Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/15475/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15475/14 10.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЕР-ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ"

про стягнення 21 310,83 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Сітарчук Ю.В. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 10.09.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЕР-ГРУП" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ" 21 310,83 грн. заборгованості, з яких: 19600,00 грн. - основний борг, 763,05 грн. - пеня, 751,78 грн. - 20% річних, 196,00 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014р. порушено провадження у справі № 910/15475/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2014р.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЕР-ГРУП" в судовому засіданні 13.08.2014р. надав суду пояснення по справі, надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ" у судове засідання 13.08.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/15475/14 від 30.07.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. розгляд справи №910/15475/14 відкладено на 10.09.2014р.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЕР-ГРУП" в судовому засіданні 10.09.2014р. надав пояснення по суті позовних позову, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ" в судове засідання 10.09.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. відправленою на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 10.09.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 10.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЕР-ГРУП" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ" (замовник, відповідач) укладено Договір поставки № 120514 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець за завданням і за рахунок замовника виконує роботи з виготовлення поліграфічної етикетно - пакувальної продукції, (далі - продукція) в обсязі та терміни, зазначені в замовленнях, рахунках-фактурах та видаткових накладних або Специфікаціях чи Додаткових угодах до Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконавець за цим Договором погоджується передати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, перелік якої узгоджений Сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних або Специфікаціях, додаткових угодах до Договору, для використання її у фінансово-господарській діяльності.

Згідно з п. 4.2. Договору, замовник зобов'язується отримувати від виконавця продукцію та вчасно сплачувати за неї грошові кошти.

Відповідно до п. 6.2. Договору, оплата за продукцію, вказану у відповідному рахунку-фактурі, здійснюється наступним чином: післяплата впродовж 3-х календарних днів з дати завантаження продукції.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що при перевищені строків оплати замовником, замовник сплачує виконавцю пеню 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.3. Договору, у випадку перевищення строків оплати за передану продукцію, визначених у п. 6.2 цього Договору, замовник сплачує виконавцеві суму заборгованості за продукцію, з урахуванням 20 відсотків річних, нарахованих на сумарну прострочену заборгованість замовника.

На виконання умов Договору, позивач 16.05.2014 року поставив, а відповідач прийняв товар (етикетки) на загальну суму 19 600 грн., в підтвердження чого позивачем надано видаткову накладну №424 від 16.052014 року, підписаною уповноваженими представниками сторін та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №1 від 16.05.2014р., виданою директору Котовій В.В.

06.06.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. №050614 від 05.06.2014р.) оплатити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту отримання листа борг в сумі 19 600 грн. Проте, вищевказана вимога бала повернута на адресу позивача поштовим відділенням зв'язку, що підтверджується копією поштового конверту.

Оскільки, вартість поставленої позивачем продукції відповідач не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ" 21 310,83 грн. заборгованості за Договором поставки №120514 від 12.05.2014р., з яких: 19600,00 грн. - основний борг, 763,05 грн. - пеня, 751,78 грн. - 20% річних, 196,00 грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором поставки та надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1).

В підтвердження поставки відповідачу продукції на загальну суму 19 600 грн. позивачем надано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №1 від 16.05.2014р., виданого директору Котовій В.В. та видаткову накладну №424 від 16.052014 року, підписану представниками сторін.

Як встановлено судом та зазначено самим позивачем вищевказана видаткова накладна не містить печатки відповідача.

Судом встановлено, що видаткова накладна №424 від 16.052014 року містить назву підприємства, від імені якого складено документ, договір на підставі якого здійснюється поставка продукції, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Так, у накладній містяться підписи уповноваженої особи позивача, як постачальника, та підпис особи уповноваженої відповідача, яка отримала продукцію (як зазначено в накладній - Котова В.В.). Зі сторони постачальника продукції підпис скріплено печаткою.

Також, у видатковій накладній №424 від 16.052014 року зазначено реквізити довіреності, на підставі якої передавався товар - довіреність № 1 від 16.05.2014 року.

Відповідно до норм ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, відбиток печатки на видатковій накладній згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не є обов'язковим, у зв'язку з чим, відсутність відбитку печатки відповідача на видатковій накладній №424 від 16.052014 року не позбавляє її доказової сили.

Отже, видаткова накладна №424 від 16.052014 року містить необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., тому є первинним документом, який в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України є належним доказом передачі позивачем відповідачу продукції на суму 19600,00 грн. та відповідно - прийняття її відповідачем.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія довіреності № 1 від 16.05.2014 року. на отримання товарно-матеріальних цінностей (етикетки с/кл д-68, к-тю 300 тис. шт.), яка містить підпис керівника підприємства, а також та печатку підприємства. Водночас, докази анулювання довіреності № 1 від 16.05.2014 року в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт поставки відповідачу продукції (етикетки с/кл д-68, к-тю 300 тис. шт.) на суму 19600,00 грн. та факт прийняття її відповідачем документально підтверджений.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором поставки №120514 від 12.05.2014р. у частині оплати поставленої продукції, заборгованість у розмірі 19600,00 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, розмір невиконаного зобов'язання за Договором поставки №120514 від 12.05.2014р. підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 19600,00 грн. підлягають задоволенню судом.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором поставки №120514 від 12.05.2014р. в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію, у зв'язку з чим, позивачем нараховані: пеня у розмірі 763,05 грн. нарахована за період з 20.05.2014р. по 28.07.2014р., інфляційні втрати в розмірі 196,00 грн. нараховані за червень 2014 року та 20 % річних в розмірі 751,78 грн., нараховані з з 20.05.2014р. по 28.07.2014р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що при перевищені строків оплати замовником, замовник сплачує виконавцю пеню 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, встановив, що даний розрахунок відповідає положенням п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", однак при розрахунку пені, позивачем здійснено помилку. За розрахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 752,85 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 10.3. Договору, у випадку перевищення строків оплати за передану продукцію, визначених у п. 6.2 цього Договору, замовник сплачує виконавцеві суму заборгованості за продукцію, з урахуванням 20 відсотків річних, нарахованих на сумарну прострочену заборгованість замовника.

Розрахунки 20% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем є арифметично вірними, у зв'язку з чим, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 196,00 грн. та 20% річних у розмірі 751,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАР'ЄТЕ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18 кв. 2, код ЄДРПОУ 38782412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЕР-ГРУП" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 45, літера А, оф. 301, код ЄДРПОУ 34414469) 19600 (дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 85 коп. - пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 78 коп. - 320 % річних, 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 13 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.09.2014р.

Суддя О.В. Гулевець