Рішення

від 21.07.2014 по справі 927/726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 927/726/14 21.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

До Приватного підприємства "БІЗНЕС-ПРАВО"

Про звернення стягнення на заставлене майно у розмірі 113 802,69 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Вознюк М.В. дов. №3355 від 01.03.2013

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду Чернігівської області надійшли позовні матеріали Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Приватного підприємства "БІЗНЕС-ПРАВО" про звернення стягнення на заставлене майно у розмірі 113 802,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору про овердрафтне кредитування №02-13-ОВ позивачем було надано відповідачу овердрафтний кредит шляхом проведення платежів позичальника на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку позичальника, а останній не виконує свої зобов'язання за вказаним Договором, а саме: не повертає суму кредиту та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, а тому позивач вказує на підстави для реалізації власного права на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

21.05.2014 Господарським судом Чернігівської області було прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та присвоєно справі №927/726/14.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 направлено матеріали справи №927/726/14 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

10.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла справа №927/726/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Приватного підприємства "БІЗНЕС-ПРАВО" про звернення стягнення на заставлене майно у розмірі 113 802,69 грн., яка передана за підсудністю Господарським судом Чернігівської області.

За результатами автоматичного розподілу справ вищезазначену справу було передано на розгляд судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №927/726/14 до свого провадження та призначила судове засідання на 09.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 розгляд справи відкладався на 21.07.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 21.07.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи та підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судові засідання призначені на 09.07.2014 та на 21.07.2014 не з'явилися, вимоги попередніх ухвал суду у справі №927/726/14 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №927/726/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.07.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк, Позивач) та Приватним підприємством «БІЗНЕС-ПРАВО» (далі - Позичальник, Відповідач) було укладено Договір про овердрафтне кредитування №02-13-ОВ (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, з метою своєчасного виконання зобов'язань Позичальника перед діловими партнерами Банк надає Позичальнику овердрафтний кредит шляхом проведення платежів Позичальника на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку Позичальника №2600.7.001.122199 у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» МФО 300670 у межах установленого ліміту овердрафту в сумі 100 000,00 грн. терміном до 31.03.2014.

Позичальник зобов'язується використовувати ліміт овердрафту на цілі, передбачені цим договором, для поповнення обігових коштів, сплатити Банку відсотки за/ користування овердрафтом і комісійні у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку й строки, передбачені цим договором (п. 1.2 Договору).

Як вбачається з положень листа Національного банку України від 31.10.2001 № 12-111/1355-6569 "Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів "овердрафт" відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За своєю правовою природою Договір овердрафту є кредитним договором, оскільки при наданні овердрафту кредитується рахунок позичальника.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив наступне.

На виконання умов Договору Позивачем було надано Відповідачу (Позичальнику) овердрафтний кредит шляхом проведення платежів Позичальника на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку Позичальника №2600.7.001.122199 у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», МФО 300670 у межах установленого ліміту овердрафту в сумі 100 000,00 гривень.

Факт отримання Відповідачем зазначених кредитних коштів підтверджується виписками з особового рахунку Відповідача (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процентів

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак, Відповідач порушив умови Договору, та станом на 10.04.2014 так і не повернув повністю кредитні кошти, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі у розмірі 99 960,11 грн.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання, а саме не повернув повністю кредитні кошти.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

В подальшому, 10.10.2013 з метою забезпечення зобов'язань за спірним кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір Застави товарів в обороті з не знижувальним залишком №04-13-3 (далі - Договір застави-1).

Так, пунктом 1.1. сторони погодили, що метою забезпечення власних зобов'язань, що випливають з Договору про овердрафтне кредитування №02-13-ОВ від 10.10.2013, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу пиломатеріал обрізний (дошка соснова суха) у кількості 80 м.куб.

Вказане забезпечення належить Заставодавцю на підставі витягу №24 від 30.09.2013 з рахунку №26 «готова продукція» та знаходиться на складі за адресою м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 (п.1.2. Договору застави-1).

Крім того, у пункті 1.3 Договору застави сторони погодили вартість предмета застави, що складає 104 000, 00 грн.

Також 10.10.2013, додатково, в якості забезпечення кредитних зобов'язань Відповідача між сторонами було укладено Договір застави рухомого майна №03-13-3 (далі - Договір застави -2).

Відповідно до умов якого (п.1.1 Договору) Банку в заставу було передано рухоме майно (основні засоби): обладнання пилорами, 2011 року випуску (верстат СЛП 6,5-Н №961; САЗ-127/2.856), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1.

Пунктом 1.3. Договору застави-2 сторони погодили, що вартість предмета застави становить 48 600, 00 грн.

Пунктами 4.1 Договору застави-1 та Договору застави-2 передбачено, що Заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку виконання будь-якого зобов'язання, забезпеченого цією заставою, воно не буде виконано, а також у разі невиконання Заставодавцем своїх зобов'язань за цим Договором та/або недійсності його гарантій і запевнень.

У статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 14.04.2014 року направляв на адресу Відповідача претензію №69-01-102 про порушення зобов'язань за Договором №02-13-ОВ про овердрафтне кредитування від 10.10.2013, яка була отримана Відповідачем 15.04.2014, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Однак, зазначена претензія була залишена Відповідачем без належної відповіді та реагування.

Зважаючи на вищевказане Позивач просив у судових засіданнях просив звернути стягнення на майно, яке було передане в заставу банку, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним Договором.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Вимога Позивача щодо встановлення судом початкової ціни реалізації заставленого майна на прилюдних торгах на рівні заставної вартості, а саме: пиломатеріал обрізний (дошка соснова суха) у кількості 80 м.куб. в сумі 104 000, 00 грн., що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 та рухомого майна (основні засоби): обладнання пилорами 2011 року випуску (верстат СЛП 6,5-Н № 961; САЗ-127/2.856) в сумі 48 600, 00 гривень, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 - підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами нормами статті 572 ЦК України.

Предметом застави можуть бути нерухоме майно - основні засоби, про що зазначено у ст. 4 ЗУ "Про заставу" та ст. 576 ЦК України.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що у позичальника - Приватного підприємства "БІЗНЕС-ПРАВО" внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за Договором утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Кредитним договором не є припиненим.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 ЗУ "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що Позивач, у зв'язку з порушенням Позичальником - ПП "БІЗНЕС-ПРАВО" умов Договору, має право вимагати сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 6 статті 20 ЗУ "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Так, інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Із Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №44003850 та №44003872 від 15.04.2014, які міститься у матеріалах справи, вбачається, що предмети застави, як об'єкти обтяження, заборонено відчужувати на підставі Договору про овердрафтне кредитування №02-13-ОВ від 10.10.2013. Інших видів обтяження на зазначене рухоме майно у реєстрі не значиться.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Вартість предмету застави на момент укладання Договорів застави, а саме: №04-13-3 склала - 104 000,00 грн., №03-13-3 склала - 48 600,00 грн. та є такою, що погоджена сторонами.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню за цінами встановленими у Договорах застави №04-13-3 та №03-13-3 від 10.10.2013.

Крім суми основної заборгованості, Позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з Відповідача відсотки за користування кредитом за період з січня 2014 по березень 2014 у сумі 13 323,90 грн., пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 320,42 грн. та заборгованість за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 198,26 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячного Банку відсотки за користування овердрафтом, виходячи із ставки 24 % річних.

За порушення термінів повернення овердрафту та (або) сплати відсотків - Позичальник сплачує Банку, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який нараховується пеня (п. 7.1. Договору).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені за прострочення сплати кредиту у сумі 320,42 грн., які підлягають стягненню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вимога щодо стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 198,26 грн. за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача правомірні та підлягають задоволенню.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 31.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором, як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Судом вище встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача складає 113 802,69 грн.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у розмірі 2 276,05 грн.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Приватного підприємства "БІЗНЕС-ПРАВО" про звернення стягнення на заставлене майно у розмірі 113 802,69 грн. - задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на:

- пиломатеріал обрізний (дошка соснова суха) у кількості 80 м.куб., що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 та належить Приватному підприємству "БІЗНЕС-ПРАВО";

- рухоме майно (основні засоби): обладнання пилорами 2011 року випуску (верстат СЛП 6,5-Н № 961; САЗ-127/2.856), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 та належить Приватному підприємству "БІЗНЕС-ПРАВО".

3. За рахунок отриманих коштів від реалізації на прилюдних торгах заставленого майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) за Договором №02-13-ОВ про овердрафтне кредитування в сумі 113 802, 69 грн. з яких.:

- сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 99 960,11 грн.;

- сума простроченої заборгованості за відсотками за період з січня 2014 по березень 2014 у розмірі 13 323, 90 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту за період з 01.04.2014 по 09.04.2014 в сумі 320,42 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків за період з 14.01.2014 по 09.04.2014 в сумі 198,26 грн.

4. Встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів на рівні не нижчому встановленої заставної вартості, а саме:

- пиломатеріал обрізний (дошка соснова суха) у кількості 80 м.куб., що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 - в сумі 104 000,00 грн.;

- рухоме майно (основні засоби): обладнання пилорами 2011 року випуску (верстат СЛП 6,5-Н №961; САЗ-127/2.856), що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків, 1 - в сумі 48 600,00 грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства "БІЗНЕС-ПРАВО" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7; код ЄДРПОУ 32480723) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; код ЄДРПОУ 19364259) 2 276,05 грн. - судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Дата складання повного тексту рішення 01.09.2014.

Суддя А.В.Митрохіна