Рішення

від 11.09.2014 по справі 911/3334/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. Справа № 911/3334/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро»

про стягнення 3181,08 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» (далі - відповідач-2) про стягнення 3181,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 23.01.2013 р. угоди № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних, інфляційних втрат, право нарахування яких виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-прордажу товару на умовах відстрочення платежу № 1-А/07-Н/1-100 від 05.09.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 43/02-13 від 23.01.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 07-04-2014-13 від 07.04.2014 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 26.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, у судове засідання 11.09.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судові засідання 26.08.2014 р. та 11.09.2014 р. не з'явились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відзиву на позов відповідачі 1 та 2 не надали.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» був укладений договір № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до п. 1.2 якого предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується покупцем протягом в строк до 01.10.2007 р.

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних у ст. 5 цього договору.

У відповідності з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

За умовами п. 8.3 договору, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором (п. 11.1 договору).

Відповідно до додатку до договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р., сторони визначили курс долара США на момент укладання договору купівлі-продажу та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати; В - ціна на момент підписання; А2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей. Середнім показником курсу долара США, яку погодили сторони згідно договору купівлі-продажу, є 5,05 грн./дол. США.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 р. у справі № 01/792 з ТОВ «МТС «Альфа-Агро» було стягнуто на користь ТОВ «Тридента Агро» 1635,84 грн. основного боргу, 1316,13 грн. пені, 218,79 грн. 3% річних, 2074,56 грн. інфляційних втрат, 114,50 грн. штрафу, 96,59 грн. державного мита та 111,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає, що зобов'язання згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 р. у справі № 01/792 було виконано відповідачем-2 лише 22.04.2010 р., у зв'язку з чим у ТОВ «Тридента Агро» виникло право нарахування курсової різниці (дооцінки вартості товару) станом на 22.04.2010 р., а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Як зазначалось вище, у додатку до договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні, з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Таким чином, заборгованість (дооцінка вартості товару, курсова різниця) ТОВ «МТС «Альфа-Агро» згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. станом на 22.04.2010 р. (дата проведення оплати товару) становить 932,92 грн.

23.12.2010 р. між ТОВ «Тридента-Агро» та ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду № 183-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор (ТОВ «Тридента-Агро») відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_1) право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р.

Відповідно до умов угоди № 183-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 23.12.2010 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. (пункти 1.2, 2.3 угоди).

На виконання умов п. 4.1 даної угоди, ТОВ «Тридента-Агро» було передано ФОП ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання TOB «МТС «Альфа-Агро» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання пункту 4.3 угоди, ТОВ «Тридента-Агро» повідомленням б/н від 23.12.2010 р. про зміну кредитора у зобов'язанні повідомило ТОВ «МТС «Альфа-Агро» про зазначені вище обставини (копію опису про направлення повідомлення від 02.12.2013 р. та фіскального чеку від 02.12.2013 р. долучено до матеріалів справи).

25.01.2013 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), розділом 1 якої встановлено, що первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. та згідно угоди № 183-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 23.12.2010 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.3 угоди № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р.

На виконання умов п. 4.1 даної угоди, ФОП ОСОБА_1 було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди ФОП ОСОБА_1 повідомленням від 25.01.2013 р. про зміну кредитора у зобов'язанні повідомив ТОВ «МТС «Альфа-Агро» про зазначені вище обставини (копію опису про направлення повідомлення від 02.12.2013 р. та фіскального чеку від 02.12.2013 р. долучено до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, у ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» виникло право вимоги щодо стягнення 932,92 грн. вартості дооцінки товару за період з 02.10.2007 р. до 22.04.2010 р., а також щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р. за період існування заборгованості, за виключенням періодів, котрі були охоплення рішенням у справі № 01/792.

07.04.2014 р. між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р., було укладено договір поруки № 07-04-2014-13, за умовами п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «МТС «Альфа-Агро» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні

(відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р., укладену згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р.

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено відповідальність поручителя перед кредитором, яка обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 3% річних та інфляційних витрат у сумі 5000,00 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1 договору поруки).

За змістом п. 6.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було надіслано на адресу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» вимогу № 05-22/14 від 05.05.2014 р. щодо виконання останнім зобов'язання за договором поруки, яка була отримана директором ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 08.05.2014 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантує, що зобов'язання, взяті на себе згідно з договором № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р., виконає в строк до 31.08.2014 р.

Оскільки ні відповідач-1, ні відповідач-2 не розрахувалися з позивачем належним чином за угодою № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р., укладеного згідно договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. За умовами п. 8.3 договору, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Поряд з цим, п. 11.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені, виходячи з 0,08% в сумі 1686,43 грн., у тому числі - за період з 13.03.2009 р. до 21.04.2010 р. на суму 1635,84 грн. в сумі 530,55 грн., з 22.04.2010 р. до 31.07.2014 р. на суму 932,92 грн. в сумі 1155,88 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки здійснений з порушенням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом з дотриманням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за період з 13.03.2009 р. до 31.07.2014 р. сума пені становить 1007,23 грн.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 380,07 грн., у тому числі - за період з березня 2009 року до квітня 2010 року на суму 1635,84 грн., з травея 2010 року до червня 2014 року на суму 932,92 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних в сумі 181,66 грн., у тому числі - за період з 13.03.2009 р. до 21.04.2010 р. на суму 1635,84 грн. в сумі 56,70 грн., з 22.04.2010 р. до 31.07.2014 р. на суму 932,92 грн. в сумі 124,96 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір 3% річних, який підлягає стягненню, становить 174,22 грн., у тому числі - за період з 13.03.2009 р. до 21.04.2010 р. на суму 1635,84 грн. в сумі 54,45 грн., з 22.04.2010 р. до 31.07.2014 р. на суму 932,92 грн. в сумі 119,77 грн., у зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачі у судові засідання не з'явилися, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості суду не надали.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Крім того, позивач просить суд покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором № 02-13/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, виданим 29.10.2009 р., ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з договором № 02-13/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 р., виконавець надав замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору № 1-А/07-Н/1-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.09.2007 р., угоди № 43/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 07-04-2014-13 від 07.04.2014 р., а також брав участь в судових засіданнях, надавав пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій пов'язаних зі стягненням із відповідачів нарахованої суми.

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 500,00 грн. (п. 3.1 договору).

31.07.2014 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом ОСОБА_1 було підписано акти прийому-передачі документів.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 608 від 30.07.2014 р. на суму 500,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 500,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката, які входять до складу судових витрат, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів порівну, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» (20750, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Куцівка, вул. Шевченка, 21, код 31432878) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 92 коп. курсової різниці, 1007 (одну тисячу сім) грн. 23 коп. пені, 380 (триста вісімдесят) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 22 коп. 3% річних.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС «Альфа-Агро» (20750, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Куцівка, вул. Шевченка, 21, код 31432878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 196 (сто дев'яносто шість) грн. 03 коп. витрат на адвокатські послуги, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 31 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 196 (сто дев'яносто шість) грн. 03 коп. витрат на адвокатські послуги, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 31 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 16.09.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна