Рішення

від 09.09.2014 по справі 914/2310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 р. Справа № 914/2310/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок, Львівська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукрон», м.Луганськ

відповідач-2: Приватне підприємство «Закторгсервіс», смт. Брюховичі м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 7 460, 16 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Вавринчук О.Б. - представник за довіреністю від 12.06.2014р.;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукрон» та Приватного підприємства «Закторгсервіс» про стягнення заборгованості в сумі 7 460, 16 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 21.07.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 21.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 05.08.2014р.

05.08.2014р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 09.09.2014р.

В судовому засіданні 09.09.2014 р. представник позивача позовні вимоги до відповідача-1 підтримав, просив суд позов в цій частині вимог задоволити. Щодо позовних вимог до відповідача-2, то представник позивача подав клопотання, в якому керуючись ст. 22 ГПК України ТзОВ «Яблуневий дар» відмовляється від позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 1 000,00 грн. боргу, просить суд прийняти відмову позивача від позову до відповідача-2 та провадження у справі в цій частині вимог припинити.

Відповідачі-1,2 явку представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів-1,2 за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

30.12.2011 р. між ТзОВ «Яблуневий дар» (позивач у справі) та ТзОВ «Лукрон» (відповідач-1 у справі) було укладено Договір поставки № ТДГ-20 (надалі- Договір),

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у встановлений строк вироблену їм сокову продукцію під торговою маркою «Galicia» (надалі- продукція), у власність покупця (відповідач-1 у справі) для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму за цінами, визначених згідно з Додатком № 1 та умова даного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 236 261,82 грн., що отримано відповідачем-1 та пі

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано продукцію, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 236 261,82 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

У п. 3.4. Договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється відповідачем-1 протягом 45 днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що отриманий від позивача товар відповідач-1 оплатив частково, частину товару було повернуто позивачу. Станом на момент подання позову неоплаченим залишається товар, отриманий згідно Видаткових накладних: № 546 від 19.04.2013 р. на суму 18 960,48 грн. (з них 16 468,40 грн. оплачено та з них товар на суму 531,60 грн. та 858,60 грн. відповідачем-1 повернуто); № 785 від 24.05.2013 р. на суму 16 692,48 грн. (з них товар на суму 11 052,42 грн. та 199,32грн. відповідачем-1 повернуто). Таким чином, сума боргу відповідача-1 за отриманий товар складає 6 542,62 грн. (за видатковою накладною № 546 від 19.04.2013р. борг 1 101,88 грн., за видатковою накладною №785 від 24.05.2013р. борг 5 440,74грн., а не 5 441,03 грн.)

Однак, в описовій частині позовної заяви, позивача зазначає, що непогашеною залишається сума у розмірі 6 542,62 грн., однак в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача-1 основний борг в розмірі 6 542,91 грн .

За неналежне виконання умов договору на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 705,91 грн. інфляційних втрат та 211,34 грн. 3 % річних.

Загальна сума заявлених позовних вимог позивачем складає 7 460,16 грн., з них 6 542,91 грн. - борг за поставлений товар, інфляційні втрати у розмірі 705,91 грн. та 3% річних у розмірі 211,34 грн. Однак, позивачем в позовній заяві допущено арифметичну помилку і зазначено, що загальна сума позовних вимог складає 7 060,16 грн .

Як вбачається із матеріалів справи виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором поставки № ТДГ-20 від 30.12.2011 р. забезпечено укладеним між ТзОВ «Яблуневий дар»(позивач у справі) та ПП «Закторгсервіс» (відповідач-2 у справі) Договором поруки №0102 від 01.05.2012 р.

Згідно умов вищевказаного Договору поруки відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого відповідачем-1 від позивача відповідно до Договору поставки № ТДГ-20 від 30.12.2011 р., а також сплати можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених основним договором та чинним законодавством України.

У разі порушення відповідачем-1 основного договору відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000,00 грн. (п. 1.2. Договору поруки).

Договір поруки № 0102 від 01.05.2012 р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р. (п. 3.1. Договору поруки).

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач-1 проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив. Суд здійснивши перерахунок, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 6 542,62 грн. (сума заборгованості зазначена позивачем в описовій частині позовної заяви), оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. В частині стягнення 0,29 грн. - відмовити, оскільки такі не обґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм та з огляду на обставини, встановлені в процесі розгляду справи, суд здійснивши перерахунок з врахуванням п. 3.4. Договору (здійснити оплату за товар відповідач-1 зобов'язався протягом 45 днів з моменту отримання товару) та ст. 253 ЦК України, встановив, що по видатковій накладній 546 від 19.04.2013р. зобов'язаний був сплатити до 03.06.2013р., а по видатковій накладній № 785 від 24.05.2013р. зобов'язаний був сплатити до 08.07.2013р.

Отже, заборгованість по видатковій накладній № 546 від 19.04.2013р. на суму 1 101,88 грн. виникла з 04.06.2013р.; по видатковій накладній № 785 від 24.05.2013р. на суму 5 440,74 грн. (встановлено судом поставлено позивачем товару на суму 16 692,48 грн., з них товар на суму 11 052,42 грн. та 199,32 грн. відповідачем-1 повернуто) заборгованість виникла з 09.07.2013р.

Суд встановив, що стягненню 3% річних в сумі 195,68 грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 15,66 грн. слід відмовити.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, встановив що стягненню підлягає 705,91 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що на забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором поставки № ТДГ-20 від 30.12.2011р. між ТзОВ "Яблуневий дар" та ПП "Закторгсервіс" було укладено Договір поруки № 0102 від 01.05.2012 р.

Згідно положень ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із змісту Договору поруки № 0102 від 01.05.2012 р., умовами Договору визначено солідарну відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем. Однак, відповідальність поручителя обмежена сумою у розмірі 1 000,00 грн. (п. 1.2. Договору поруки).

Слід зазначити, що у разі, коли в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Враховуючи те, що згідно Клопотання (вх. № 4340/14 від 09.09.2014 р.) позивач відмовився від позовних вимог до відповідача-2 і така відмова не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку про прийняття відмови від позовних вимог в цій частині та припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 253, 526, 530, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукрон» (91047, м.Луганськ, вул. Гастелло, 39; ідентифікаційний код юридичної особи 33923309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 274; ідентифікаційний код юридичної особи 32475074) 6 542,62 грн. основного боргу, 705,91 грн. інфляційних втрат, 195,68 грн. 3 % річних та 1 823,09 грн. судового збору.

3. В частині вимог до відповідача-2 провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.09.2014 р.

Суддя Коссак С.М.