Постанова

від 11.09.2014 по справі 826/3785/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3785/14 (2 томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авва-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авва-Сервіс», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 р. № 0000772204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 114650,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28663,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.03.2014 р. № 0000772204.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авва-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 30404258) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Торгова фірма «Прайс» (код за ЄДРПОУ 38605027).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за липень 2013 року встановлено його завищення всього у сумі 114 650,00 грн.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 24.02.2014р. № 319/26-53-22-04-21/30404258 (надалі - акт перевірки), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2013 р. у сумі 114 650,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.03.2014 року № 0000772204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 114650,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28663,00 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 000077220 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено товарність та реальність угод.

Так, згідно наявних матеріалів справи, що між TOB «АВВА-СЕРВІС» та ТОВ «Торгова фірма «Прайс» укладено ряд договорів, а саме:

Договір від 11.06.2013 р. № 11/06-13, за умовами якого, позивач як замовник доручає, а ТОВ «Торгова фірма «Прайс» як виконавець бере на себе обов'язки з підготовки та проведення корпоративного заходу («Новогодний экспресс») замовника. Строки, місце та умови надання послуг узгоджуються в додатках до Договору невід'ємними частинами (додаток № 1 з переліком наданих послуг та їх вартістю додано до договору). Згідно п.3.1. вартість послуг виконавця становить 119000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 19833,33 грн.)

Згідно пп. 2.2.1. вищевказаного договору замовник зобов'язується надати Виконавцю інформацію, необхідну для надання послуг за відповідним Додатком. Відповідно до Додатку №1 до договору №11/06-13 від 11 червня 2013 року та сценарію «НОВОГОДНИЙ Экспресс» для «Studio Moderna» корпоративний захід розрахований на 180 чоловік.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» виписані позивачу наступні первинні документи: рахунок на оплату №00048 від 27.06.2013 р. на суму 119000,00 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2013 р.; податкова накладна від 02.07.2013 р. № 4.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає, що Позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про виконання умов договору (зокрема, відсутні відомості хто був запрошений, яким чином запрошувались визначені особи, як здійснювався пропускний режим на вказаний захід). Також, не надано доказів вирішення питань щодо кількості запрошених, погодження даного питання з відповідальними особами тощо.

Крім того, відповідно до наданої документації не встановлено адресу за якою проводилися корпоративні заходи, не надано договорів оренди приміщення (площадок), де проводився захід.

Аналізуючи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2013 р. зазначено організація та проведення корпоративного заходу, тобто наданий акт не містить у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі зазначеного акту неможливо визначити вартості таких робіт і послуг, а тому наданий акт не є належним доказом у даній справі.

Договір від 01.07.2013 р. № 01/07-13, за умовами якого, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» як виконавець зобов'язується надати послуги по організації проведення заходів (робочих нарад, конференцій та інше) для компанії позивача як замовника у відповідності з додатковими договорами до даного договору, що становлять його невід'ємну частину (додатковий договір № 1 від 01.07.2013 р. з переліком наданих послуг та їх вартістю додано до договору). Так, з матеріалів справи вбачається, послуги полягають в організації проведення робочої наради.

Згідно п.2.1. Договору, виконавець розпочинає надання послуг тільки після отримання офіційних) замовлення замовника у письмовій формі (підписання відповідного Додаткового договору до даного договору). Згідно додаткового договору № 1 від 01.07.2013 р. вартість послуг становить 144900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24150,00 грн.). Також до договору додано сценарій програми та кошторис.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» виписані позивачу наступні первинні документи: рахунки на оплату № 08/07 від 08.07.2013 р., № 16/07 від 16.07.2013 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.07.2013 р.; податкові накладні від 11.07.2013 р. № 13, від 22.07.2013 р. № 86 на суму 34900,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає, що Позивачем не надано жодних додаткових документів, які б свідчили хто про реальність укладеної угоди, наприклад Договору оренди та оплати за конференц-зал за адресою м. Київ, вул. Предславінська 35Д, де мав бути проведений захід.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що відповідно до пп. 2.4. договору №01/07-13 від 01 липня 2013 року Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися з Виконавцем за надані послуги у розмірі, в порядку та терміни, передбачені в Додаткових договорах, а оскільки в п.5 Додаткового договору №1 визначено оплата вартості послуг здійснюється Замовником згідно наданих рахунків-фактур, виставлених Виконавцем у повній відповідності із підписаними сторонами Актами виконаних робіт протягом 5 днів з моменту їх отримання. Разом з тим, рахунок на оплату №08/07 від 08 липня 2013 року виставлений раніше від 16 липня 2013 року, що в свою чергу є прямим порушенням умов договору.

Аналізуючи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2013 р. зазначено підготовка та проведення виробничої наради, тобто наданий акт не містить у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано кошторис до вказаного договору. Однак, з вказаного документу також не можливо становити зміст та обсяг вчиненої господарської операції та підрахувати вартість наданих послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі зазначеного акту неможливо визначити вартості таких робіт і послуг, а тому наданий акт не є належним доказом у даній справі.

Договір від 14.07.2013 р. № 1407, за умовами якого, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» як виконавець зобов'язується надати послуги по організації проведення заходів (робочих нарад, конференцій та інше) для позивача як замовника у відповідності з додатковими договорами до даного договору, що становлять його невід'ємну частину (додаткові договори № 1 від 14.07.2013 р. та № 2 від 14.07.2013 р. з переліком наданих послуг та їх вартістю додано до договору).

Згідно п.2.1. Договору, виконавець розпочинає надання послуг тільки після отримання офіційних) замовлення замовника у письмовій формі (підписання відповідного Додаткового договору до даного договору). Згідно додаткових договорів № 1 від 14.07.2013 р. та № 2 від 14.07.2013 р. вартість послуг становить, відповідно, 272 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45 333,33 грн.) та 102 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 17000,00). Також до договору додано сценарій програми.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» виписані позивачу наступні первинні документи: рахунки на оплату № 24/07 від 25.07.2013 р., № 26/07 від 26.07.2013 р., № 29/07 від 29.07.2013 р.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.07.2013 р., від 30.07.2013 р.; податкові накладні від 26.07.2013 р. № 63, від 29.07.2013 р. № 67, від 30.07.2013 р. № 72.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає, що Позивачем не надано жодних додаткових документів, які б свідчили хто про реальність укладеної угоди.

Так, колегія суддів звертає увагу, що Відповідно до пп. 2.4. договору №1407 від 14 липня 2013 року Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися з Виконавцем за надані послуги у розмірі, в порядку та терміни, передбачені в Додаткових договорах, а оскільки в п.5 Додаткового договору №1 та п.5 Додаткового договору №2 визначено, що оплата Послуг здійснюється Замовником у 100% розмірі суми даних Додаткових угод на підставі рахунків-фактур, виставлених Виконавцем не пізніше 8 серпня 2013 року, але даного документа який слугував підставою до виплат Позивачем не надано.

Крім того, з додаткових угод №1 та №2 до вказаного договору вбачається, що 02 серпня 2013 року в один той самий час має бути проведено два різні заходи, зокрема, конференція на тему «Підбиття підсумків роботи корпорації «Артеріум» у першому півріччі 2013 року та проведення з «Дня компанії «Корпорації «Артеріум», місце проведення: площадка адресою м. Київ, вул. Паркова дорога 12, однак, договору оренди та оплати за конференц-зал позивачем надано не було.

Крім того, час проведення двох різних заходів зазначено з 16:00 год. по 22:00 год., однак з наданої програми проведення заходу Дня компанії місце проведення зазначено - база «Труханов», а час проведення заходу з 11:30 год. по 22:00 год.

Аналізуючи надані акти, колегія суддів зазначає, що вони не містить у собі відомостей про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт, а тому вони не можуть бути належними доказами реальності укладеного договору.

Договір від 17.07.2013 р. № 1707, за умовами якого, контрагент як виконавець зобов'язується надати послуги по організації проведення заходів (робочих нарад, конференцій та інше) для позивача як замовника у відповідності з додатковими угодами до даного договору, що становлять його невід'ємну частину (додаткова угода № 1 від 17.07.2013 р. з переліком наданих послуг та їх вартістю додано до договору). Згідно п.2.1. Договору, виконавець розпочинає надання послуг тільки після отримання офіційних) замовлення замовника у письмовій формі (підписання відповідної додаткової угоди до даного договору). Згідно додаткової угоди № 1 від 17.07.2013 р. вартість послуг становить 59800,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» виписані позивачу наступні первинні документи: рахунок на оплату № 02-08 від 02.08.2013 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.08.2013 р. № П-00000041; податкова накладна від 15.08.2013 р. № 185.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає, що Позивачем не надано жодних додаткових документів, які б свідчили хто про реальність укладеної угоди.

Так, з додаткової угоди до вказаного договору зазначено про проведення заходу Дня компанії, який відбудеться 02 серпня 2013 року за адресою м. Київ, вул. Паркова дорога 12, однак, договору оренди та оплати за конференц-зал позивачем надано не було.

Крім того, аналізуючи наданий акт, колегія суддів зазначає, що він не містить у собі відомостей про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт, а тому він не може бути належним доказоми реальності укладеного договору.

Договір від 22.07.2013 р. № 2207, за умовами якого, позивач як замовник доручає, а ТОВ «Торгова фірма «Прайс» як виконавець бере на себе обов'язки з підготовки та проведення корпоративних заходів замовника, опис яких зазначено у відповідних Додаткових угодах до цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх вартість у відповідності та на умовах визначених Договором та відповідними Додатковими угодами до Договору (додаткова угода № 1 від 22.07.2013 р. з переліком наданих послуг та їх вартістю додано до договору). Згідно додаткової угоди № 1 від 22.07.2013 р. вартість послуг становить 123000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Торгова фірма «Прайс» виписані позивачу наступні первинні документи: рахунки на оплату № 30/07 від 30.07.2013 р., № 03-08 від 05.08.2013 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.08.2013 р.; податкові накладні від 30.07.2013 р. № 106, від 08.08.2013 р. № 18.

На думку суду першої інстанції, вказані документи доводять реальність та товарність укладеної угоди.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи підтверджують товарність укладеної угоди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження виконання умов договору надано акт здачі-прийняття робіт, однак, з наданого акту неможливо встановити по кількості та якості виконання умов договору.

Також контролюючим органом встановлено, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили хто був запрошений, як запрошувались визначені особи, яким чином здійснювався пропускний режим на вказаний захід. Відповідно до наданої документації не встановлено адресу за якою проводилися корпоративні заходи, не надано договорів оренди приміщення де проводився захід.

Також, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було податковим органом було встановлено наступне.

Так, відповідно до отриманого Відповідачем акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у М.Києві від 05.09.2013р.№ 1010/26-55-22-07/38605027 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова фірма «Прайс» встановлено, що за юридичною адресою підприємство відсутнє, первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності відсутні.

Відповідно до Акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №1010/26-55з2р 07/38605027 від 05.09.2013р. на ТОВ «Торгова фірма «Прайс» обліковується 1 особа, проте послуги які надавалися підприємством виконати одній особі не можливо, а доказів залучення третіх осіб не під час перевірки, не до суду надано не було.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що контрагент позивача фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанціїбуло оголошено перерву для надання позивачем додаткових доказів на підтвердження реальності угод. Так, з наданих додаткових документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач домовлявся з ТОВ "Торгова фірма "Прайс" на отримання послуг для інших осіб, в порядку виконання договорів, тобто ТОВ "Торгова фірма "Прайс" у вказаних відносинах виступав субпідрядником.

Колегія судді вважає, що така систематична діяльність (залучення ланцюга контрагентів) без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сумлінність платника податків передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди законним шляхом.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що необумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем фотозвіт, оскільки не вважає його належним доказом товарності угод, оскільки з фотокарток не можливо встановити який саме захід проводився, де він проводився та не доводить тих обставин, що він проведений саме ТОВ «Торгова фірма «Прайс».

Тобто, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не надано документів у повному обсязі, які б свідчили про наявність ділової мети з первинними замовниками.

Крім того, надані позивачем інші документи жодним чином не спростовують доводи апелянта про безтоварність укладених угод між позивачем та ТОВ «Торгова фірма «Прайс».

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час надання послуг, а також відсутність економічних причин систематичного придбання позивачем техніки з її наступним поверненням, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авва-Сервіс» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 року - скасувати .

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авва-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 11 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.