Рішення

від 09.09.2014 по справі 914/3039/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 р. Справа № 914/3039/14

За позовом: Малого приватного підприємства „Профіт", смт. Ратне Ратнівського району Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Тиса", м. Львів

про стягнення 10557 грн. 88 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Старостенко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Нікончук О.В. - представник

від відповідача: Жидков Ю.В. - юрисконсульт

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Малим приватним підприємством „Профіт", смт. Ратне Ратнівського району Волинської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Тиса", м. Львів про стягнення 10557 грн. 88 коп., з яких: 9039 грн. 95 коп. основного боргу, 432 грн. 66 коп. 3% річних, 1085 грн. 27 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2014р.

В судовому засіданні 09.09.2014р. представник позивача повідомив про сплату відповідачем 9039 грн. 95 коп. основного боргу, долучивши до матеріалів справи копію платіжного доручення №3495 від 08.09.2014р., тому в цій частині між сторонами відсутній предмет спору. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та пені підтримав. Також надав на вимогу ухвали суду від 26.08.2014р. розрахунок пені з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на суму 461 грн. 49 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2014р. основну суму боргу в розмірі 9039 грн. 95 коп. визнав та повідомив про її сплату 08.09.2014р., тому в цій частині між сторонами відсутній предмет спору. Крім того, не заперечив проти стягнення 432 грн. 66 коп. 3% річних, а в частині стягнення пені визнав вимоги частково в розмірі 461 грн. 49 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

01.03.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір №09/13 купівлі - продажу, відповідно до якого, позивач зобов"язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно із п. 3.1. договору сторони узгодили асортимент товару: заготовка дубова свіжопиляна 4 сорту за ціною 850 грн. та заготовка дубова суха (вологість 8%) за ціною 1050 грн. за м. куб., в .т.ч. ПДВ.

У п. 7.1 договору сторони узгодили, що відповідач проводить попередню оплату в розмірі 50% шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача згідно наданої специфікації та рахунку. Остаточний розрахунок в розмірі 50% відповідач здійчнює протягом чотирнадцяти днів після прийняття партії якісного товару на складі відповідача з усіма необхідними документами.

На виконання умов договору №09/13 купівлі - продажу від 01.03.2013р. позивач продав відповідачу товар на загальну суму 21039 грн. 95 коп., що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-0000009 від 08.05.2013р. та довіреності №74 від 15.04.2013р., долученими до матеріалів справи.

Проте, як стверджує позивач, відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар, в результаті утворилася заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 9039 грн. 95 коп., що не заперечив відповідач.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, МПП „Профіт" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9039 грн. 95 коп. основного боргу.

Після порушення провадження у справі господарським судом Львівської області, відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 9039 грн. 95 коп., що підтверджується платіжним дорученням №3495 від 08.09.2014р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір №09/13 купівлі - продажу від 01.03.2013р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач, відповідно до умов п.6.1. договору зобов"язувався своєчасно поставити товар в кількості, асортименті, строки вказані в договорі, а відповідач згідно із п.6.2. договору - оплатити прийнятий товар.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару виконав повністю, відповідачем оплата за отриманий товар здійснена в розмірі розмірі 9039 грн. 95 коп. після порушення провадження у справі. За таких обставин, суд прийшов до висновку припинити провадження у справі в частині стягнення у розмірі 9039 грн. 95 коп. основної суми боргу у зв"язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд встановив, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 432 грн. 66 коп.3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1085 грн. 27 коп. пені суд зазначає наступне.

У п. 8.2. договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі діючої на час прострочення облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 23.05.2013р. по 17.07.2014р. в розмірі 1085 грн. 27 коп.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із змісту вказаної статті, позивачем в позовній заяві неправильно обраний період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. На вимогу ухвали суду від 26.08.2014р. позивачем подано розрахунок пені з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого до стягнення підлягає 461 грн. 49 коп. пені з 23.05.2013р. по 17.07.2014р.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд прийшов до висновку задоволити вимогу про стягнення пені в розмірі 461 грн. 49 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог та по яких провадження у справі припинено.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Тиса" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115 б, ідентифікаційний код 30053266) на користь Малого приватного підприємства „Профіт" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Серпнева, 16, ідентифікаційний код 30912142) 432 грн. 66 коп.3% річних, 461 грн. 49 коп. пені та 1719 грн. 06 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 9039 грн. 95 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 15.09.2014р.

Суддя Морозюк А.Я.