Рішення

від 11.09.2014 по справі 914/2710/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ              11.09.2014 р.                                                          Справа № 914/2710/14 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТІС ГРУП», м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КЛЕР», м. Львів про: стягнення   167  377,30 грн.,                                                                                          Суддя Долінська О.З. При секретарі Вашкевич Н.І. За участю представників: позивача : не з'явився, відповідача: не з'явився.         Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.     На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТІС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КЛЕР» про стягнення   167  377,30 грн. Ухвалою від 29.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.08.2014р.   Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.       Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №77-10Д від 01.02.2011 р. не провів оплати позивачу за отриманий товар, внаслідок чого виникла в останнього основна заборгованість по даному договору перед позивачем в сумі 139  629,74 грн. Крім цього, відповідачу до стягнення нараховано позивачем 6  981,45 грн. – 5 % штрафу, 16  886,03 грн. – інфляційних втрат, 3  880,09 грн. – 3% річних   та 3  347,55 грн., понесених витрат на сплату судового збору. В судове засідання 11.09.2014 р. представник позивача не з'явився. 10.09.2014 р. через канцелярію суду подав клопотання (вх. №38611/14) про розгляд справи без його участі, в зв'язку з неможливістю явки в судове засідання. Свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В судове засідання 11.09.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.07.2014 р. №0904979 та поштова довідка з відміткою: «за відмовою адресата від одержання», причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвали суду від 29.07.2014 р. та від 11.08.2014 року не виконав.       На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,  надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.      В судовому засіданні 11.09.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне. 1 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТІС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД КЛЕР» було укладено договір поставки №77-10Д (надалі – Договір). Згідно із п.1.1. даного Договору, постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцеві замовлений товар, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію. Ціна на товар вказана у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою сторонами за наявності печаток (штампів) або підпису відповідальних осіб сторін на накладній (п. 4.1. Договору). На виконання умов договору відповідачу поставлено позивачем товар на загальну суму 148  894,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: -№78370 від 14.02.2013 р. на суму  31  045,00 грн. де сума до сплати 28  423,20 грн.       -№78476 від 15.02.2013 р.  на суму    1  075,20 грн. де сума до сплати 1  075,20 грн. -№79893 від 01.03.2013 р. на суму 2  350,60 грн. де сума до оплати 2350,60 грн. -№80656 від 06.03.2013 р. на суму 6  706,00 грн. де сума до сплати 6  706,00 грн. -№81291 від 14.03.2013 р. на суму 5  199,60 грн. сума до сплати 5  199,60 грн. - №90149  від  06.06.2013 р.  на суму  17  168,20 грн.  де сума  до сплати 16  979,20 грн. -№90159 від 06.06.2013 р. на суму 7  154,00 де сума до сплати 1302,00 грн. -№96508 від 01.08.2013 р.  на  суму  10  166,80 грн.  де  сума  до  сплати 10  166,80 грн.; -№108623 від 11.11.2013 р. на  суму  24  011,57 грн. де  сума  до  оплати 24  011,57 грн.; -№108724 від 21.11.2013 р. на суму 21  771,40 грн.  де  сума  до  сплати  21  771,40 грн.; -№108876 від 25.11.2013 р. на  суму  22  644,17 грн. де  сума  до сплати  22  644,17 грн.;     З метою належного виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем було виконано свої договірні зобов'язання, в повному обсязі, без будь-яких зауважень чи претензій. Прийняті відповідачем шляхом підписання і скріплення печаткою сторін видаткових накладних.        Водночас, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, відповідач не оплатив прийнятий ним товар. Пунктом 4.2. сторони погодили, що термін сплати 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки товару.         Однак, в порушення  умов Договору станом на час заявлення позову в суд, позивач за отриманий товар не розрахувався і заборгованість його перед позивачем складає 139  629,74 грн. з врахуванням частково проведеної оплати в сумі 9  264,80 грн. (банківські виписки містяться в матеріалах справи).     24 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією №067-Д від 24.04.2014 р. шляхом надіслання такої поштою, в якій, просив погасити суму заборгованості в добровільному порядку.       Проте, вказана претензія була проігнорована відповідачем, а заборгованість з оплати поставленого товару на момент звернення позивача із вказаним позовом до господарського суду відповідачем добровільно сплачена не була.         Отже, за належного (якісного, своєчасного та в повному обсязі) виконання позивачем зобов'язань за договором,  відповідачем не оплачено оплачено прийнятий товар в загальній сумі 139,629,74 грн., що підтверджується наявними документами в матеріалах справи та відповідачем не заперечено  у визначеному Законом порядку. При прийнятті рішення суд виходив з такого. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виходячи з норм ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Пунктом 4.2. Договору, сторони погодили, що термін сплати 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки товару. Ціна на товар вказана у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою сторонами за наявності печаток (штампів) або підпису відповідальних осіб сторін на накладній (п. 4.1. Договору).          Однак, в порушення умов договору, відповідачем вказане зобов'язання виконане не було і фактично поставлений товар відповідачем не був оплачений.        Таким чином, станом час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого позивачем і отриманого відповідачем товару за Договором складає 139  629, 74 грн.        А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 139  629, 74 грн. основної заборгованості є обґрунтованими.        Відповідно до п. 5.1. Договору, якщо сторона, що не виконує належним чином умови договору, зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від суми невиконаного або виконаного неналежним чином зобов'язання.          А отже, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, вимоги про стягнення з відповідача 6  981,45  грн., що складає  5 % штрафу є  обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.   Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, перевіривши розрахунки, здійснені сторонами, позовні вимоги  про стягнення з відповідача 3880,09 грн. – 3% річних та  16  886,03 грн. інфляційних втрат є підставними та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3  347,55 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи наведене, керуючись ст. 173, 179, 193 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.           Позов задоволити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КЛЕР» (адреса: вул. Зелена, 290А, м. Львів, 79066, ідентифікаційний код 35987097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТІС ГРУП» (адреса: вул. Шулявська, 10/12-Д, м. Київ, 03055; ідентифікаційний код 36126345) 139  629,74 грн. основної заборгованості, 6  981,45 грн. - штрафу, 3880,09 грн. – 3% річних, 16886,03 грн. інфляційних втрат та 3  347,55 грн. – понесених витрат на сплату судового збору.      3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.                  Повний текст рішення виготовлено і підписано 16.09.2014 р. Суддя                                                                                 Долінська О.З.