Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/17005/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/17005/14 15.09.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз МВ” про стягнення 12607,10 грн.                                                                                                                           Суддя Грєхова О.А. За участю представників сторін: від позивача: не з'явились.                                                   від відповідача: не з'явились.            СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз МВ” (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості товару в розмірі 12607,10 грн., в тому числі 10101,00 грн. основного боргу, 60,46 грн. 3% річних, 425,44 грн. пені та 2020,20 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив. Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014р., в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/17005/14, розгляд було призначено на 15.09.2014р. В судове засідання 15.09.2014р. представник позивача не з'явився, проте через відділ діловодства суду 08.09.2014р. подав клопотання на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, наполягав на позовних вимогах. В судове засідання 15.09.2014р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. В судовому засіданні 15.09.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 30 травня 2013 року між позивачем (фірма за Договором) та відповідачем (дистриб'ютор за Договором) було укладено Дистриб'юторський договір №123/13-Д (надалі – Договір), згідно п. 2.1. якого позивач на умовах, визначених даним Договором, постачає товар відповідачу, а відповідач здійснює його пряму дистриб'юцію в межах цін та націнок, вказаних у прасах-листах позивача, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від позивача товару. Право власності на партію товару переходить від позивача до відповідача в момент передачі йому партії товару від позивача.  (п. 2.2. Договору). Поставка товару за цим Договором може здійснюватись на умовах EXW Франко завод (назва місця призначення) – склад продавця або на умовах СРТ фрахт/перевезення оплачено до (з доставкою товару) – склад покупця в редакції Інкотермс 2000. (п. 3.1. Договору). У разі поставки товару на умовах СРТ, сторони погоджують вартість поставки та зазначають її у специфікації. Поставки товару здійснюються за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 24. (п. 3.2. Договору). Постачання здійснюється окремими партіями, що відпускаються представнику відповідача, який має при собі довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на його ім'я та документ, що підтверджує особу (паспорт). (п. 3.3. Договору). Відповідно до п. 3.4. Договору датою постачання вважається дата передачі товару відповідачу, зазначена у супровідних документах, підписаних представниками сторін. Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10101,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №ВН-1000107 від 30.04.2014р. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписом його представника у видатковій накладній та відбитком печатки товариства. У відповідності до пункту 4.1. Договору ціни на товар, що продається за даним Договором, встановлюються в українських гривнях. Ціни на кожну партію товару зазначаються в видаткових накладних, згідно чинного на дату відвантаження прайс-листа. Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. При здійсненні платежу покупець зобов'язаний вказувати у платіжному дорученні номер, дату цього Договору та номер і дату видатково-прибуткової накладної, за якою поставлена партія товару. При відсутності такого посилання, постачальник має право віднести оплату на погашення боргу по видатковій накладній, борг по якій виник найпізніше. Сума за даним Договором встановлюється у розмірі суми усіх накладних за даним Договором. (п. 4.3. Договору) Як вказано позивачем та не спростовано відповідачем, доведено матеріалами справи, останній розрахунок за отриманий товар не провів. За твердженнями позивача, відповідач оплату повної вартості отриманого ним товару не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 10101,00 грн. Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором поставки. У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідачем повної оплати вартості поставленого позивачем товару на рахунок останнього проведено не було. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, з урахуванням п. 4.2. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 10101,00 грн. повинен був бути виконаний в строк до 07.05.2014р. А тому, з урахуванням вказаного, у відповідача виникло прострочення оплати товару за Договором. Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 10101,00 грн. З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 10101,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 425,44 грн. Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України). Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 6.3. Договору сторони встановили, що у разі затримки оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Також, в силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, наведений в позовних матеріалах, судом визнано його обґрунтованим; до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 425,44 грн., заявлена позивачем до стягнення. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за порушення виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором підлягає задоволенню в повному обсязі на суму в розмірі 425,44 грн. Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2020,20 грн. Відповідно до пункту 6.3. Договору поставки у разі прострочення платежу більше, ніж на 20 календарних днів відповідач, окрім пені, сплачує позивачу також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011). Таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає його обґрунтованим, а відповідна позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2020,20 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 60,46 грн. Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, наведений в позовних матеріалах, судом визнано його обґрунтованим; до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 60,46 грн., заявлена позивачем до стягнення. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних за порушення виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором підлягає задоволенню в повному обсязі на суму в розмірі 60,46 грн. З огляду на викладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Судовий збір, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити.       2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз МВ” (код ЄДРПОУ 30634511, адреса: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (код ЄДРПОУ 21154931, адреса: 48500, Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Гранична, 14А) основний борг в розмірі 10101,00 грн. (десять тисяч сто одна гривня 00 копійок), пеню в розмірі 425,44 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень 44 копійки), штраф в розмірі 2020,20 грн. (дві тисячі двадцять гривень 20 копійок), 3% річних в розмірі 60,46 грн. (шістдесят гривень 46 копійок) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.      Повне рішення складено 16.09.2014р. Суддя                                                                                                                         О.А.Грєхова