Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/11846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/11846/14 10.09.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія "Теплоенергомонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд"

про стягнення 182 900,93 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Якубович Н.Л. - представ. за довір.;

від відповідача: Семеній О.М. - представ. за довір.

У судовому засіданні 10.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія "Теплоенергомонтаж" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" про стягнення 182 900,93 грн. на підставі Договору №08/07 від 08.07.2013 та Договору №09/07 від 09.07.2013, що складається з суми основного боргу у розмірі - 178 300,00 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 2 648,26 грн., 3% річних - 1 952,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження у справі №910/11846/14, розгляд справи призначений на 16.07.2014.

В судовому засіданні 16.07.2014 в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 04.08.2014.

В судовому засіданні 04.08.2014 в порядку ст.ст.69, 77 ГПК України, судом відкладено розгляд справи на 01.09.2014.

В судовому засіданні 01.09.2014 в порядку статті 77 ГПК України, судом відкладено розгляд справи на 10.09.2014.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано банківських виписок на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу.

В судовому засіданні 10.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія "Теплоенергомонтаж" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (первісний боржник 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" (відповідач) був укладений тристоронній Договір №08/07 про переведення боргу (Договір 1). Даний договір є чинним, в судовому порядку не визнаний недійсним.

09.07.2013 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрсервісгруп» (первісний боржник 2) та відповідачем укладено тристоронній Договір №09/07 про переведення боргу (Договір 2).

За умовами Договору 1 та Договору 2 (далі - Договори) Первісний божник 1 та Первісний боржник 2 перевели на відповідача залишок боргу за договором підряду №0086/12001 від 14.08.2012 та договором на технічне обслуговування №0128/12-001 від 01.11.2012 в сумі 502 183,20 грн.; за договором підряду №0119/12-001 від 01.11.2012, договором на технічне обслуговування №1096/12-001 від 15.12.2012, договором підряду №0184/13-001 від 30.05.2013 в сумі 29 116,80 грн., а відповідач зобов'язався погасити вказану заборгованість перед позивачем (п.2).

Відповідно до пунктів 3 Договорів сума заборгованості підтверджується актами виконаних робіт за формою КБ-2, КБ-3, актами надання послуг та актами звірки взаємних розрахунків, підписаними позивачем та первісним боржником 1, первісним боржником 2 станом на день підписання цих договорів сторонами.

Згідно пунктів 5 Договорів, відповідач зобов'язався погасити до 31.12.2013 залишок заборгованості, визначеної в пунктах 2 вищевказаних Договорів.

Пунктами 6, 10 договорів встановлено, що після набрання чинності, тобто з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, зобов'язання між первісним боржником 1 та позивачем, первісним боржником 2 та позивачем, які виникли на підставі договорів №0086/12001 від 14.08.2012, №0128/12-001 від 01.11.2012, №0119/12-001 від 01.11.2012, №1096/12-001 від 15.12.2012, №0184/13-001 від 30.05.2013 вважаються погашеними; а відповідач зобов'язується сплатити позивачу грошову кошти у термін, погоджений сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п. 1 ст. 513 того ж Кодексу, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

На виконання зобов'язання за Договором 1 в сумі 502 183,20 грн. відповідач перерахував Позивачу наступні суми: 25 000,00 грн. - 16.09.2013; 20 000,00 грн. - 26.09.2013; 50 000,00 грн. - 10.10.2013; 154 000,00 грн. - 28.10.2013; 44 880,00 грн. - 25.11.2013; 14 080,00 грн. -26.11.2013; 45 040,00 грн. - 16.12.2013, що підтверджується випискою по рахунку №2600536936500 ТОВ «МБК «Теплоенергомонтаж» з 01.07.2013 до 01.09.2014. Всього сплачено 353 000,00 грн.

На виконання зобов'язань за Договором 2 в сумі 29 116,80 грн. відповідач нічого не сплачено.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що залишок заборгованості відповідачем не сплачений, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором 1 становить 149 183,20 грн. та за Договором 2 - 29 116,80 грн., в сумі 178 300,00 грн.

24.03.2014 на адресу відповідача направлений Лист-вимога №19, 24.04.2014 - претензія від 23.04.2014 на суму 178 300,00 грн., яка залишилась відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 178 300,00 грн. відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, з урахуванням зроблених висновків, судом встановлено, що вимога позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 178 300,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

И Позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 648,26 грн. та 3 % річних - 1 952,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2014 по 01.05.2014.

Наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій за договорами №08/07 від 08.07.2013 №09/07 від 09.07.2013, відповідно до якого збільшений розмір інфляційних втрат (з 2 648,26 грн. до 2 817,93 грн.) судом не приймається, оскільки позивачем в порядку статті 22 ГПК України не було подано відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням визначеного позивачем періоду (з 01.01.2014 по 01.05.2014) за прострочення сплати відповідачем заборгованості розмір інфляційних втрат та 3% річних становить 11 444,09 грн. та 1 773,23 грн. відповідно.

Однак, враховуючи, що встановлений судом розмір інфляційних втрат є більшим ніж визначений позивачем та за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про можливість стягнення заявлених позивачем інфляційних втрат у розмірі 2 648,26 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу - 178 300,00 грн., інфляційних втрат - 2 648,26 грн. та 3 % річних - 1 773,23 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" (02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 13-А, код 32920223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія "Теплоенергомонтаж" (02160, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 44-А, код 37985023) основний борг - 178 300,00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста гривень 00 коп.), інфляційні втрати - 2 648,26 грн. (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 26 коп.), 3 % річних - 1 773,23 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 23 коп.) та 3 654,41 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 41 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.09.2014.

Суддя М.Є. Літвінова