Рішення

від 04.08.2014 по справі 922/2360/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р.Справа № 922/2360/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків до Державного підприємства "Південна Залізниця", м. Харків про стягнення 155144,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельник О.В., довіреність від 08.04.2013 р.;

відповідача - Григор"єва І.В., довіреність № 729 від 17.06.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Південна Залізниця", м. Харків, 151300 грн. заборгованості, 545,69 грн. 3% річних, 1570,50 грн. інфляційних витрат, 1728,21 грн. пені та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № П/НХ-131691/НЮ від 02.10.2013 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 липня 2014 року.

25 червня 2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що позивачем в порушення п. 4.2 договору не було надано своєчасно документи, у зв"язку з чим відсутні підстави для оплати.

01 липня 2014 року представник відповідача надав суду платіжне доручення № 655 від 27.06.2014 р. в підтвердження погашення суми основного боргу у розмірі 151300 грн. у повному обсязі.

В судовому засіданні 01 липня 2014 року було оголошено перерву до 03 липня 2014 року.

В судовому засіданні 03 липня 2014 року було оголошено перерву до 21 липня 2014 року.

21 липня 2014 року представник позивача надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що як вбачається з акту приймання - передач майна № 1, підписаного уповноваженими представниками сторін, претензій щодо якості і комплектності поставленого товару у відповідача не було, що свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв товар з товаро-супровідними документами, та документами, що підтверджують якість товару.

21 липня 2014 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21 липня 2014 року було оголошено перерву до 04 серпня 2014 року.

01 серпня 2014 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 545,69 грн. 3% річних, 5749,40 грн. інфляційних витрат, 1728,21 грн. пені та судового збору.

Перевіривши додержання позивачем вимог чинного процесуального законодавства стосовно порядку збільшення позовних вимог, суд не приймає додаткові позовні вимоги до розгляду по суті, оскільки вони не оплачені судовим збором пропорційно сумі, на яку збільшені.

04 серпня 2014 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 151300 грн. суми боргу, відмовляється від стягнення інфляційних витрат, та просить суд стягнути з відповідача 545,69 грн. 3% річних, 3229,12 грн. пені та судовий збір.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.14 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти нарахованих зменшених позовних вимог не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

02 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків, (позивач) та Державним підприємством "Південна Залізниця", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № П/НХ-131691/НЮ, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію відповідно до специфікації № 1, яка є невід"ємною частиною договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Пунктом 5.2.4 договору передбачено, що підтвердженням про приймання товару у власність відповідача є акт прийому - передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін. Пунктом 4.2 договору передбачений порядок оплати - протягом 90 банківських днів з дати поставки товару при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

До договору № П/НХ-131691/НЮ від 02.10.2013 р. сторони уклали специфікацію № 1, в якій визначили найменування товару - Підйомник ліктьовий Niftylift 120M, марку, одиницю вимірювання, кількість, ціну та загальну суму, яка складає 358500 грн.

Позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок № 1055 від 16.12.2013 р. на суму 358500 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 358500 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000034 від 16.12.2013 р. та актом приймання - передачі майна № 1 від 16.12.2013 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вищезазначеній накладній та акті приймання - передачі майна зазначений договір № П/НХ-131691/НЮ від 02.10.2013 р., що підтверджує те, що поставка здійснювалась саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був прийнятий уповноваженою особою на підставі довіреності № 715 від 16.12.2013 р., яка видана на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків.

Як було вищезазначено, сторони домовились про те, що оплата товару буде здійснюватися протягом 90 банківських днів з дати поставки товару при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Як стверджує позивач, відповідач оплатив отриманий товар частково на суму 207200 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист - вимогу від 16.05.2014 р., в якій просив суд сплатити заборгованість в сумі 151300 грн., що підтверджується чеком № 2535 та поштовим описом з відміткою про відправку, а також рекомендованим повідомленням (арк. справи 20).

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 151300 грн.

(основний борг), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 151300 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 655 від 27.06.2014 р.

Позивач, у зв"язку зі сплатою відповідачем боргу, надав заяву, в якій просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 151300 грн. основного боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 151300 грн. боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з повним погашенням боргу після порушення провадження у справі.

Крім того, позивач у своїй заяві відмовився від стягнення з відповідача інфляційних витрат.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії щодо відмови від позову в частині стягнення 1570,50 грн. інфляційних витрат, враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача та оскільки, згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову, тому суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд прийшов до висновку, що заява позивача про відмову від позову в частині 1570,50 грн. інфляційних витрат не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом, а провадження в частині стягнення 1570,50 грн. інфляційних витрат підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав, суд виходить з наступного.

Предметом позову є вимога про стягнення 545,69 грн. 3% річних, 3229,12 грн. пені за договором № П/НХ-131691/НЮ від 02.10.2013 р.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок суми 3% річних з 28.04.2014 р. по 10.06.2014 р. за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 545,69 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за несвоєчасну оплату відповідач повинен сплатити пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3229,12 грн. за період з 28.04.2014 р. по 08.06.2014 р., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1, 4, ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Південна Залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609, р/р № 26004000016 в ХФ АБ "Експрес-банку", МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех" 61057, м. Харків. вул. Гоголя, 7, р/р № 26004010100675 в банку АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658, код 37366785) 545,69 грн. 3% річних, 3229,12 грн. пені та 3101,49 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 151300 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1728,21 грн. інфляційних витрат на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 05.08.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова