Рішення

від 10.09.2014 по справі 922/5132/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р.Справа № 922/5132/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 148", м. Лозова до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним рішення за участю представників сторін:

позивача - Загребельний Д.Ю., директор;

відповідача - Соколай В.А., дов. № 69 від 12.11.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КПОЗ "Центральна районна аптека № 148" звернувся з позовом до ХОТВ АМК України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 24.09.2013 року № 203-К у справі № 3/02-212-13.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року, позов задоволено. Скасовано рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 24.09.2013 року № 203-К.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 року рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 22.07.2014 року до 08.09.2014 року до 15:00 години та з 08.09.2014 року до 10.09.2014 року до 12:00 години.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався зокрема, на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням процедурних правил, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; не доведенням обставин, як мають значення для справи і які визнано відповідачем встановленими. Позивач наголошує, що в оскаржуваному рішенні має місце невідповідність висновків, викладених відповідачем в рішенні, фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

24.09.2013 року адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду справи № 3/02-212-13 за ознаками порушення КПОЗ "Центральна районна аптека № 148" законодавства про захист економічної конкуренції, було прийняте рішення № 203-К "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Даним рішенням визнано, що Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека №148" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме встановлення таких цін реалізацію товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів.

За вказане порушення на позивача накладено штраф у розмірі 68000 грн.

Рішенням встановлено, що КПОЗ "Центральна районна аптека № 148" займає домінуюче становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 6 (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Жовтнева, 1) (далі - КЗОЗ ОПД №6) із сукупною часткою, що перевищує 50%.

Як визначено у спірному рішенні, ринок роздрібної торгівлі лікарськими засобами в м. Лозова досліджено виходячи з позиції віддаленості учасників ринку - аптечних закладів від КЗОЗ ОПД № 6. Територіальні межі ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначені відповідачем шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, що поступив до стаціонару закладу охорони здоров'я, придбання лікарських засобів, що є взаємозамінним є неможливим або недоцільним. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, при визначенні територіальних меж, відповідачем, зокрема, враховано: обмежені можливості пересування хворих за станом здоров'я; максимальне наближення аптечного закладу до споживача; відсутність можливості для хворих (місце проживання яких знаходиться на значній відстані від місця розташування закладу охорони здоров'я) придбавати ліки в інших аптеках, що розташовані поза територією закладу охорони здоров'я; відсутність в межах пішохідної доступності інших аптечних закладів; дальність пішохідної доступності для повсякденного користування хворих, що знаходяться у стаціонарі становить не більше 500 м (по радіусу від стаціонару до закладу охорони здоров'я); наявність певного рівню транспортних витрат на пошуки взаємозамінних лікарських засобів. Відповідач в оскарженому Рішенні вказує, що територіальними межами ринку є територія, обмежена 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6.

Спірним Рішенням встановлений той факт, що у вищевказаних межах, тобто в межах території, обмеженою 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6, діють два суб'єкти господарювання, а саме: КПОЗ "ЦРА № 148" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Фарм".

Лікарські засоби є предметом господарського обігу та, відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є товаром, який не має замінників. Тобто, товарними межами ринку є роздрібна реалізація лікарських засобів. Як визначено у Рішенні, споживачами продукції підприємства позивача є населення, переважно споживачі медичних послуг КЗОЗ ОПД № 6.

Часовими межами ринку визначено 2012 рік - проміжок часу, протягом якого залишалась незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому. За підсумками діяльності в 2012 році сукупна частка вищевказаних двох суб'єктів господарювання, а саме: КПОЗ "ЦРА № 148" та ТОВ "Еко-Фарм" на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в обраних територіальних межах склала 100%.

Спірним рішенням встановлено, що між підприємством позивача протягом 2012 року в обраних територіальних межах була незначна конкуренція, виходячи з:

- можливості самостійно встановлювати рівень торговельних надбавок, а отже і рівень цін роздрібної реалізації лікарських засобів, щодо яких не запроваджене цінове регулювання;

- можливості самостійно визначити додаткові умови придбання лікарських засобів, такі як: надання знижок, запровадження дисконтних програм, безготівкові розрахунки між аптечними закладами та споживачами, доставка лікарських засобів споживачами, тощо;

- наявності спільних інтересів (спільна ринкова стратегія щодо закупівлі лікарських засобів за якомога меншими оптово - відпускними цінами).

