Рішення

від 04.09.2014 по справі 922/2496/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р.Справа № 922/2496/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Компанія "Ростислав", м. Полтава до Публічного АТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, адвокат, договір № 2-с від 19.12.13 р.;

відповідача - Омельницька Т.В., дов. № 136 від 03.06.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ростислав" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" основний борг в сумі 1132990,30 грн., інфляційні втрати в сумі 47958,90 грн., 3% річних в сумі 102341,62 грн., 43542,52 грн. пені, 16000,00 грн. за послуги адвоката та судовий збір в сумі 26536,66 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором поставки № 26/8-1 від 26.08.11 р. та договором надання транспортних послуг № 26/8-т від 26.08.11 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.14 р., за клопотанням відповідача, строк розгляду справи продовжено до 08 вересня 2014 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.09.14 р. по 08.09.14 р., для надання сторонами додаткових документів.

11.08.14 р. відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив, в якому просить застосувати позовну давність до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ростислав" до ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" про стягнення пені в сумі 43542,52 грн. та про стягнення заборгованості за договором №26/8-т про надання транспортних послуг від 26.08.2011р. в сумі 58302,00 грн. Крім того, відповідач просить задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №26/8-1 від 26.08.2011р. в частині стягнення 1074688,47 грн. суми основаного боргу, 11907,55 грн. інфляційних витрат та 59269,78 грн. 3% річних. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 36051,35 грн. та 3% річних в сумі 59269,78 грн. відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.14 р. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.14 р. підтримав свій відзив, позовні вимоги визнав частково.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанією Ростислав" (позивач, продавець) і Публічним акціонерним товариством "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 26/8-1 (далі - "договір поставки")(а.с. 40-41), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали (далі - товар), згідно заявок.

Згідно з п. 7.3 договору поставки (в редакції додаткової угоди від 30.12.11 р.), договір діє до 31 грудня 2012 року.

Конкретна дата постачання товару додатково узгоджується сторонами. Кількість товару визначається представниками сторін в акті прийому-передачі (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору поставки, датою постачання товару за даною угодою є дата зливу автоцистерни.

Згідно з п. 3.2 договору поставки, вартість товару, що постачається, складається з сум вказаних у видаткових накладних.

Відповідач здійснює 50% передплату погодженої партії товару. Остаточний розрахунок за кожну партію товару здійснюється протягом двох місяців з дати поставки (п. 3.3 договору поставки).

На виконання умов договору поставки, позивачем у період з 26.08.11 р. по 03.05.12 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1924688,47 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунка-фактурами, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними й податковими накладними (а.с. 47-115), які були скріплені печатками та підписані сторонами.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 850000,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача за договором поставки склала 1074688,47 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується актом звірки розрахунків від 30.10.13 р. (а.с. 116), який був скріплений печатками підприємств та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Позивач письмово звернувся до відповідача з листом-вимогою відносно необхідності сплати боргу (а.с. 23). Відповідач отримав претензію позивача від 06.10.13р., про що свідчить відмітка й підпис відповідального працівника відповідача на листі-вимозі. Але, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, заборгованість за договором поставки в сумі 1074688,47 грн. не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, сторони домовились (п. 3.3 договору), що відповідач здійснює 50% передплату погодженої партії товару, а остаточний розрахунок за кожну партію товару здійснюється протягом двох місяців з дати поставки.

