Сі», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.», юридичної компанії ТО «Ікспоінт» для юридичного супроводу та забезпечення здійснення виконавчого напису нотаріуса на договорі фінансового лізингу та повернення об'єкту лізингу у примусовому порядку і відповідно позивачі понесли певні витрати на юридичні послуги на загальну суму - 38113,56 грн., що підтверджується договорами, укладеними з вказаними юридичними та колекторськими підприємствами, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі (а.с. 144-202).

Відповідно до вищевказаного договору фінансового лізингу № 00005489 від 24.07.2012 р., поручителем за вказаними договором щодо зобов'язань ТОВ «Тіелсі Груп» є відповідачка ОСОБА_1, яка згідно із умовами договору, зобов'язалася здійснити платіж за всіма боргами вказаного відповідача. Однак, незважаючи на письмову вимогу позивачів від 03.04.2013 р. цього не зробила, а тому згідно умов договору та вищевказаних норм Закону, остання повинна відповідати за вказаним позов як солідарний боржник (ст. 554 ЦК України).

На день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачами на рахунок позивачів заборгованості за вищевказаним договором, суду не надано і на рахунок позивачів не поступало, що підтвердила в судовому засіданні представниця позивачів.

Отже, станом на дату звернення позивачів з даним позовом, розмір заборгованості відповідачів перед ними за договором фінансового лізингу № 00005489 від 24.07.2012 р. складає 133228,65 грн., яка складається з основної суму заборгованості у розмірі 8788,74 грн., штрафів згідно із п. 8.2.2 договору в сумі 855,35 грн., неустойки у розмірі 23489,48 грн., пені у розмірі 1136,34 грн., 3% річних в сумі 340,91 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 852,26 грн., витрати на юридичні послуги 38113,56 грн., збитки (упущену вигоду) 59652,01 грн. розрахунок якої, у відповідності з діючим законодавством, був зроблений позивачами, перевірений судом та доданий до позову (а.с. 13-15).

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1332,29 грн. у дольовому порядку, тобто по 666,14 грн. з кожного, а не в солідарному порядку, як того просили позивачі, а тому в цій частині, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 526,536,549,553,554,611,625,617,785,806,808,1214 ЦК України, ст.ст. 7,10 Закону України «Про фінансовий лізинг», суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіелсі Груп» та ОСОБА_1 про стягнення збитків, штрафів та неустойки за договором про фінансовий лізинг - задовольнити частково ;

2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіелсі Груп» (код ЄДРПОУ 36232601) та ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (код ЄДРПОУ 35571472) : загальну суму заборгованості - 133228 грн. 65 коп. ;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіелсі Груп» (код ЄДРПОУ 36232601) та ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (код ЄДРПОУ 35571472) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1332,29 грн., з кожного по 666 грн. 14 коп. ;

4. В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії .

Суддя Гандзій Д.М.