Відповідач в рішенні зазначає, що вищенаведене свідчить про те, що протягом 2012 року підприємство позивача не зазнавало значної конкуренції з боку ТОВ "Еко-Фарм".

Зважаючи на викладене, відповідач у спірному рішенні дійшов висновку, про те, що КПОЗ "ЦРА № 148" (з часткою 63%) та ТОВ "Еко-Фарм" займали монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів в межах території, обмеженою 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6 із сукупною часткою, що перевищує 50 %.

Проте, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Приписами п. 2 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.1 ст.13 названого Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п.1. ч. 2 ст. 13 цього ж Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р.

Положеннями статті 12 Закону, зокрема, передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається також становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Крім того, вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

За приписами п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року, належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у даній справі та слугують аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Судом встановлено, що відповідачем - Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснювалось дослідження ринків роздрібної торгівлі лікарськими засобами, учасниками яких є аптечні заклади, що розташовані в медичних установах. Ринок роздрібної торгівлі лікарськими засобами в м. Лозова досліджувалось виходячи з позиції віддаленості учасників ринку - аптечних закладів від Комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 6 (КЗОЗ ОПД № 6). Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України стверджує, що у м. Лозова Харківської області в 2012 році в 500-метровій зоні КЗОЗ ОПД № 6 діяли лише підприємство позивача та ТОВ "Еко-Фарм".

Проте, як встановлено судом, в 500 - метровій зоні КЗОЗ ОПД № 6 в 2012 році знаходилося 14 аптечних закладів 8 різних суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ "Еко-фарм" - 1; ТОВ "Трансфарм" - 2; ТОВ "Овен" - 4; КПОЗ "ЦРА № 148" - 3; ТОВ "Добра аптека плюс" - 1; ТОВ "Олмеда" - 1; ТОВ "Титан" - 1; ТОВ "Євмакс" - 1 (аркуші справи 40-43), що підтверджується листом начальника Державної служби з лікарських засобів у Харківській області, в якому зазначений перелік суб'єктів господарювання, які мали діючі ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами в 2012р.у визначених територіальних межах (аркуші справи 33-39).

Крім того, відділом містобудування, архітектури та земельних відносин Лозівської міської ради була надана інформація, щодо розташування аптечних закладів в центральній частині м. Лозова з зазначенням відстані від КЗОЗ ОПД № 6 (аркуші справи 40-42).

Вищевказана інформація підтверджується також і висновками робочої групи, яка була створена на виконання наказу Департаменту охорони здоров'я Харківської облдержадміністрації від 07.11.2013 року № 783.

Крім того, як встановлено судом, у будинку, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Паризької Комуни, 11 функціонують дві аптеки різних суб'єктів господарювання, а саме: Аптека №115 (КПОЗ "Центральна районна аптека № 148") та Аптека №3 (ТОВ "Добра аптека плюс"), що підтверджується переліком суб'єктів господарювання, які мали діючі ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами в 2012 році за місцем провадження діяльності м. Лозова Харківської області ( стор. 4, рядок 5 та стор. 5, рядок 5) Додатку до листа начальника Державної служби з лікарських засобів у Харківській області від 04.11.2013 року №3214/03-13 та переліку аптечних закладів, розташованих у центральній частині м. Лозова Харківської області у 2012 році ( стор. 1, рядки 7 і 9) Додатку до листа начальника відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лозівської міської ради від 11.11.2013 року №231.

Однак, відповідачем, при визначенні суб'єктів господарювання, які діяли в 500-метровій зоні від ОПД № 6, зазначено лише аптеку КПОЗ "ЦРА №148" та ТОВ "Еко-фарм".

Крім того, відповідно до Наказу Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації від 07.11.2013 року №783 "Про створення робочої групи" було створено робочу групу, якою було вивчено норми антимонопольного законодавства, медичного та фармацевтичного права та стан ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами та здійснено аналіз оскаржуваного рішення (аркуші справи 243-250). Так у підсумках роботи робочої групи, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема, зазначається, що Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2013 року №203-К "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", справа № 3/02-212-13, яка базується на доводах головного спеціаліста III ВДР Кравченко Т.В. та начальника III ВДР Кірбаби О.М. винесено некоректно та суперечить нормам антимонопольного законодавства України, принципам медичного та фармацевтичного права. На ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами м. Лозова в цілому, та в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від КЗОЗ Обласний протитуберкульозний диспансер №6 (м. Лозова, вул. Жовтнева, 1) зокрема, існує значна конкуренція та відсутні жодні обмеження доступу інших суб'єктів господарювання щодо реалізації лікарських засобів.".