Відповідно до п. 2.4 договору поставки, датою постачання товару за даною угодою є дата зливу автоцистерни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк поставки товару має відраховуватися для кожної видаткової накладної окремо.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1074688,47 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки № 26/8-1 від 26.08.11 р., з 27.10.11 р. по накладній № РН-26/08-1 від 26.08.11 р., з 07.11.11 р. по накладній № РН-06/09-1 від 06.09.11 р., з 13.11.11 р. по накладній № РН-12/09-1 від 12.09.11 р., з 14.09.11 р. по накладній № РН-13/09-1 від 13.09.11 р., з 20.11.11 р. по накладній № РН-19/09-1 від 19.09.11 р., з 25.11.11 р. по накладній № РН-24/09-1 від 24.09.11 р., з 28.09.11 р. по накладним №№ РН-27/09-1 та РН-27/09-2 від 27.09.11 р., з 07.12.11 р. по накладним №№ РН-06/10-3 та РН-06/10-2 від 06.10.11 р. та з 04.07.12 р. по накладній № РН-03/05-1 від 03.05.12 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, беручи до уваги визнання відповідачем основного боргу, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1074688,47 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що в разі порушення термінів оплати за товар, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

В той же час, як вбачається із розрахунку суми заявленого позову (а.с. 9) позивач здійснив нарахування пені в сумі 43542,52 грн. за період з 03.05.2011р. по 03.10.2011р.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що якщо, відповідно до чинного законодавства або договору, неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Отже, кінцевий строк протягом якого відповідач мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення пені за період з 03.05.2011р. по 03.10.2011р., сплив 03.10.12р.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позовна заява подана у червні 2014 року, суд приходить до висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення пені в сумі 43542,52 грн. за період з 03.05.2011р. по 03.10.2011р. підлягає задоволенню. За таких підстав, суд вважає за необхідне, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 43542,52 грн. за період з 03.05.2011р. по 03.10.2011р., відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму заборгованості, беручи до уваги прострочення відповідача з 04.07.12 р. по останній накладній № РН-03/05-1 від 03.05.12 р., позивач мав право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму заборгованості саме з 04.07.12 р.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 59358,14 грн. за період з 04.07.12 р. по 06.05.14 р.

Перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 47958,90 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 26/8-1 від 26.08.11 р. складає 1182005,51 грн., в тому числі основний борг в сумі 1074688,47 грн., інфляційні втрати в сумі 47958,90 грн. та 3% річних в сумі 59358,14 грн.

Крім того, на виконання договору поставки, між сторонами було укладено договір надання транспортних послуг № 26/8-т від 26.08.11 р. (далі - "договір перевезення")(а.с. 43-44), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати транспортні послуги по перевезенню нафтопродуктів відповідачу, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за транспортні послуги.

Протягом дії вказаного договору позивачем на користь відповідача надані послуги з перевезення вантажів на загальну суму 58302,00 грн., що підтверджується оформленими у відповідності до вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", товарно - транспортними накладними за типовою формою №1-ТН, а також актами здачі - приймання робіт (наданих послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 2.2 договору перевезення, оплата проводиться в 10-денний термін з моменту надання рахунку-фактури.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором перевезення склала 58302,00 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується актом звірки розрахунків від 30.10.13 р. (а.с. 116), який був скріплений печатками підприємств та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі і вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно з п. 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР (чинного на час розгляду справи), позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають із Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості в арбітраж або в суд протягом 6 місяців, які обчислюються з настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як вже було зазначено, відповідач мав оплатити надані позивачем послуги з перевезення протягом 10-ти днів з моменту надання рахунку-фактури (п. 2.2 договору перевезення).

Останні рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт були підписані сторонами 03.05.12 р., отже, відповідач мав оплати транспортні послуги до 14.05.12р. Таким чином, перебіг позовної давності (за останнім актом здачі-прийняття робіт) починається саме з 14.05.12 р. та закінчується 14.05.13 р.

Оскільки позовна заява позивачем подана до суду лише у червні 2014 року, тобто, більш ніж через два роки після фактичного перевезення вантажів та настання строку виконання зобов'язань відповідача оплатити надані позивачем послуги, суд приходить до висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ростислав" до ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" про стягнення заборгованості за договором №26/8-т про надання транспортних послуг від 26.08.2011р. в сумі 58302,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд бере до уваги складений сторонами акт звірки взаємних розрахунків та припис ч. 1 ст. 264 ЦК України, відповідно до якого, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Проте, в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Оскільки на момент складання сторонами акту звірки взаємних розрахунків, тобто 30.10.13 р., строк позовної давності встановлений ч. 3 ст. 925 ЦК України сплив, суд приходить до висновку, що в даному випадку перебіг позовної давності не переривався.

