Рішення

від 04.09.2014 по справі 753/2032/14

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2032/14

провадження № 2/753/3311/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного вищого навчального закладу «Міжнародний Коледж Святого Луки» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, про стягнення середнього заробітку за час затримки, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 у січні 2014 року звернулась до суду з позовом до ПВНЗ «Міжнародний Коледж Святого Луки» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, про стягнення середнього заробітку за час затримки, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди. Позивач неодноразово змінювала вимоги, остаточні позовні вимоги викладено в уточненій позовній заяві від 07.08.2014 року (а.с.87-89). Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилалась на те, що вона працювала у ПВНЗ «Міжнародний Медичний Коледж» з 31.08.2004 року по 27.06.2013 року. В липні 2013 року позивач була прийнята на роботу по переводу з ПВНЗ «Міжнародний Медичний Коледж» до ПВНЗ «Міжнародний Коледж Святого Луки» на посаду завідуючої канцелярії.

Позивач 05.08.2013 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін, однак на день її звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата за період часу з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року у сумі 5562 грн. 61 коп. та з 01.08.2013 по 05.08.2013 року у сумі 538 грн. 32 коп. Також, при звільненні позивачу не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 22 календарних днів, яка мала бути виплачена згідно наказу №32 від 05.08.2013 року, що становить 3947 грн. 68 коп.

Лише 30.07.2014 року, згідно видаткового касового ордеру від 30.07.2014 року позивач отримала заробітну плату за липень-серпень 2013 року в сумі 4792 грн. 12 коп.

Однак, станом на 07.08.2014 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 05.08.2013 року по 30.07.2014 року в сумі 44 680 грн. 56 коп., компенсація за невикористану відпустку в сумі 3947 грн. 68 коп. та моральна шкода у сумі 5000 грн. 00 коп. Вказані грошові кошти позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь.

Представник позивача у судове засідання 04.09.2014 року не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її особистої участі, у судовому засіданні 13.08.2014 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили у задоволенні позову відмовити, крім того надали до суду письмові заперечення та пояснення на позов.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем склалися трудові правовідносини щодо оплати праці, які передбачені ст.ст. 47, 115, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України „Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята з 31.08.2004 року по переводу до ПВНЗ «Міжнародний Медичний Коледж» на посаду завідуючої канцелярією за контрактом, що підтверджується записом в трудовій книжці, (а.с.28).

Наказом №66 від 27.06.2013 року ОСОБА_2 звільнено по переводу до ПВНЗ «Міжнародний Коледж Святого Луки» (а.с.60), наказом №20 від 01.07.2014 року ОСОБА_2 прийнято за контрактом по переводу з ПВНЗ «Міжнародний Медичний Коледж» на посаду завідувача канцелярії (а.с.56).

Встановлено, що наказом ПВНЗ «Міжнародний Коледж Святого Луки» №02-к від 01.07.2013 року ОСОБА_2 надано щорічну відпустку за періоди її роботи ще у ПВНЗ «Міжнародний Медичний Коледж», чим відповідач фактично погодився як з наявністю невикористаної відпустки за попереднім місцем роботи так і з тим, що за попереднім місцем роботи позивач не отримала грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

З огляду на це суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 83 КЗпП України для стягнення саме з відповідача на користь позивача грошової компесації за невикористану відпустку.

Наказом №32 від 05.08.2014 року ОСОБА_2 звільнено за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України з виплатою компенсації 22 календарних дні (а.с.57).

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Під час звільнення позивача, всі належні суми повинні були виплачені їй в день звільнення. Оскільки відповідач порушив наведені приписи законодавства, то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України суд вважає, що позивачці ОСОБА_2 підлягає виплаті середній заробіток за час затримки з 06.08.2013 року по 04.11.2014 року (включно) виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач з метою виплати позивачу належних їй грошових сум надсилав рекомендованого листа №51 від 01.10.2013 року за адресою реєстрації ОСОБА_2, відповідно до якого відповідач просив позивача з'явитись до бухгалтерії ПВНЗ «Міжнародний Коледж Святого Луки» та отримати грошові кошти або повідомити банківські реквізити для переведення позивачу належних їй коштів (а.с.61, 129).

З метеріалів справи вбачається, що вказаний рекомендований лист №51 від 01.10.2013 року (а.с. 61) відправлено 03.10.2013 року (а.с. 129) та тричі протягом жовтня-листопада листоноша залишав виклик ОСОБА_2 про явку на поштове відділення за отриманням кореспонденції (останній раз 06.11.2013 року у неділю), однак позивачка не отримала цей лист з невідомих суду причин, лист повернувся відправнику.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі необхідно задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки №138 від 06.08.2013 року (а.с. 31), згідно якої заробітна плата позивача за липень 2013 року становила 5562 грн. 61 коп., а середньоденна заробітна плата позивача становила 179 грн. 44 коп., тому шляхом множення середньоденної зарплати на 43 робочі дні отримуємо середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 7715 грн. 92 коп.,

Згідно роз'яснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає зазначену суму без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п.5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивач моральну шкоду обґрунтовувала тим, що отримала моральні та душевні страждання у зв'язку з потиправною поведінкою відповідача щодо неї.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково в сумі 1000 грн.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати в справі, а саме: судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. (пропорційно до задоволених судом вимог), підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивач на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Міжнародний Коледж Святого Луки» (розташоване за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121/3; код ЄДРПОУ 38078293) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 7715 грн. 92 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3947 грн. 68 коп. та моральну шкоду у сумі 1000 грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Міжнародний Коледж Святого Луки» (розташоване за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121/3; код ЄДРПОУ 38078293) на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Повний текст рішення

суду складено 15.09.2014 року