Рішення

від 10.09.2014 по справі 922/2835/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р.Справа № 922/2835/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Просто Транс", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Балаклея про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Кулик С.О. (наказ № 31-К від 08.06.2012 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Просто Транс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 9678,72грн., з яких: 4500,00грн. - заборгованість за перевезення вантажу, 4500,00грн. - штрафні санкції за простій автомобіля, 267,77грн. - пені за прострочку оплати перевезення вантажу, 264,94грн. за перевитрату пального. Судові витрати у розмірі 1827,00грн. позивач просить покласти на відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про міжнародне перевезення вантажів № 573к від 20.01.2014р.

Ухвалою від 11.07.2014р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.09.2014 року позивач надав клопотання про зменшення суми позовних вимог а саме: стягнути заборгованість у розмірі 4500,00грн., 4500,00 грн. штрафні санкції за простій автомобіля та судові витрати.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд розглянувши подану позивачем заяву про зменшення суми позовних вимог (вх. № 31253 від 10.09.14р. а.с. 78), розцінює її як зменшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду та розглядає справу № 922/2835/14 в подальшому з її врахуванням.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.07.2014р. (а.с. 26).

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Просто Транс"(далі - позивач, перевізник) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 (далі-відповідач, експедитор) було укладено договір № 573к міжнародного перевезення вантажів (надалі - Договір)(а.с.10).

За умовами укладеного Договору позивач зобов'язався перевезти вантаж, який експедирував відповідач, а саме: вентилятори вага 1400 кг, за маршрутом м. Боярка (Київська обл., Україна) - м. Москва (Росія), а відповідач зобов'язувався оплатити вказане перевезення в сумі 15500,00грн.(в т.ч. НДС 0,00 грн.)

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов'язань позивач здійснив перевезення вищезазначеного вантажу належним йому автомобільним транспортним засобом, державний номер НОМЕР_1, причеп НОМЕР_3 (технічний паспорт про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 виданий 26.02.2011р., технічний паспорт про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 виданий 26.02.2011р.), водій ОСОБА_3 (наказ про призначення на посаду № 56-К від 02.09.2013р., наказ про відрядження № 85-В від 21.01.2014р., подорожній лист № 342112 серія 12 ААБ від 21.01,2014р.), що належним чином підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМР № 313794 що супроводжувало вантаж, 25.01.2014р. автомобіль позивача, що здійснював зазначене перевезення, прибув в місце митної очистки на території Російської Федерації в м. Погар Брянської митниці. 04.02.2014 р., даний автомобіль було відпущено з території Брянської митниці. Вивантажено даний автомобіль було 05.02.2014 року(а.с.11).

05.02.2014 року в м. Москва (Росія), що підтверджується Актом вивантаження автомобіля (а.с. 18).

Пунктом 18 Договору сторони дійшли згоди, що Експедитор повинен сплатити Перевізнику всю вартість виконаного ним перевезення на протязі 5 (п'яти) банківських днів) після розвантаження автомобілю (при наявності відповідних документів).

Як зазначає позивач 18.02.2014р. відповідач отримав необхідні для оплати документи, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення № 0803200051870 (а.с. 65).

Проте відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань, надані позивачем послуги оплатив лише частково на суму 11000,00грн., про що свідчить відповідна банківська виписка від 26.03.2014р. (а.с. 19), внаслідок чого заборгованість перед позивачем склала 4500,00грн. яка до цього часу не сплачена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав иого у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 Цивільного кодексу України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем у сумі 4500,00грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 4500,00грн. грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4500,00грн. штрафних санкцій за простій автомобіля. Дослідивши правомірність вимог позивача в цій частині судом встановлено наступне.

Пунктом 13 Договору визначено нормативний простій автомобіля при завантаженні (розвантаженні) та виконанні митних формальностей в межах 24 години на території іноземних держав, не включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль прибув менш ніж за 24 години до них.

Відповідно до пункту 14 Договору, за наднормативний простій транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням та митним оформленням понад строки, встановлені у пункті 14 цього Договору, Експедитор виплачує Перевізнику 500,00грн. за кожну добу простою автомобілю.

За таких умов, автомобіль позивача простояв в місці митної очистки та відвантаженні з 25.01.2014 року по 05.02.2014 року, з яких 25.01.2014 року та 26.01.2014 року - вихідні дні, 27.01.2014 р. - нормативний день, а з 28.01.2014 р. - 05.02.2014 р. - простій автомобіля що складає 9 діб, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в частиині стягнення з відповідача 4500,00грн. штрафних санкцій за простій автомобіля обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (64200 Харківська область, Балаклійський р-н., АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО ТРАНС» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107, кв. 86; код ЄДРПОУ 37498667) 4500,00грн. - заборгованість за перевезення вантажу, 4500,00грн. - штрафні санкції за простій автомобіля та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.09.2014 року

Суддя О.О. Ємельянова