Отже, суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договором №26/8-т про надання транспортних послуг від 26.08.2011р. в сумі 58302,00 грн. слід відмовити, з підстав пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності для заявлених вимог. З урахуванням таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за договором №26/8-т про надання транспортних послуг від 26.08.2011р., також не підлягають задоволенню, оскільки за основним зобов'язанням витік строк позовної давності.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 16000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В якості доказів понесення позивачем вищевказаних витрат, останнім надані договір доручення №2-с від 19.12.2003р. (а.с.19), укладений із адвокатом ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане 30.03.2006р. Київською міською КДКА (а.с. 21), ордер на надання правової допомоги (а.с. 124) та копію квитанції №2л від 19.12.2013р. (а.с. 22), складеної адвокатом ОСОБА_1.

Суд вважає, що надані докази не підтверджують понесення позивачем витрат на послуги адвоката, виходячи з наступного.

Документ, який підтверджує сплату адвокатського гонорару (копія квитанція №2л від 19.12.2013р.) наданий не в оригіналі та не містить в собі інформації, хто саме поніс витрати в сумі 16000,00 грн., крім того, зазначена квитанція складена в односторонньому порядку адвокатом ОСОБА_1.

Таким чином, суд вважає, що надана копія квитанції не є належним платіжним документом про сплату юридичною особою грошових коштів на користь адвоката, а таким документом може бути лише визначений Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року N 2346-ІІІ платіжний документ.

Крім того, як вбачається із п.2.7.3 договору доручення №2-с від 19.12.2013р. позивач зобов'язаний лише компенсувати адвокату витрати, які будуть необхідні для виконання доручення, а сплата гонорару взагалі не передбачена. Розділом 4 цього договору передбачено, що винагорода адвокату виплачується на підставі додатку №1 до договору.

Як вбачається із протоколу узгодження ціни за послуги адвоката по договору доручення №2-с від 19.12.2013р. (додаток №1), сторони визначили, що винагорода повіреному (адвокату), на момент укладення договору становить 16000,00 грн., й сплачується повіреним (адвокатом) на момент подачі позову до суду. Отже сторони визначили по-перше, що винагорода в сумі 16000,00 сплачується не позивачем, а саме повіреним (адвокатом), а по-друге, вказана винагорода сплачується на момент подачу позову до суду (позов поданий в червні 2014 року, в той час як квитанція визначає дату 19.12.2013р.).

Вимагаючи покладення на рахунок відповідача витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 16000,00 грн., позивач не обґрунтував відповідними нормами процесуального закону, яким чином винагорода сплачена адвокатом самому собі (відповідно до змісті п.4 протоколу узгодження ціни за послуги адвоката), повинна бути відшкодована відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами понесення останнім витрат на послуги адвоката в сумі 16000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління №33" про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення пені в сумі 43542,52 грн. за договором поставки № 26/8-1 від 26.08.11 р. за період з 03.05.2011р. по 03.10.2011р. - задовольнити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ростислав" про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором №26/8-т про надання транспортних послуг від 26.08.2011р. в сумі 58302,00 грн. - задовольнити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (61009, м. Харків, вул. Желєзнякова, б. 235, код ЄДРПОУ 05422384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ростислав" (36020, м. Полтава, вул. Жовтнева, б. 32, кв. 15, код ЄДРПОУ 24561690) основний борг в сумі 1074688,47 грн., інфляційні втрати в сумі 47958,90 грн., 3% річних в сумі 59358,14 та судовий збір в сумі 23640,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

Суддя Т.В. Інте