Постанова

від 08.09.2014 по справі 813/5560/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 08 вересня 2014 року                               м. Львів                                           № 813/5560/14   Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області дотовариства з обмеженою відповідальністю «Юридіксі» простягнення коштів з рахунків платника податків у банках в сумі 13592,79 грн,-          в с т а н о в и в : Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі – ДПІ у Сихівському районі м. Львова) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридіксі» (далі – ТзОВ «Юридіксі»), в якому просить стягнути кошти з рахунків у банках відповідача на користь державного бюджету в розмірі 13592,79 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує заборгованість перед бюджетом на суму 13592,79 грн, яка виникла в результаті несплати самостійно задекларованих сум земельного податку з юридичних осіб згідно поданої податкової декларації з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік. Дана заборгованість є узгодженою і у встановлені законом строки не сплачена.   Ухвалою суду від 11.08.2014 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання ухвали та копій документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у зазначений в ухвалі строк відповідач заперечень на адміністративний позов або заяви про визнання позову не подав. Відповідно до положень ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив. ТзОВ «Юридіксі» зареєстроване 22.03.2006 року за № 14151020000011791 як юридична особа та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з присвоєння ідентифікаційного коду 34306330, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.   Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Юридіксі» 18.02.2014 року подано до органів ДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік. Згідно з довідкою від 14.07.2014 року про стан заборгованості ТзОВ «Юридіксі» станом на 11.07.2014 року розмір заборгованості становить 54297,07 грн, в т.ч. основний платіж 54297,07 грн, штрафна санкція 0,00 та пеня – 0,00 грн. Заявлена сума заборгованості відповідача перед бюджетом на суму 13592,79 грн виникла в результаті несплати сум згідно поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)  за 2014 рік від 18.02.2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Сихівському районі м. Львова виставило відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 02.04.2014 року № 852-25 на суму 13518,70 грн, яка надіслана та вручена відповідачу згідно норм законодавства. Дана заборгованість підтверджується зворотнім боком облікової картки платника є узгодженою і в установлені законом строки не сплачена.   Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкової вимоги суду не надано. Доказів сплати боргу суду також не представлено. Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Положеннями ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею  подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а  надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України). Нормою ст. 287 Податкового кодексу України визначені строки сплати плати за землю. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим же Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний, крім іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп. 20.1.18, 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим же Кодексом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.    Згідно зі ст. 36 Податкового кодексу України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 цього ж Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з п. 57.1 ст. 57 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Пунктом п. 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що виник після надіслання йому податкової вимоги. Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.     Згідно зі ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень. За вищезазначених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 13592,79 грн відповідач в установлені законодавством строки не сплатив, доказів погашення зазначеної заборгованості на день прийняття рішення суду не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору. Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд –    п о с т а н о в и в : 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з банківських рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Юридіксі» (ЄДРПОУ 34306330, вул. О. Степанівни, 47 м. Львів) в користь Державного бюджету кошти у сумі 13592 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) гривні 79  копійок. 3. Постанову звернути до негайного виконання. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.         Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст.  254 КАС України.           Суддя                                                                                                                Кедик М.В.