Рішення

від 26.08.2014 по справі 922/2697/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р.Справа № 922/2697/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкнет", м. Харків про стягнення 61857,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ременчука А.М., довіреність № 609/Д від 17.03.2014 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель", м. Одеса, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкнет", м. Харків, 47667,25 грн. боргу, 7440,38 грн. пені, 1562,27 грн. 3% річних, 5288,02 грн. інфляційних витрат та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 724 від 06.08.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за волоконно- оптичний кабель.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 липня 2014 року.

21 липня 2014 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що пунктом 7.2 договору встановлений інший порядок нарахування пені, ніж той, що передбачений п. 6 ст. 232 ГК України, у зв"язку з чим вважає нарахування пені правомірним, витрати по сплаті судового збору мають бути покладені на відповідача. Також позивач зазначив, що дата, яка стоїть на рахунках та видаткових накладних збігається з фактичною датою отримання відповідачем рахунку на передплату товару, та оплата повинна бути здійснена в день отримання рахунку та товару від позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 26 серпня 2014 року.

05 серпня 2014 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких просив суд стягнути з відповідача 47667,25 грн. боргу, 3641,20 грн. пені, 1562,27 грн. 3% річних, 5288,02 грн. інфляційних витрат та судового збору.

26 серпня 2014 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 47667,25 грн. основного боргу, 3627,25 грн. пені, 1562,27 грн. 3% річних, 5288,62 грн. інфляційних витрат та судового збору.

Судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні 26.08.2014 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив, з адреси відповідача повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 04.07.2014 р. з відміткою:"за адресою не значиться".

Судом перевірено адресу відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 16 липня 2014 року, відповідно до якого адреса відповідача: 61045, м. Харків, вул. Феодосійська, 25, кв. 2, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.

Судом вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

06 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Одеський кабельний завод "Одескабель", м. Одеса, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінкнет", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 724, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача волоконно- оптичний кабель, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в номенклатурі, у кількості та по цінам, вказаним у специфікаціях, які є додатками до цього договору.

Пунктом 5.2 договору передбачений порядок оплати, яка здійснюється у розмірі 100% вартості товару у вигляді передплати відповідно до виставленого рахунку.

Позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки - фактури № 802836 від 30.01.2013 р., № 802934 від 12.02.2013 р., 1734 від 05.03.2013 р., 2030 від 14.03.2013 р., 2259 від 22.03.2013 р., 2281 від 22.03.2013 р., 803154 від 05.03.2013 р., 2831 від 09.04.2013 р., 3440 від 25.04.2013 р., 802837 від 30.01.2013 р., 801449 від 10.08.2012 р., 5871 від 04.07.2013 р..

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 348887,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1034 від 13.02.2013 р., № 1036 від 13.02.2013 р., № 1147 від 15.02.2013 р., № 1734 від 05.03.2013 р., № 2030 від 14.03.2013 р., № 2259 від 22.03.2013 р., № 2281 від 22.03.2013 р., № 2831 від 09.04.2013 р., № 2919 від 23.05.2012 р., № 3440 від 25.04.2013 р., № 4288 від 23.05.2013 р., № 5627 від 14.08.2012 р., № 5871 від 04.07.2013 р., № 8038 від 22.10.2012 р., які підписані обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей № 10 від 13.02.2013 р., № 11 від 13.02.2013 р., № 12 від 13.02.2013 р., № 16 від 04.03.2013 р., № 18 від 14.03.2013 р., № 20 від 21.03.2013 р., № 23 від 09.04.2013 р., № 25 від 23.04.2013 р., № 35 від 23.05.2013 р., № 20 від 13.08.2012 р., № 41 від 02.07.2013 р., які видані на отримання цінностей від ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель".

Як було вище зазначено, сторони узгодили порядок оплати - у розмірі 100% вартості товару у вигляді передплати відповідно до виставленого рахунку.

Відповідачем було оплачено товар частково на загальну суму 301237,38 грн., про що свідчать платіжні документи, що відображені в довідці ПАТ "КБ ПРАВЕКС-Банк" з вих. № 329/7564 від 02.06.2014 р. та довідці АБ "Південний" з вих. № 0-56-17292БТ.

Позивачем було направлено на адресу відповідача листи-вимоги № 36/юр від 29.04.2014 р. та № 35/юр від 29.04.2014 р., в яких позивач просив суд сплатити вартість майна в сумі 47649,63 грн. на протязі 7 днів з моменту отримання листа, що підтверджується чеками № 4075 та № 4074 та поштовими описами з відміткою про відправку (арк. справи 72-75).

Проте відповідач на вимоги не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Таким чином, несплаченими залишились накладні № 3440 від 25.04.2013 р. на суму 28668,95 грн. та № 5871 від 04.07.2013 р. на суму 18980,68 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 47667,25 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони передбачили попередню оплату, проте порушили умови договору та позивач постачав відповідачу товар без отримання попередньої оплати, та кінцевий строк оплати договором не узгоджено.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки кінцевий строк оплати товару сторонами у договорі встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі - 47667,25 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою системи "Законодавство" з урахуванням Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року., відповідно до яких при застосуванні індексу інфляції слід мати неувазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Судом встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат здійснив помилки.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягає задоволенню частково в сумі 2024,60 грн. В інший частині інфляційних витрат в сумі 3264,02 грн. слід відмовити як зайво нарахованих.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 1562,27 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1290,92 грн. пені, суд зазначає наступне.

П. 7.2. договору сторони домовились про те, що у разі прострочки оплати за вже поставлений товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 3627,25 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача всієї суми судового збору незалежно від того, чи задоволений позов повністю або частково, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкнет" (61045, м. Харків, вул. Феодосійська, 25, кв. 2, код 37999193, р/р № 26009000133334 у філії АТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144, код 05758730, р. № 26006439587 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 47667,25 грн. основного боргу, 3627,25 грн. пені, 1562,27 грн. 3% річних, 2024,60 грн. інфляційних витрат та 1724,45 грн. судового збору.

В стягненні 3263,42 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.09.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова