Рішення

від 08.09.2014 по справі 911/2837/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/2837/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Державного підприємства «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань»

про стягнення 622575,27 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Холодар К.В., довір. № 108 від 22.07.2014 р.

від відповідача : Таран Є.І., доруч. № 16/08 від 05.09.2014 р.

Обставини справи:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» (далі - відповідач) про стягнення 582842,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 02.07.2012 р. з ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» договору № 02/07/2012 на виконання землевпорядних та інших робіт, а також додатків до нього, відповідно до яких відповідач зобов'язувався виконати роботи, а позивач - прийняти та оплатити їх, у зв'язку з чим ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було перераховано на користь ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» передбачений договором аванс та проведено дофінансування робіт до 100% їх вартості загалом на суму 480500,00 грн.

Проте, відповідачем не було у повному обсязі виконано передбачені договором роботи, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 430100,00 грн. основного боргу, 107849,70 грн. пені, 30107,00 грн. штрафу, 12099,57 грн. інфляційних втрат, 2686,65 грн. 3% річних, 11656,87 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

20.08.2014 р. до господарського суду Київської області ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було подано заяву № 868/07 від 18.08.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 430100,00 грн. основного боргу, 107849,70 грн. пені, 30107,00 грн. штрафу, 48791,76 грн. інфляційних втрат, 5726,81 грн. 3% річних, 12451,51 грн. судового збору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі (з урахуванням вказаної заяви про збільшення розміру позовних вимог) становить 622575,27 грн.

20.08.2014 р. до господарського суду Київської області ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» було подано відзив № 291 від 20.08.2014 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними і необгрунтованими, а тому необхідно відмовити позивачу у задоволенні даного позову в повному обсязі з наступних підстав.

02.07.2012 р. між ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» та ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було укладено договір про виконання землевпорядних робіт. Даний договір є базовим, і на виконання конкретних видів робіт між замовником та виконавцем повинні бути укладені додатки до цього договору по кожному об'єкту.

Відповідач зазначає, що додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5 та 6 до договору № 02/07/2012 на виконання землевпорядних та інших робіт укладено 19.07.2012 р., і, відповідно, початком виконання робіт є момент укладання зазначених додатків до договору.

За твердженням ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань», у січні 2014 року відповідач від позивача отримав лист № 100/07 від 29.01.2014 р. про відмову від прийняття замовником виконання зобов'язань згідно з базовим договором та додатками до нього.

18.02.2014 р. відповідач надіслав позивачу лист з пропозицією продовжити термін дії базового договору та додатків до нього. Протягом цього терміну передбачалося завершення усіх необхідних робіт. При цьому зазначалося, що роботи по даному договору виконані на 90%, але у 2013 році були внесені зміни до земельного законодавства та умов оформлення необхідної документації, що й ускладнило процеси виконання робіт.

Крім того, 28.03.2014 р. відповідачем було передано позивачеві документи щодо оформлення земельної ділянки в м. Херсон, Комсомольський район, с. Куйбишеве, вул. Набережна, 17 та 17-а, для ознайомлення та підписання уповноваженими особами замовника з подальшим поверненням виконавцеві для продовження необхідних робіт. Це засвідчує акт приймання-передачі документації № 8 від 18.03.2014 р., проте позивач вказані документи відповідачеві для подальшого оформлення не повернув.

Також відповідач стверджує, що представництву ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною у м. Тернополі було передано документацію по об'єкту, який знаходиться в м. Тернополі.

По об'єкту, який знаходиться в Донецькій області, м. Слов'янськ основна частина технічної документації виконана, але у зв'язку з подіями, що відбуваються в Україні, у представників відповідача не має можливості виїхати на місце та забрати її.

Також відповідач зазначив, що по об'єкту, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 23, ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не надало документи на право власності на будівлі і споруди, які знаходяться на даній земельній ділянці та є власністю позивача, у зв'язку з чим відповідач листом від 29.10.2012 р. № 125 повідомив позивача про те, що роботи будуть продовжені після того, як замовник надасть усі необхідні документи.

Щодо об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, то, за твердженням виконавця, документація була передана відповідачем заступнику директора позивача за його власною ініціативою для затвердження в Київраді.

Щодо інших робіт за договором, то, як стверджує ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань», їх виконання закінчується підрядниками відповідача, і після закінчення робіт уся необхідна документація буде передана ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Крім того, відповідач зазначив, що протягом терміну дії договору та додатків до нього від замовника (позивача) надходили листи про повернення коштів, які були перераховані з метою виконання робіт. У відповідь на вказані листи відповідач повідомив позивача, що згідно з п. 4.5 договору у випадку припинення робіт за ініціативою замовника сплачені виконавцю кошти не повертаються і складається акт про припинення робіт. Оскільки вимоги повернути кошти є ініціативою позивача, відповідач розцінює їх як припинення робіт за ініціативою замовника, про яке йдеться у наведеному пункті договору.

Також відповідач зазначив, що загальна вартість робіт за договором і додатками до нього складає 480500,00 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків, однак позивач просить стягнути суму у розмірі 582842,92 грн., що на 102324,92 грн. більше, ніж фактична вартість робіт.

05.09.2014 р. до господарського суду Київської області ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» було подано пояснення № 923/07 від 05.09.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив таке.

Твердження відповідача, що початком робіт згідно додатків №№ 1, 2, 3, 4, 5 та 6 до договору № 02/07/2012 на виконання землевпорядних та інших робіт, є момент укладання зазначених додатків, не відповідає дійсності, оскільки згідно з п. 3.1 договору початком робіт є момент надходження авансового платежу згідно з п. 2.2 договору на поточний рахунок виконавця, надання вихідних даних та документації, необхідної для виконання робіт за додатком до договору.

Оскільки авансові кошти за додатками №№ 1, 2, 3 та 4 було проведено банком 30.07.2012 р., а за додатками №№ 5 та 6 - 26.07.2012 р., а вихідна документація була передана згідно з актами приймання-передачі документації 30.07.2012 р., то початком робіт, на переконання позивача, є 30.07.2012 р.

Відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 договору замовник зобов'язується перерахувати залишкову суму (в розмірі 30%) за фактично виконану роботу згідно актів здачі-приймання робіт, тобто після виконання робіт.

Позивачем було отримано від відповідача лист від 06.09.2012 р. № 103 щодо проведення дострокового дофінансування робіт для сприяння вчасному та в повному обсязі виконанню зобов'язання з боку відповідача, у зв'язку чим позивачем було проведено дофінансування робіт в розмірі 30% по кожному об'єкту. Тобто замовник перерахував виконавцеві 100% вартості робіт, передбачених договором і додатками до нього, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

За твердженням позивача, роботи на об'єкті за додатком № 1 повинні були бути закінчені до 31.01.2013 р., а на об'єктах за додатками №№ 2, 3, 4, 5 та 6 - до 31.07.2013 р. 18.02.2014 р., тобто після закінчення терміну виконання робіт, відповідач листом № 199 повідомив позивача, що роботи виконані на 90%, але не надав жодного підтвердження цього факту.

При цьому, посилання відповідача на те, що на об'єкт за адресою: м. Херсон, селище Куйбишеве, вул. Набережна, 17, актом приймання-передачі № 8 було передано перелік документів позивачу, є необґрунтованим, оскільки предметом договору є виготовлення виконавцем державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а відповідач згідно акту № 8 передав іншу документацію. Враховуючи зазначене, позивач наголошує, що відповідач не виконав зобов'язання за додатком № 6 до договору.

З метою обґрунтування невиконання робіт по об'єкту, що розташований за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. К. Маркса, 77, відповідач посилається на події, пов'язані із антитерористичною операцією на сході України. Проте, дані події розпочалися на початку 2014 року, а кінцевим терміном виконання робіт за договором є 31.07.2013 р., тому ці доводи, на думку позивача, не є переконливими.

Щодо об'єкта за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Юності, 23, позивач зазначив, що відповідно до умов п. 2 додатку № 1 до договору актом приймання-передачі № 1 від 30.07.2012 р. позивачем було передано відповідачу всю необхідну вихідну документацію. Проте, в ході виконання робіт замовником було з'ясовано, що нерухоме майно за наведеною адресою не належить замовнику та листом від 29.10.2012 р. № 125 виконавець повідомив, що оформлення документації на земельну ділянку є неможливим.

Водночас, відповідно до п. 6.3 договору, якщо в процесі виконання робіт з'ясується неминучість одержання негативного результату, то виконавець або замовник зобов'язаний зупинити її, сповістивши про це іншу сторону в 5-денний строк після зупинення виконання робіт; рішення про припинення виконання робіт оформлюються двостороннім актом з обґрунтуванням мотивації припинення договору. На думку позивача, оскільки згідно із зазначеним пунктом договору сторонами не було оформлено двосторонній акт про припинення виконання робіт, то додаток № 1 до договору не припиняв свою дію та продовжував діяти до 31.01.2013 р.

Поряд з цим, позивач наголошує, що на об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, позивачем відповідно до умов договору № 02/07/2012 та додатків до нього було виконано всі зобов'язання, а саме - передано необхідну документацію та перераховано кошти в розмірі 100%, а відповідач, відповідно, був зобов'язаний надати замовникові акт на право постійного користування земельною ділянкою. Посилання відповідача щодо передачі документації на зазначену земельну ділянку представнику замовника для самостійного продовження виконання робіт з її оформлення, на думку останнього, є необґрунтованим та непідтвердженим, оскільки замовнику недоцільно самостійно виконувати роботу, за яку він перерахував кошти виконавцю.

Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2014 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви № 868/07 від 18.08.2014р.; представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 08.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.07.2012 р. між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (замовник) та Державним підприємством «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» (виконавець) було укладено договір № 02/07/2012 на виконання землевпорядних та інших робіт, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання землевпорядних робіт, передбачених своїм статутом та відповідними ліцензіями на їх виконання, відповідно до заявок замовника.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт за договором буде складатись з вартості робіт по кожному об'єкту, наданому замовником та оформленому окремим додатком до цього договору.

У відповідності з пп. 2.2.1 п. 2.2 договору замовник перераховує на рахунок виконавця попередню оплату до початку виконання робіт в розмірі 70%, а пп. 2.2.2 п. 2.2 договору передбачено, що залишкова сума в розмірі 30% повинна бути перерахована за фактично виконану роботу згідно актів здачі-приймання робіт.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що початком робіт є момент надходження авансового платежу згідно п. 2.2 договору на поточний рахунок виконавця, надання вихідних даних та документації, необхідних для виконання робіт.

У відповідності з п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору між ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» було укладено та підписано окремі додатки до договору по об'єктах, а саме - додаток № 1 від 19.07.2012 р. до договору укладено щодо об'єкту за адресою: Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 23; додаток № 2 від 19.07.2012 р. до договору - Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. К. Маркса, 77; додаток № 3 від 19.07.2012 р. до договору - м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16а; додаток № 4 від 19.07.2012 р. до договору - Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Макаренка, 7/18; додаток № 5 від 19.07.2012 р. до договору - м. Київ, вул. Лобачевського, 23В та додаток № 6 від 19.07.2012 до договору - Херсонська обл., селище Куйбишеве, вул. Набережна, 17.

Предметом зазначених вище додатків до договору є виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками, в тому числі - виготовлення, погодження та супровід технічної документації.

Так, 19.07.2012 р. стосовно об'єкту, що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, буд. 23, сторонами було укладено додаток № 1 до договору, згідно з яким замовник зобов'язується передати виконавцю копії документів, зазначених в п. 2 додатку № 1, та провести попередню оплату в розмірі 70%, що становить 42840,00 грн., а виконавець, у свою чергу, приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

06.09.2012 р. між сторонами було укладено додаток № 1/1 до договору, згідно з яким сторони домовились провести дофінансування робіт стосовно вищевказаного об'єкту в обсязі 30%, що складає 18360,00 грн., у зв'язку з чим позивач за даним об'єктом перерахував відповідачеві 100% коштів за додатками № 1 та № 1/1 до договору, що становить 61200,00 грн.

Таким чином, замовником було виконано зобов'язання за додатками № 1 та № 1/1 до договору, що підтверджується актом приймання-передачі документації від 30.07.2012 р. та платіжними дорученнями № 1144 від 25.07.2012 р. та № 1830 від 04.10.2012 р., оригінали яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з п. 7 додатку № 1 початком робіт є момент надання документів, передбачених п. 2 зазначеного додатку, та отримання авансових коштів від замовника, а строк виконання робіт відповідно до п. 9 додатку № 1 становить 6 місяців з моменту початку робіт.

Таким чином, датою початку виконання робіт за додатком № 1 до договору є 30.07.2012 р., а датою їх закінчення - 31.01.2013 р.

Відповідно до п.п. 6, 8 додатку № 1 виконавець зобов'язаний виготовити технічну документацію із землеустрою, передати ХМL-файл до відповідного управління Держкомзему для роздрукування державних актів та повідомити про зазначене замовника, а також оформити приймання виконаних робіт актом приймання-передачі виконаних робіт.

Як зазначалось вище, на об'єкти за адресами: м. Слов'янськ, вул. К. Маркса, 77; м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16а; Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Макаренка, 7/18; м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; м. Херсон, селище Куйбишеве, вул. Набережна, 17, до договору були укладені, відповідно, додатки № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 від 19.07.2012 р., згідно з якими замовник зобов'язувався перерахувати авансові кошти в розмірі 70%, що становить 63350,00 грн. (додаток № 2), 35280,00 грн. (додаток № 3), 48720,00 грн. (додаток № 4), 109200,00 грн. (додаток № 5), 36960,00 грн. (додаток № 6) відповідно, та надати згідно з п. 1.2 договору вихідні дані та документацію, необхідну для виконання робіт, а виконавець зобов'язаний виконати роботи по виготовленню державних актів на право постійного користування земельними ділянками, зазначеними вище.

На виконання умов договору та додатків №№ 2-6 до нього, замовник виконав свої зобов'язання перед виконавцем та перерахував авансові кошти по кожному об'єкту, що підтверджується платіжними дорученнями № 1114, № 1115, № 1121, № 1122 від 23.07.2012 р., та № 1145, № 1146, № 1147 від 25.07.2012 р., а також надав відповідну документацію, підтвердженням чого є акти приймання-передачі від 30.07.2012 р. (копії долучено до матеріалів справи).

Стосовно об'єктів, що знаходяться за адресами: м. Слов'янськ, вул. К. Маркса, 77; м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16а; Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Макаренка, 7/18; м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; м. Херсон, селище Куйбишеве, вул. Набережна, 17 сторони дійшли згоди та, відповідно, уклали додатки № 2/1, 3/1, 4/1, 5/1 та 6/1 від 06.09.2012 р. до договору, згідно яких сторони домовились провести дофінансування передбачених відповідними додатками робіт в обсязі 30%.

Дофінансування по кожному додатку становить: 27150,00 грн. (додаток № 2/1), 15120,00 грн. (додаток № 3/1), 20880,00 грн. (додаток № 4/1), 46800,00 грн. (додаток № 5/1) та 15840,00 грн. (додаток № 6/1).

Перерахування зазначених коштів та виконання зобов'язання замовником підтверджується платіжними дорученнями № 1831, № 1832, № 1833, № 1834, № 1835 від 04.10.2012 р., оригінали яких долучено до матеріалів справи.

Отже, позивач за додатками №№ 2-6 до договору перерахував відповідачу авансові кошти (70 %) на загальну суму в розмірі 336350,00 грн. та дофінансував кошти (30%) на загальну суму 144150,00 грн.

