Рішення

від 03.09.2014 по справі 911/2684/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" вересня 2014 р. Справа № 911/2684/14

За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Філії «Дельта-лоцман»Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Миколаївська обл., м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна морська агенція», Автономна республіка Крим, м. Керч

про стягнення 214,25 дол. США

Суддя: Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - не з'явився,

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2014 порушено провадження у справі №911/2684/14 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна морська агенція» (далі - Відповідач) про стягнення 214,25 дол. США та призначено розгляд справи на 16.07.2014.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

У судовому засіданні 16.07.2014 представник Позивача підтримав позовні вимоги, представник Відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 03.09.2014.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав Відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, вищезазначеною ухвалою від 16.07.2014 було запропоновано Позивачу надіслати Відповідачу копії ухвал про порушення провадження та про відкладення розгляду у справі № 911/2684/14 кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправлення Відповідачу зазначених ухвал.

Позивачем на виконання вищезазначеної ухвали подано суду докази надіслання Відповідачу копій ухвал суду у справі №911/2684/14 кур'єрською службою доставки «TNT». Однак, Відповідач в судове засідання 03.09.2014 не з'явився, відзив на позов не надав.

Неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 №33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 №01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/2684/14.

Позивач в судове засідання 03.09.2014 також не з'явився.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явка сторін обов'язковою не визнавалась і їх відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.09.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, врахувавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

встановив:

Між Державним підприємством «Дельта-лоцман», правонаступником якого є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна морська агенція» (далі - агент) укладено Договір від 09.07.2012 №48/П-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надання права проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ (далі - послуги), а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Додатковою угодою № 1-13/48/П-12 від 18.06.2013 сторони внесли зміни до Договору щодо заміни з 13.06.2013 Державного підприємства «Дельта-лоцман» Державним підприємством «Адміністрація морських портів України».

Пунктом 2 вищезазначеної Додаткової угоди Відповідач підтвердив згоду на заміну в Договорі Державного підприємства «Дельта-лоцман» (Сторони-1) Позивачем (Стороною-3) в порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою.

В пункті 4 Додаткової угоди Сторони погодили, що заміна Сторони за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов'язані із заміною Сторони 1 на Сторону 3.

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, підприємство зобов'язується за заявками агента у встановленому Договором порядку, відповідно до діючих правил плавання, обов'язкових постанов, зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно надавати послуги, надавати агенту рахунки для сплати зборів та платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог Договору.

На виконання п.п.2.1.1. Договору, Позивач в квітні 2014 року на підставі заявок Відповідача надав послуги служби регулювання руху суден (судну Російської Федерації), які знаходились під агентуванням Відповідача.

Надання послуг підтверджується квитанцією служби регулювання руху суден №7331 від 02.04.2014, яка оглянута судом, копія долучена до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг Відповідачу було виставлено рахунок №КР-05255 від 03.04.2014 на суму 210,53 дол. США, який Відповідачем не оплачено.

Відправлення рахунків та їх отримання підтверджується реєстром одержаних рахунків №КР000000840 від 07.04.2014.

Пунктом 4.2.2. Договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється агентом протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п.5.5. Договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов Договору по судна, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок Підприємства (Позивача).

Відповідно до ч.1 ст.115 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до п.3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291, послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником; заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Відповідно до обставин, що викладені в позовній заяві, послуги з регулювання руху суден, які здійснювали закордонне плавання, здійснювалась на підставі заявки морського агента, що відповідає положенням п.3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден.

Згідно з п.4.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за №2139/24671.

Базові ставки збору за послуги з регулювання руху суден наведені у Додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден (пункт 2.1.) та становлять для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Керч 0,0205 доларів США за кубічний метр.

Згідно з приміткою 4 до додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден, із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), не передбачених у цьому додатку та розташованих у зоні дії СРРС Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ, збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, установленими відповідно для морських портів Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ.

Відповідно до п.1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Таким чином, відповідно до п.4.1. Договору при наданні у березні 2014 року суднам, які знаходились під агентуванням Відповідача, послуг СРРС розмір плати за послуги СРРС визначається за тарифами, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч.ч.1, 2 ст.901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.13 Кодексу торговельного мореплавства України, правила цього Кодексу поширюються: на морські судна - під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за Договором виконані належним чином, однак, Відповідач зобов'язання з оплати отриманих послуг, у порушення умов Договору, не виконав, у зв'язку із чим, наявна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором в загальній сумі 210,53 дол.США., що Відповідачем не заперечено та не спростовано.

Розмір плати за СРРС розрахований відповідно до вказаних нормативних актів та вихідних даних, що зазначені у заявці Відповідача - морського агента, і правильність його нарахування відповідачем не спростована.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у сумі 210,53 дол.США., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, Позивач на підставі п.5.4. Договору заявляє до стягнення з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком Позивача складає 3,72 доларів США.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку Агент, за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи, що Позивачем нараховано пеню у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на суму фактичного прострочення за період з 23.04.2014 по 25.05.2014 (за рахунком №КР-05255 від 03.04.2014), що не перевищує шести місяців, вимога про стягнення заявленої в позові пені правомірна і обґрунтована.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню заявлена в позові пеня в загальній сумі 3,72 дол. США.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, Позивач просить суд при прийнятті рішення зазначити заборгованість в іноземній валюті, що відповідає умові п.2.2.3 Договору.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позовні вимоги Позивачем обґрунтовані та доведені, Відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

При обчисленні суми судового збору, судом врахована правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до якої, за змістом пункту 4 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак, якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Таким чином, згідно з ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача в сумі 1827,00 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна морська агенція» (98318, Автономна Респулбіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 87/54, кв. 27, код 38131110) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд.14, код 38727770) в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд.27, код 38728507) 210,53 дол. США (двісті десять доларів США п'ятдесят три цента) основного боргу, 3,72 дол. США (три долари сімдесят два цента) пені та 1827,00 грн (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "08" вересня 2014 року

Суддя О.О.Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.