Рішення

від 02.09.2014 по справі 917/1592/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2014 р. Справа №917/1592/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп", вул. Грушевського, 28/2, оф. 2, м. Київ 30,01021

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-40 Стальмонтаж", вул. 60 років Жовтня, 54-а, м. Кременчук, 39602

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Щербина О.В., довіреність №28/13 від 24.05.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 432 437,25 грн, сплаченої по договору № 01/57 від 14.01.2014 р. та 43 243,72 грн штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору .

Також, представник позивача у судовому засіданні повідомила, що у позовній заяві помилково зазначено про стягнення з відповідача пені, замість штрафу та просить суд вважати заявленою вимогу про стягнення штрафу у розмірі 43 243,72 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.08.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 14.08.2014 р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: вул. 60 років Жовтня, 54-а, м. Кременчук, що співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив :

14 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СУ-40 Стальмонтаж" (Продавець) укладено договір № 01/57 (а.с. 15 - 16).

Відповідно до умов вказаного договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця продукцію (металоконструкції) згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець оплатити на умовах п. 5 даного договору і прийняти її на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.1 договору, фінансові розрахунки між сторонами виконуються на умовах попередньої оплати: 50% - потягом 10 банківських днів з дати підписання цього договору, 50% - у термін 10 банківських днів після виготовлення та відвантаження Продукції.

Загальна сума Специфікації № 1 до договору № 01/57 від 14.01.2014 р. складає 2 869 048,80 грн з урахуванням ПДВ (а.с. 17 - 18).

На виконання умов договору позивач здійснив передоплату 21.01.2014 р. у сумі 450 000,00 грн; 03.02.2014 р. - 500 000,00 грн;10.02.2014 р. - 150 000,00 грн; 11.03.2014 р. -150 000,00 грн.; 21.03.2014 р. -150 000,00 грн. Всього на суму 1 400 000,00 грн.

Відповідач 25.03.2014 р. здійснив поставку Продукції позивачу на суму 843 841,50 грн.

Після поставки Продукції позивач здійснив оплату у наступному порядку: 28.03.2014 р. - 34 524,40 грн; 22.04.2014 р. - 210 960,00 грн; 23.04.2014 р. - 100 000,00 грн; 25.04.2014 р. - 110 960,75 грн.

У свою чергу відповідач поставив позивачу Продукцію 25.04.2014 р. на суму 154 057,50 грн; 26.06.2014 р. - 426 108,90 грн. Всього на суму 580 166,40 грн.

Загалом поставлено Продукції на суму 1 424 007,90 грн.

Таким чином, позивач оплатив, але не отримав Продукції на суму 432 437,25 грн.

03.07.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача Претензію (вих. № 462) щодо повернення коштів у розмірі 432 437,25 грн у зв'язку з недопоставкою обладнання (Претензія та докази її направлення у матеріалах справи, а.с. 23 - 26).

Проте грошові кошти у розмірі 432 437,25 грн відповідач не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 193 ГК України, передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати за товар, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як досліджено судом, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо оплати товару.

Відповідач, порушуючи взяті на себе зобов'язання за вказаним договором та приписи чинного законодавства не здійснив поставку Продукції у встановлені в договорі строки у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 432 437,25 грн обґрунтовані, підтверджені документально, тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено пунктом 6.4. договору, за прострочення поставки Продукції Продавець виплачує пеню у розмірі 10% від вартості недопоставленої продукції.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за своєю правовою природою заявлена позивачем пеня у розмірі 10% від вартості недопоставленої продукції підпадає під визначення штрафу .

Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, суд вважає вимогу щодо стягнення штрафу в сумі 43 243,72 грн правомірною та задовольняє позов у цій частині.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-40 Стальмонтаж", вул. 60 років Жовтня, 54-а, м. Кременчук, 39602, р/р № 26001008729901 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131, код ЄДРПОУ 38052652, ІПН 380526516038, № св. ПДВ 200051877 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп", вул. Грушевського, 28/2, оф. 2, м. Київ, 01021, р/р 26004003200901 у філії "Центральне РУ "AT "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ, МФО 300937, (код ЄДРПОУ 31089115) 432 437,25 грн боргу, 43 243,72 грн штрафу, 9 513,62 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.