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив суду, що виїзду до м. Лозова Харківської області для перевірки даних КЗОЗ ОПД №6 відповідачем здійснено не було. Як зазначає відповідач у доповненнях до відзиву на позовну заяву, наданих до суду 22.07.2014 року, досліджених судом та долучених до матеріалів справи, кількість учасників ринку визначалась відділенням на підставі інформації, отриманої від суб'єктів, які могли надати вказану інформацію, а саме від Диспансеру, позивача, інших суб'єктів, аптечні заклади яких розташовані поблизу Диспансеру, а також шляхом перевірки відстані від аптечних закладів до Диспансеру за допомогою сайту maps.yandex.ua> Маршрути.

Отже, на думку суду, вищенаведене виключає можливість зайняття КПОЗ "ЦРА № 148" та ТОВ "Еко-фарм" монопольного становища із часткою 100%, а спірне рішення прийняте відповідачем із неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам. Відповідач не навів суду жодного доказу, який би підтверджував висновки відділення АМК України про те, що позивач у своїй діяльності не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідачем у спірному рішенні також були дослідженні торгівельні надбавки та препарати, а саме: Папаверин г/х 2,0 № 10, Еналаприл № 20 та Новокаїн 0,5% 5,0 № 10. Вказані лікарські засоби є найбільш вживані та найчастіше призначаються лікарями протитуберкульозних медичних установ. Відповідачем спірним рішенням визнано, що позивач встановивши завищені ціни роздрібної реалізації вищенаведених лікарських засобів за рахунок застосування завищеного рівня торговельних надбавок, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частиною другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів.

У листі головного лікаря КЗОЗ ОПТД № 6 від 05.09.2013 року зазначено, що хворі на туберкульоз лікуються протитуберкульозними препаратами першого та другого ряду, які постачаються в заклад централізовано з КЗОЗ ХОПТД № 1 (аркуш справи 31).

Відповідно п. 2. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін та лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою" реалізація препарату Еналаприл - Здоров'я 10 мг № 2 здійснювалася до 01.10.2012 року за цінами, нижчими від граничного рівня оптово - відпускних цін, незалежно від їх внесення до реєстру оптово - відпускних цін. Так, гранична роздрібна ціна препарату Еналаприл - Здоров'я 10 мг № 20 згідно з Реєстром граничного рівня оптово - відпускних та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, затвердженого Наказом МОЗ України від 01.06.2012р. № 419, станом на 01.06.2012 року становила 6,44 грн. Роздрібна ціна в аптечній мережі ЦРА № 148 - 6,15 грн., що не перевищує граничний рівень, встановлений законодавством. До того ж, на підставі вивчення матеріалів справи судом встановлено, що органом Комітету не було взято до уваги, що названі медичні препарати входять до переліку обов'язкового мінімального асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптечних закладів, який затверджено наказом МОЗ України від 29.12.2011 року № 1000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.04.2012 року за № 524/20837, і вони повинні знаходитися у продажу у всіх аптечних закладах всіх форм власності.

Таким чином, жодних обмежень щодо придбання споживачами вказаних лікарських засобів в 14 аптечних закладах, що знаходяться в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД № 6 не існувало і споживачі мали можливість вибирати між кількома продавцями.

Розроблена відповідно до статті 12 Закону "Про захист економічної конкуренції" та затверджена розпорядженням Комітету Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого становища суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг. Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати такі дії: складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, встановлення монопольного ( домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому, застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо, на підставі інформації та інших доказів, які можуть бути використані для визначення монопольного (домінуючого) становища.

На думку суду, під час встановлення монопольного (домінуючого) становища відповідачем були допущені порушення Методики, а саме: перелік основних продавців на ринку складено відповідачем на підставі недостовірних даних при неповному з'ясуванні обставин; відповідач визначив територіальні межі зазначеного товарного ринку в межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від КЗОЗ ОПД №6, але не вказав доказів, на підставі яких він дійшов висновку щодо економічної недоцільності або неможливості придбання лікарських засобів в межах 500-метрової території в інших закладах, що торгують лікарськими засобами; відповідач не надав обґрунтування щодо визначення споживачами продукції переважно споживачів медичних послуг КЗОЗ "Обласний протитуберкульозний диспансер №6"; відповідач при складанні переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище, безпідставно визначив лікарські засоби Папаверіну г/х 2,0 №10, Еналаприл №20, Новокаїн 0,5% 5,0 №10, як "найбільш вживані та найчастіше призначаються лікарями протитуберкульозних медичних установ". Адже, адміністрація КЗОЗ Обласний протитуберкульозний диспансер №6 в листі від 05.09.2013 року (аркуш справи 31) повідомила про те, що Папаверін, Еналаприл протягом 2012-2013 років не призначалися хворим взагалі, а Новокаїн хворі отримували в закладі безкоштовно; твердження відповідача про те, що позивач завищив ціни є безпідставними, оскільки зроблені без аналізу роздрібних цін на вказані лікарські засоби, які були встановлені іншими суб'єктами господарювання на ринку; відповідачем не проведено визначення бар'єрів вступу на ринок та бар'єрів виходу з ринку; відповідач не визначив потенційних конкурентів, які можуть надавати аналогічні послуги; оскаржуваним рішенням відповідач визнав Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека №148" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-фарм" монополістами без проведення перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції кожним із зазначених суб'єктів господарювання та без дотримання порядку визначення монопольного (домінуючого) становища кожного з них; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку здійснено відповідачем на підставі недостовірних даних при неповному з'ясуванні обставин. Відповідач не здійснив належного аналізу ситуації на ринку, що призвело до неправильного встановлення часток КПОЗ "ЦРА №148" та ТОВ "Еко-фарм" на відповідному ринку

Суд погоджується з твердженням позивача про недодержання органом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України процедурних правил при розгляді справи 3/02-212-13 з огляду на наступне.

Так, Лист відповідача від 13.09.2013 року № 02-26/3-3950 із поданням про попередні висновки у справі було отримано позивачем 01 жовтня 2013 року (арк. справи 32), а термін надсилання заперечень встановлений у поданні - 24 вересня 2013 року (арк. справи 22). Крім того, як встановлено судом зазначений лист був направлений відповідачем за неналежною адресою позивача, а саме: 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Жовтнева, 1, аркуш справи 77). 08 жовтня 2013 року позивач направив свої заперечення щодо висновків за вих. № 250 (арк. справи 29-30). Проте, 24.09.2013 року без участі представника позивача, відбулося засідання адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та прийнято оскаржуване рішення. Позивач про прийняте рішення дізнався після отримання його поштою 30 жовтня 2013 року. Під час судових засідань відповідач не пояснив, чому до цього листи відправлялись на дійсну адресу позивача (64606, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон, 3, б. 36 (аркуш справи 219), а лист із поданням було відправлено відповідачем на недійсну адресу.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів своєчасного інформування аптеки про час та місце проведення засідання. Відповідач зазначив про те, що 19.09.2013 позивачу за телефоном (05745) 5-03-14 було направлено телефонограму (яку прийняв особисто завідувач Підприємства Загребельний Д.Ю.) (аркуш справи 78), в якій проінформовано про дату, час та місце проведення засідання адміністративної колегії щодо результатів розгляду справи №3/02-212-13. Зі слів Завідувача ЦРА №148 Загребельного Д.Ю. 19 вересня 2013 року за номером (05745) 5-03-14 він не отримував ніяких телефонограм.

Питання про належність і допустимість доказів у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про захист економічної конкуренції", вирішується господарським судом з обов'язковим урахуванням вимог статті 41 названого Закону щодо забезпечення доказів. Згідно з правилами цієї норми доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Як визначено у п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (з подальшими змінами та доповненнями), порушення органами Антимонопольного комітету України визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійсними. Порядок прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.

Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо.

Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України чи його органів з підстав, зазначених у частині першій статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку тощо з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, в свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що відповідачем було порушено право позивача на подання доказів відсутності ознак монопольного становища ЦРА №148 на ринку, усних та письмових пояснень щодо правомірності формування роздрібних цін, оскільки направлена телефонограма не є належним доказом повідомлення позивача про час розгляду справи, а доказів належного повідомлення позивача відповідачем суду не надано.

За правилами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, на підставі вищевикладених норм та обставин, суд дійшов висновків про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2013 року № 203-К за справою № 3/02-212-13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61200, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 6 під., 1 пов., код ЄДРПОУ 22630473) на користь Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 148" (64606, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 36, код ЄДРПОУ 01974537) - 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 вересня 2014 року.

Суддя Т.В. Інте