Постанова

від 29.08.2014 по справі 826/10240/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 серпня 2014 року №826/10240/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0008212201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0008212201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.06.2014 №637/26-54-22-01/36025187 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0008212201.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.06.2014 №637/26-54-22-01/36025187 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0008212201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм».

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 9 983,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.06.2014 №637/26-54-22-01/36025187 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0008212201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 479,00 грн. у тому числі: 9 983,00 грн. - основний платіж, 2 496,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.06.2014 №637/26-54-22-01/36025187 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» за договором про надання послуг від 02.01.2014 №15.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.01.2014 №15, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику щоденно протягом терміну дії договору по заявці послуги по торгівельних мережах України - виконувати стікерування нарізаної продукції на полицях торгових площадок.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про надання послуг від 02.01.2014 №15; звіту за січень 2014 року; актів виконаних робіт від 31.01.2014 №946 та від 17.01.2014; податкових накладних від 30.01.2014 №946 та від 17.01.2014 №945; додаткової угоди до договору від 07.02.2014 №1; простого векселю від 28.07.2014; акту прийому-передачі векселя від 28.07.2014 №1.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» вказано на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.04.2014 №957/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Юрай» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014».

Так, згідно даних відповідача, діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» була спрямована на проведення транзитних фінансових потоків, з метою необґрунтованого формування податкової вигоди контрагентами цього товариства через штучне формування валових витрат та податкового кредиту, за відсутності виконання своїх зобов'язань.

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

З пункту 1.1 договору про надання послуг від 02.01.2014 №15 вбачається, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по заявці. Разом з тим, ані під час здійснення перевірки суб'єктом владних повноважень, ані під час судового розгляду справи відповідних заявок, які б підтверджували узгоджений сторонами договору зміст послуг, місце та час виконання відповідних послуг позивачем суду не надано.

Окрім того, з актів виконаних робіт та звіту за січень 2014 року не вбачається, обсяг та номенклатура простікерованої продукції та конкретних дат виконання по кожній торгівельній площадці.

Так, із звіту за січень 2014 року по стікерування продукції вбачається лише мережа магазинів де здійснювалися роботи, без конкретизації їх розмірів та дат виконання.

Також, суд вважає за необхідним зазначити, що на момент подачі позову товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» послуги контрагента по договору про надання послуг від 02.01.2014 №15 не сплачено, хоча підпунктом 3.3 пункту 3 названого договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту одержання акту виконаних робіт.

Що стосується доводів позивача з приводу оплати послуг векселем, то суд наголошує на тому, що вексель позивачем був виданий лише після встановленого актом перевірки від 17.06.2014 №637/26-54-22-01/36025187 факту не сплати позивачем послуг контрагента за договором від 02.01.2014 №15, а саме 28.07.2014.

За таких обставин, суд наголошує на тому, що позивачем не доведено, що дані податкового обліку, зокрема, з податку на додану вартість за січень 2014 року, сформовані на підставі належних первинних документів, оскільки ті документи, які додані позивачем до позовної заяви не відображають рух активів в процесі здійснення господарської діяльності, наявність ділової мети та економічної доцільності.

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2014 №0008212201, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1 644,30 грн. (1827 грн. - 182, 70 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Новгородські сири» (04210, місто Київ, вулиця Малиновського, 32-Б, квартира 192, код ЄДРПОУ 36025187) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.