Рішення

від 11.09.2014 по справі 914/2308/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 р. Справа № 914/2308/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар»,

м. Городок

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер»,

м. Луганськ

до відповідача-2: Приватного підприємства «Закторгсервіс», м. Львів

про: стягнення 20 171,83 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : Вавринчук О.Б. - дов.від 12.06.2014 р.

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився.

Учасникам судового провадження роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер», відповідача-2 - Приватного підприємства «Закторгсервіс» про стягнення 20 171,83 грн. Ухвалою від 02.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.07.2014р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.08.2014 р., строк розгляду даної справи за клопотанням представника позивача продовжено строк з 02.09.2014 р. на 15 календарних днів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки №ТДГ/К-46 від 25.06.2013 р., несвоєчасно та не в повному обсязі сплати за отриманий товар, внаслідок чого в останніх перед позивачем виникла основна заборгованість у сумі 17 683,20 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань відповідачам нараховано 2 065,69 грн. - інфляційних втрат, 422,94 грн. - 3% річних та просить позивач стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1827,00 грн.

В судове засідання 11.09.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали виконав, подав клопотання в якому відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача2 - грошових коштів та просить стягнути суму боргу з відповідача - 1.

В судове засідання 11.09.2014 р. представник відповідача-1 не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи). Причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимог ухвали суду не виконав.

В судове засідання 11.09.2014 р. представник відповідача-2 не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи). Причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвали суду не виконав.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом встановлено, що ухвали про порушення провадження у справі, та про відкладення розгляду справи надсилалися господарським судом на адресу відповідача - 1 та відповідача - 2 за належною адресою.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів, за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.09.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

25 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спринтер» укладено Договір поставки №ТДГ/К-46 від 25.06.2013 р. (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 Договору, загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що оплата за поставлений товар, здійснюється покупцем протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 64 465,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- Видаткова накладна № 1157 від 27.06.2013 р.- на суму 34 490,88 грн.;

- Видаткова накладна № 1341 від 24.07.2013 р.- на суму 12 291,24 грн.;

- Видаткова накладна № 1380 від 30.07.2013 р. - на суму 17 683,20 грн.;

Однак, відповідачем оплату за отриманий товар здійснено лише по видатковій накладній № 1157 від 27.06.2013 р.- на суму 34 490,88 грн. та видатковій накладній № 1341 від 24.07.2013 р.- на суму 12 291,24 грн.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття судом рішення по накладній № 1380 від 30.07.2013 р. - становить 17 683,20 грн.

25.07.2013 р. між позивачем та ПП «Закторсервіс» було укладено договір поруки №2507. Згідно договору поруки ПП «Закторсервіс» (відповідач - 2 у справі) поручається перед позивачем за виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого відповідачем - 1 від позивача відповідно до договору поставки ТДГ/К-46 від 25.06.2013 р., а також сплати можливих штрафних санкцій у розмірі 1 000,00 грн. у випадках передбачених договором та чинним законодавством України.

Позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача - 2 грошових коштів, керуючись ст.. 22 ГПК України та на підставі ч. 3 ст. 17 ГПК України.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача - 1 на користь позивача основна заборгованість у сумі 17 683,20 грн., 2 065,69 грн. - інфляційних втрат та 422,94 грн. - 3% річних.

Станом на день розгляду справи відповідач - 1 заборгованість не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Відповідач - 1 у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 Договору, загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 64 465,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:видаткова накладна № 1157 від 27.06.2013 р.- на суму 34 490,88 грн.; видаткова накладна № 1341 від 24.07.2013 р.- на суму 12 291,24 грн.; видаткова накладна № 1380 від 30.07.2013 р. - на суму 17 683,20 грн. Однак, відповідачем оплату за отриманий товар лише здійснено лише частково по видатковій накладній № 1157 від 27.06.2013 р.- на суму 34 490,88 грн. та видатковій накладній № 1341 від 24.07.2013 р.- на суму 12 291,24 грн. Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття судом складає 17 683,20 грн. по накладній № 1380 від 30.07.2013 р. - на суму 17 683,20 грн.

25.07.2013 р. між позивачем та ПП «Закторсервіс» було укладено договір поруки. Згідно договору поруки ПП «Закторсервіс» (відповідач - 2 у справі) поручається перед позивачем за виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого відповідачем - 1 від позивача відповідно до договору поставки ТДГ/К-46 від 25.06.2013 р., а також сплати можливих штрафних санкцій у розмірі 1 000,00 грн. у випадках передбачених договором та чинним законодавством України.

В судовому засіданні 11.09.2014 р. представник позивача подав клопотання в якому відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача- 2 грошових коштів.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач визначає відповідача у справі. Відповідачем є особа до якої пред'явлено позов.

Судом прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості з відповідача - 2.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача - 1 17 683,20 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Окрім цього, згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача - 1 інфляційні втрати за період з 14 вересня 2013 року по 1 липня 2014 року в сумі 2 065,696 грн. та 422,94 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача - 1 2 065,696 грн. інфляційних втрат та 422,94 грн. - 3% річних підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача - 1, так як спір виник з його вини і суд його стягує з відповідача - 1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер» (адреса: вул. О.Кошового, 31Д, м. Луганськ, 91047, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31444024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (адреса: вул. Львівська, 274, м. Городок, львівська область, 81500, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32475074) 17 683,20 заборгованості, 2 065,696 грн. інфляційних втрат, 422,94 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.