У подальшому, сторонами було досягнуто згоди щодо продовження строку виконання робіт за договором № 02/07/2012 та додатками до нього, у зв'язку з чим 28.01.2013 р. між ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» було укладено додатки №№ 2/2, 3/2, 4/2, 5/2 та 6/2 до договору, згідно з якими датою початку робіт є дата надання документації, а саме - 30.07.2012 р., а датою закінчення робіт є 31.07.2013 р.

Отже, відповідач зобов'язаний був виконати роботи за додатками №№ 2-6 до договору в термін до 31.07.2013 р. та згідно з п. 4.1 договору по завершенні виконання робіт надати замовнику акт здачі-приймання робіт та передбачену додатками до договору документацію.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо перерахування встановлених договором та додатками до договору сум попередньої оплати та сум дофінансування виконання робіт, і загалом позивачем було оплачено відповідачеві 100% вартості робіт, які відповідач мав виконати за договором та додатками до нього.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено господарським судом, відповідач, в порушення умов договору, у встановлені договором та додатками до нього строки передбачені договором та додатками до нього роботи у повному обсязі не виконав, чим порушив свої договірні зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що за об'єктом за адресою: м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16а (додаток № 3) роботи були виконані відповідачем та прийняті позивачем.

Стосовно решти об'єктів слід зазначити наступне.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні наведених вище приписів процесуального закону, виконання робіт, передбачених договором та додатками №№ 1, 2, 4, 5 та 6 до нього, і передання їх результатів замовникові.

Отже, відповідачем залишилися не виконаними роботи на загальну суму 430100,00 грн. (480500,00 грн. - 50400,00 грн.).

ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було надіслано на адресу ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» відмову від прийняття виконання зобов'язань № 100/07 від 29.01.2014 р., відповідно до якої позивач відмовлявся від прийняття виконання зобов'язань за договором № 02/07/2012 та додатками до нього, а також вказував на необхідність протягом 7 днів перерахувати 480500,00 грн. на рахунок ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

У відповідь на зазначену відмову замовника, ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» було надіслано ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною лист № 199 від 18.02.2014 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що роботи за договором № 02/07/2012 та додатками до нього виконані на 90%, але у зв'язку зі зміною земельного законодавства у 2013 році та виникненням нових умов щодо оформлення необхідної документації, ДП «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» пропонує продовжити термін дії договору № 02/07/2012 від 02.07.2012 р. та додатків до нього на строк, протягом якого усі необхідні роботи будуть виконані.

Зазначену пропозицію прийнято замовником не було.

Оскільки перераховані замовником кошти виконавцем не повернуті, замовник і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на те, що договір № 02/07/2012 на виконання землевпорядних та інших робіт від 19.07.2012 р. діяв до 31.12.2013 р., а строк виконання робіт за договором та додатками до нього закінчився за додатком № 1 - 31.01.2013 р., а на об'єктах за додатками №№ 2, 3, 4, 5 та 6 - 31.07.2013 р., у позивача виникло право вимагати повернення сплачених відповідачеві коштів у сумі 430100,00 грн.

При цьому слід зазначити, що згідно з абз. 4 пп. 3.12 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (зі змінами від 10.07.2014 р.), господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Судом встановлено помилковість твердження позивача щодо виникнення у відповідача, внаслідок отримання відмови позивача № 100/07 від 29.01.2014 р. від прийняття виконання зобов'язань, грошового зобов'язання з повернення сплачених замовником коштів.

Натомість, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, враховуючи, що грошові кошти в сумі 430100,00 грн. були перераховані позивачем на виконання робіт на підставі договору № 02/07/2012 на виконання землевпорядних та інших робіт від 19.07.2012 р. та додатків до нього, строк виконання яких сплинув, роботи не були виконані відповідачем, договір закінчив свою дію 31.12.2013 р., і позивач відмовився від прийняття виконання робіт, вказані кошти перебувають у відповідача за відсутності передбачених законодавством підстав, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 430100,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому господарським судом відхиляються посилання відповідача на те, що вимога позивача про повернення коштів є припиненням робіт за ініціативою замовника, про яке йдеться у п. 4.5 договору, оскільки зазначеним пунктом договору передбачено, що у випадку припинення робіт за ініціативою замовника сплачені виконавцеві кошти не повертаються, і складається акт про припинення робіт.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вказаний акт про припинення робіт сторонами не складався, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для застосування зазначеної умови договору.

Окрім того, судом критично оцінюються посилання відповідача на 90-відсоткову готовність результатів робіт загалом, на готовність документації по об'єкту, розташованому у м. Слов'янськ Донецької області, зокрема, та неможливість її отримання, а також на передання представникам позивача документації по об'єктах, що розташовані у м. Тернополі та м. Києві, оскільки зазначені посилання не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Стосовно передачі документації по об'єкту, розташованому у м. Херсоні, судом враховано, що передання представникові позивача певної документації стосовно оформлення відповідної земельної ділянки не є переданням результату виконання робіт у розумінні умов укладеного між сторонами договору з додатками, оскільки в наданому відповідачем суду акті приймання-передачі документації № 8 від 18.03.2014 р. не зазначено про передавання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, що є предметом договору. Таким чином, підстави вважати зобов'язання за додатком № 6 до договору виконаними відповідачем є відсутніми.

Стосовно об'єкту, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., с. Микитинці, вул. Юності, 23, по якому, як стверджує позивач, ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не надало документів на право власності на будівлі і споруди, які знаходяться на даній земельній ділянці та є власністю позивача, у зв'язку з чим відповідач листом від 29.10.2012 р. № 125 повідомив замовника про те, що роботи будуть продовжені після того, як останній надасть усі необхідні документи, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 6.3 договору, якщо в процесі виконання робіт з'ясується неминучість одержання негативного результату, то виконавець або замовник зобов'язаний зупинити її, сповістивши про це іншу сторону в 5-денний строк після зупинення виконання робіт. У цьому випадку сторони зобов'язані у 15-денний строк розглянути питання про доцільність та напрями продовження виконання робіт.

Рішення про припинення робіт оформлюється двостороннім актом з обґрунтуванням мотивації розриву договору. При цьому виконавцеві відшкодовуються фактичні витрати за виконані роботи (п. 6.4 договору).

Оскільки до матеріалів справи не надано двостороннього акту про припинення виконання робіт, і факт його складання заперечується позивачем, що, в свою чергу, не спростовується відповідачем, то підстави вважати додаток № 1 до договору таким, що припинив свою дію, є відсутніми.

Інші документи, надані до матеріалів справи, наведених вище висновків суду не спростовують.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 107849,70 грн. пені та 30107,00 грн. штрафу, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України на суму вартості робіт, виконання яких було прострочено відповідачем.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-41гс10 та від 28 лютого 2011 р. у справі № 3-11гс11.

Як слідує з матеріалів справи, позивач і відповідач належать до державного сектора економіки, а іншого розміру штрафних санкцій для виконавця договором не передбачено.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 107849,70 грн., у тому числі - за період з 01.02.2013 р. до 13.03.2014 р. на суму 61200,00 грн. в сумі 24847,20 грн., за період з 01.08.2013 р. до 13.03.2014 р. на суму 368900,00 грн. в сумі 83002,50 грн.

Між тим, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 79384,90 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення (грн.) 61200 01.02.2013 - 01.08.2013 182 0.1 % 11138.40 368900 01.08.2013 - 01.02.2014 185 0.1 % 68246.50 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Розмір 7% штрафу визначений позивачем в сумі 30107,00 грн., у тому числі - на суму 61200,00 грн. в сумі 4284,00 грн. та на суму 368900,00 грн. в сумі 25823,00 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5726,81 грн. та інфляційні втрати в сумі 48791,76 грн., нараховані позивачем за період з 14.02.2014 р. до 28.07.2014 р. на суму 430100,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі , яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є відсутніми, оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов'язання в розумінні наведених вище приписів ст. 625 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань» (07402, Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 5, код 04685696) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 20077743) - 430100 (чотириста тридцять тисяч сто) грн. 00 коп. грошових коштів, 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу, 79384 (сімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 90 коп. пені, 10275 (десять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 37 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.09.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна