Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/11296/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р.Справа № 910/11296/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Привід Плюс", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", м. Харків про стягнення 135279,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - Турбаєвського О.Г., директор;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Привід Плюс", м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", м. Харків, 135279,26 грн. заборгованості та 2705,59 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 060-05/12 від 21.05.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 липня 2014 року.

26 червня 2014 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 105664 грн. основного боргу, 7903,08 грн. пені, 4498,68 грн. 3% річних, 11876,63 грн. інфляційних витрат та судового збору.

Суд прийнято вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 16 липня 2014 року.

16 липня 2014 року представник позивача у письмових поясненнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та вказав на те, що надані сторонами одна одній документи належним чином підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме поставку товару, а і відповідно й виникнення обов"язку щодо здійснення розрахунку.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.14 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 020200/1.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи зазначене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, господарським судом в межах наданих йому повноважень створені сторонам усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

21 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Привід Плюс", м. Дніпропетровськ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 060-05/12 (надалі - договір), у відповідності до умов якого позивач приймає на себе зобов"язання на умовах цього договору передати у власність відповідача продукцію МОТОР-РЕДУКТОР ВК40G10-74V/D05LA4-D/C1, а відповідач, в свою чергу, на умовах цього договору, прийняти та оплатити її.

Пунктом 4.2 договору передбачений порядок розрахунків: передплата у розмірі 50% від вартості продукції, вказаної у специфікації на протязі 10ти календарних днів після підписання відповідної специфікації; залишену частину суми в розмірі 50% від вартості продукції, вказаної в специфікації, на протязі 5-ти банківських днів з моменту прийомки продукції у місці поставки та підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому - передачу продукції у відповідності з умовами даного договору.

Сторони до договору уклали специфікації №1 від 21.02.2012 р. та № 2 від 16.08.2012 р., відповідно до якої найменування продукції МОТОР-РЕДУКТОР ВК40G10-74V/D05LA4-D/C1 та вартість продукції складає 209664,009 грн.

Відповідачем було перераховано позивачу передплату у розмірі 50% від вартості товару - 104000 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар - МОТОР-РЕДУКТОР ВК40G10-74V/D05LA4-D/C1 на загальну суму 209664 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000107 від 28.11.2012 р., яка підписана обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 2254 від 28.11.2012 р., яка видана на ім"я ОСОБА_1 для отримання від позивача матеріальних цінностей.

Як було вище зазначено, сторони узгодили строк оплати - залишену частину суми в розмірі 50% від вартості продукції, вказаної в специфікації, на протязі 5-ти банківських днів з моменту прийомки продукції у місці поставки.

Проте відповідач остаточний розрахунок за отриманий товар не здійснив.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 129942,39 грн. (основний борг з урахуванням пені, інфляційних витрат та 3% річних), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі - 105664 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч.2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов*язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 11876,63 грн.

Судом здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат зробив помилки стосовно періоду нарахування, оскільки поставка товару була здійснена 28.11.2012 р., а оплата повинна бути перерахована на протязі 5 банківських днів, відповідно кінцевий строк для оплати 05.12.2012 р. та відповідно період прострочення починається з 06.12.2012 р.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість з інфляційних витрат за період з грудня 2012 року по травень 2014 року складає 6781,98 грн. та 3% річних - за період з 06.12.2012 р. по 08.05.2014 р. складає 4498,68 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6781,98 грн. та 3% річних у сумі 4498,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

В решті позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 5094,65 грн. інфляційних відмовити.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної опати за товар відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми не проведеного платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перерахована пеня за період з 06.12.2012 р. по 05.06.2013 р. та встановлено, що позивач здійснив помилки у розрахунках.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 7900 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає задоволенню.

В стягненні 3,08 грн. пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (61034, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188 А, код ЄДРОУ 31645482, р/р № 26005000122792 в філії АТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Привід Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 14А, р/р № 26000001301397 в ПАТ "АктаБанк", МФО 307394, код ЄДРПОУ 37069513) 105664 грн. основного боргу, 7900 грн. пені, 4498,68 грн. 3% річних, 6781,98 грн. інфляційних витрат та 2496,90 грн. судового збору.

В стягненні 5094,65 грн. інфляційних витрат та 3,08 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова