Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/13957/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13957/14 10.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Натура-Бразерс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі" простягнення 20 533,05 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Баца К.В., ОСОБА_2 - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 10.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Натура-Бразерс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі" про стягнення 19 642,65 грн. на підставі Договору поставки №139 від 01.09.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі №910/13957/14, розгляд справи призначений на 11.08.2014.

31.07.2014 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про уточнення розміру заявлених позовних вимог та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.08.2014 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.09.2014.

Ухвалою від 01.09.2014 відкладено розгляд справи на 10.09.2014.

29.08.2014 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 20 533,05 грн., з яких: сума основного боргу - 13 098, 71 грн., 8 % річних - 1 2010, 96 грн., пеня - 874,91 грн., інфляційне збільшення - 1 564,14 грн., 15 % річних - за користування чужими коштами - 2 270,60 грн., штраф 10 % за затримку оплати товару - 1 513,73 грн. Суд приймає заяву позивача до розгляду, так як це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату та час розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідно до ст.75 ГПК України, спір розглядається за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 10.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.09.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №139 (далі -Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується на підставі попереднього усного/письмового замовлення покупця поставити товар обумовлений даним договором, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Ціна одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в видаткових накладних оформлених на підставі попередніх замовлень покупця, а також рахунках на оплату.

Покупець здійснює оплату товару у розмірі 100% від загальної вартості партії товару визначеної видатковою накладною, що засвідчує факт здійснення поставки товару за обумовленою вартістю шляхом перерахування грошових коштів протягом 7 календарних днів з дати підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткових накладних (п. 4.3).

У випадку виявлення покупцем, при прийнятті товару, продукції, що не відповідає вимогам якості, постачальник на вимогу покупця замінює за свій рахунок неякісний товар, на товар, якість якого відповідає встановленим вимогам (п. 3.4 Договору.).

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення не в повному обсязі оплати за товар.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та передав відповідачу товару згідно видаткових накладних за період з 20.12.2012 по 26.07.2013, які долучені до матеріалів справи на загальну суму 52 791,38 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що згідно банківських виписок, які долучені до матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за товару у розмірі 39 692,67 грн., враховуючи, що згідно видаткової накладної №384 від 05.07.2013, здійснено повернення товару на суму 71,37 грн.

Отже, з урахуванням наведеного та п. 4.3 Договору, суд визнав доводи позивача щодо прострочення оплати коштів за поставлений товар за наведеними накладними, обґрунтованими.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 098, 71 грн., доказів протилежного суду не надано.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 13 775,42 грн., що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 13 098,71 грн. відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Позивач заявив до стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню - 874,91 грн., 8 % річних - 1 210,96 грн., інфляційну складову боргу - 1 564,14 грн., 15 % річних за користування чужими грошовими коштами - 2 270,60 грн., 10 % штрафу - 1 513,73 грн.

Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, згідно з п. 5.2 Договору, у випадку прострочення розрахунків за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення, а крім цього збитки від інфляції та 8 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 календарних днів з моменту закінчення терміну зазначеного в п. 4.3 Договору, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої за Договором суми та збитків.

Нарахування пені позивач здійснював з 10.07.2013 по 10.01.2014, що є не вірним, з огляду на наступне.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином пеню слід розраховувати, за кожною видатковою накладною окремо, з восьмого дня після спливу 7 календарних днів з дати підписання сторонами видаткових накладних, як передбачили сторони у Договорі.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач вказав початкову дату періоду нарахування пені з 10.07.2013, за межі якої суд не може вийти, тому суд розраховував за кожною накладною дату виникнення прострочення, однак починав розрахунок з 10.07.2013 та за період з межах пів року з дня наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане (наприклад: 301,70 грн. сума заборгованості за накладною від 10.06.2013, прострочення за якою настає з 18.06.2013, однак нарахування починається з 10.07.2013 і по 18.06.2013 (враховуючи пів року передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України).

Початкову дату нарахування пені позивач визначив вірно за накладними від 04.07.2013, від 08.07.2013, від 09.07.2013, від 12.07.2013, від 19.07.2013, від 24.07.2013, від 26.07.2013.

Таким чином враховуючи все вищенаведене, пеня підлягає задоволенню у розмірі 830,80 грн.

Суд здійснив перевірку 8 % річних та інфляційних втрат за періоди вказані позивачем та встановив, що 8 % річних підлягає стягненню у розмірі 1 208,87 грн., інфляційні втрати - 1 564,14 грн.

Щодо штрафу заявленого позивачем до стягнення слід зазначити, що його розрахунок потрібно розраховувати не за період прострочення, а 10 % від суми заборгованості, що позивачем не взято до уваги.

Таким чином, за здійсненим перерахунком, розмір штрафу становить 1 250,65 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України у розмірі 15 % річних.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п.6.1, 6.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"

За перерахунком суду розмір 15 % за користування чужими грошовими коштами становить 2 266,67 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу - 13 098,71 грн., пені - 830,80 грн., штрафу - 1 250,65 грн., 8 % річних - 1 208,87 грн., інфляційних втрат - 1 564,14 грн., 15 % - 1 266,67 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом встановлено, що 28.02.2014 між Адвокатським Адвокатською компанією "Юридичні традиції" та ТОВ "Натура-Тразерс" укладений договір №Н-А/28/14 про надання правової допомоги, за умовами якого передбаченого, що виконавець зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором.

Перелік послуг, що зобов'язується виконавець надавати клієнту сторони погодили в п. 2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді до даного договору.

Додатковою угодою №2 від 10.07.2014, сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу та послуги по захисту порушених прав останнього, що полягає у незалежному виконанні ТОВ "Ацумарі" своїх порушених прав останнього, що полягає у незалежному виконанні ТОВ "Ацумарі" своїх господарських зобов'язань перед ТОВ "Натура-Бразерс" по договору поставки "139 від 01.09.2012, а клієнт зобов'язується сплатити виконавцю гонорар (винагороду) за здійснену правову допомогу та послуги, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Також, сторони погодили, що клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у розмірі 10% від суми боргу (з урахуванням штрафних санкцій), визначеної на момент звернення з позовом до суду протягом 30 банківських днів з моменту порушення господарським судом провадження у справі.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підтвердження зазначеного позивач надав суду належним чином засвідчені копії наступних документів: ордер на надання правової допомоги серії КВ №113909, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 ОСОБА_2.

Отже, враховуючи наявність Договору № Н-А/28/14 про надання правової допомоги від 28.02.2014 та вищезазначених документів, участь адвоката ОСОБА_2 в судових засіданнях, надання пояснень по суті спору та підтверджує факт виконання адвокатом зобов'язань, передбачених Договором №Н-А/28/14 про надання правової допомоги від 28.02.2014.

Платіжне доручення №6846 від 24.07.2014 на суму 1 965,00 грн. свідчить про сплату позивачем юридичних послуг по справі№910/13957/14 згідно Договору №Н-А/28/14 про надання правової допомоги від 28.02.2014.

Таким чином, витрати відповідача на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на позивача у розмірі - 1 965,00 грн., що співрозмірно та адекватно ціні позову та складності справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 19-21 літера А, код 36592598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натура-Бразерс" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2в, код 38274554) суму боргу - 13 098,71 грн. (тринадцять тисяч дев'яносто вісім гривень 71 коп.), пеню - 830,80 грн. (вісімсот тридцять гривень 80 коп.), 8 % - 1 208, 87 грн. (одна тисяча двісті вісім гривень 87 коп.), інфляційні втрати - 1 564, 14 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири гривні 14 коп.), штраф 10 % - 1 250,65 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 65 коп.), 15 % - 2 266,67 грн. (дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 67 коп.), 1 799, 13 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять гривень 13 коп.) судового збору та 1 965,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.) витрати по оплаті послуг адвоката.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.09.2014.

Суддя М.Є. Літвінова