Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/6489/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6489/14 09.09.14

За позовом Приватної фірми «Алекс-2000»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандс груп»

Про стягнення 89 778,41 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Башота Д.І. представник за довіреністю № б/н від 20.05.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма «Алекс-2000» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандс груп» (далі - відповідач) про стягнення 89 778,41 грн., а саме: 29 860,38 грн. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 44 744,61 грн. - заборгованості зі сплати за комунальні послуги, 15 173,42 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано взяті на себе за Договором суборенди 4613 від 27.03.13. зобов'язання щодо сплати суборендної плати, компенсації комунальних послуг, що зумовило виникнення заборгованості, нарахування позивачем пені та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.14. порушено провадження у справі № 910/6489/14 та призначено її до розгляду на 13.05.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 13.05.14. представників сторін та з огляду на невиконання ними вимог ухвали про порушення провадження вданій справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 27.05.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.06.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.14. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/6489/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.06.14.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/6489/14 призначено до розгляду на 22.07.14.

В судовому засіданні 22.07.14. представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 22.07.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 09.09.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/6489/14.

В судовому засіданні 09.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приписами п. п. 7.2 Договору оренди № О/Ал-0109/10 від 01.09.10. та Договору оренди № О/Ал-2000-0108/13 Лес. від 01.08.13., які було укладено між позивачем та Промислово-технічною компанією у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат», позивачу, як Орендарю надано право передавати в суборенду об'єкт оренди за вказаними Договорами (приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лісорубна, 1, ТЦ «Світ Кераміки») без отримання додаткової згоди Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат».

27.03.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Суборендар) укладено Договір № 4613 суборенди (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.3) Орендодавець надає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди площею 64,00 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лісорубна, 1 на території торговельного центру «Світ кераміки» (п. 2.1, п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору об'єкт суборенди передається Суборендарю строком до 01.04.14. Строк суборенди за Договором обчислюється з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту суборенди.

Орендодавець передає об'єкт суборенди Суборендарю за актом передачі та приймання об'єкту суборенди. Акт передачі та приймання об'єкта суборенди складається і підписується у двох примірниках, по одному для кожної із сторін (п. 5.1 Договору).

01.04.13. між сторонами було підписано та скріплено печатками акт № б/н передачі та приймання приміщення в оренду.

Згідно з п. п. 4.1-4.3 Договору, плата за кожний місяць користування об'єктом суборенди складає 3 840,00 грн. (без ПДВ) (далі - Суборендна плата). Суборендна плата сплачується Суборендарем щомісячно в грошовій формі шляхом її перерахування на банківський рахунок Орендодавця. Суборендна плата сплачується Суборендарем у повному розмірі (100%) не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця. Орендодавець має право збільшувати Суборендну плату у зв'язку з інфляційними процесами, попередивши про це Суборендаря за 1 (один) місяць до оплати зміненого розміру Суборендної плати.

Угодою № 1 від 20.04.13. про внесення змін до Договору сторони погодили, що Суборендна плата за об'єкт оренди складає 7 560,00 грн. Загальна площа об'єкту суборенди складає 126,00 кв.м

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандс груп» виникла заборгованість зі сплати суборендної плати за вересень 2013 року та повністю за листопад 2013 року, грудень 2013 року та січень 2014 року, компенсації комунальних послуг за серпень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі та контррозрахунку ціни позову не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суборендної плати за вересень 2013 року та повністю за листопад 2013 року, грудень 2013 року та січень 2014 року за користування об'єктом оренди за Договором становить 29 860,38 грн.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг з суборенди об'єкту оренди за відповідний період, що підписані сторонами.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті суборендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Далі, як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті компенсації за комунальні послуги за Договором за серпень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року становить 44 744,61 грн.

Положеннями п. п. 4.4, 4.5 Договору сторони погодили, що Суборендар крім Суборендної плати, повинен компенсувати Орендодавцю витрати (далі - Інші платежі):

- на комунальні послуги, якими Суборендар користується на об'єкті суборенди: електроенергія (освітлення, опалення, кондиціювання та вентиляція повітря), водопостачання, вивіз сміття та інші (далі - Плата за користування комунальними послугами);

- на телефонний зв'язок, яким Суборендар користується на об'єкті суборенди: абонентська плата, місцеві, міжміські та міжнародні переговори (далі - Плата за користування телефонним зв'язком).

Суборендар сплачує Інші платежі кожного місяця пропорційно площі, яку він займає, згідно з рахунками-фактурами, протягом трьох банківських днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунків-фактур.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання комунальних послуг за відповідний період, що підписані сторонами.

Проте відповідач свого обов'язку по оплаті наданих комунальних послуг в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню наданих комунальних послуг за Договором за серпень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року становить 44 744,61 грн.

Крім того, судом взято до уваги підписаний між сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків, за яким заборгованість відповідача перед позивачем за Договором по суборенд ній платі та відшкодуванню комунальних платежів станом на 31.01.14. становить 74 604,99 грн. (44 744,61 грн. + 29 860,38 грн.).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті суборендної плати та відшкодуванню наданих комунальних послуг за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 29 860,38 грн. по суборендній платі та 44 744,61 грн. по комунальним послугам. Вказану заборгованість відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Приватної фірми «Алекс-2000» в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі п. 9.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15 173,42 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 Договору сторони передбачили, що у у випадку порушення строків сплати платежів за п. 4.1 Договору Суборендар повинен сплатити на користь Орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені з урахуванням зазначеного вище та того, що 10.11.13. - вихідний день.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 078,15 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 14 095,27 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунку пені.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандс груп» (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, б. 23, кв. 20; ідентифікаційний код 37225988) на користь Приватної фірми «Алекс-2000» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 89-А; ідентифікаційний код 19134223) 29 860 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 38 коп. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 44 744 (сорок чотири тисячі сімсот сорок чотири) грн. 61 коп. - заборгованості зі сплати за комунальні послуги, 1 078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 15 коп. - пені, 1 513 (одну тисячу п'ятсот тринадцять) грн. 65 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко