Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/15366/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15366/14 10.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатива 20 плюс 13»

про стягнення заборгованості в розмірі 39 125 230,63 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Пугач О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатива 20 плюс 13» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 39 125 230,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/15366/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014 р.

13.08.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 10.09.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ініціатива 20 плюс 13» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір № 13/2013 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 32 350 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 28 серпня 2014 р. включно, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором. (п. 2.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 23,0% річних. При порушенні позичальником терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього Договору встановлюється плата у розмірі 46,0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом до дати її погашення.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитними коштами за поточний календарний місяць (період нарахування відсотків), у розмірах визначених у п. 2.2 цього договору, здійснюється банком у строк з 23 по 25 число поточного місяця або у термін визначений у п. 2.1 цього договору або у день повного погашення заборгованості за кредитом.

В подальшому між сторонами було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору, відповідно до умов яких сторони дійшли згоди щодо зміни строків сплати відсотків за користування кредитними коштами та умов забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені Кредитним договором строки.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що у відповідача обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 32 350 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 32 350 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідачем також були порушені умови Кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір та строк повернення яких встановлено Кредитним договором, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.

Розмір заборгованості відповідача по сплаті процентів за користування кредитом, який підтверджується первинними документами та розрахунком доданим позивачем до позовної заяви, складає 6 568 043,84 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочені відсотки за користування кредитом в розмірі 207 186,80 грн. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по терміну повернення кредиту, передбаченого п. 2.1 цього договору, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісій, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, позичальник виплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру пені та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначений показник.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочені відсотки за користування кредитом в розмірі 207 186,80 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням пені, в загальному розмірі 39 125 230,63 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн.

Нормами частини 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Виходячи з ціни позову в розмірі 32 350 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору до Державного бюджету України в розмірі 73 080,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатива 20 плюс 13» (01010, м. Київ, вул. Гайцана Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код: 38704308) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 8 літера Б; ідентифікаційний код: 26475516) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 32 350 000 (тридцять два мільйони триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6 568 043 (шість мільйонів п'ятсот шістдесят вісім тисяч сорок три) грн. 84 коп., пеню в розмірі 207 186 (двісті сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 80 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ініціатива 20 плюс 13» (01010, м. Київ, вул. Гайцана Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код: 38704308) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

Суддя О.В. Нечай