Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/14289/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14289/14 08.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"

про стягнення 1 170 330,68 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чепурнова І.А.- представник за довіреністю № 27 від 06.05.2014 року;

від відповідача: Ружицький Б.В. - представник за довіреністю № б/н від 21.07.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" про стягнення 1 170 330,68 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2011 року між ним та товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" укладено договір поставки №18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах договору.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на суму 1 028 625,48 грн.

Проте, відповідач не оплатив поставлений товар.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 170 330,68 грн. з яких: основний борг - 1 028 25,48 грн., пеня - 80 204,61 грн., три проценти річних - 61 500,59 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.09.2014 року.

04.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

05.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2014 року.

В судовому засіданні 08.09.2014 року представник позивача подав витребувані оригінали документів для огляду.

Суд оглянув витребувані оригінали документів.

Представника позивача уточнив свої вимоги та зазначив, що основна заборгованість становить 1 018 625,48 грн., підтримав свої позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача визнав позовні вимоги.

Заявлені позивачем уточнення розцінюється судом як зменшення позовних вимог, позовні вимоги розглядаються з їх урахуванням.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд" (покупець) укладено договір поставки №18.

Відповідно до п.1.1 договору поставки, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Згідно з п.1.2 договору поставки, предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях, накладних та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником та покупцем.

Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 січня 2014 року. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на наступний календарний рік (п.8.1 договору поставки).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1 договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад покупця згідно заявок останнього.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних (п.4.4 договору поставки).

На виконання умов договору сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками видаткові накладні на загальну суму 1 028 625,48 грн., а саме:

- № РН-0000010 від 31.08.2011 року на суму 359 982,00 грн.;

-№ РН-0000016 від 31.10.2011 року на суму 72 997,20 грн.;

-№ РН-0000018 від 04.11.2011 року на суму 60 096,00 грн.;

-№ РН-0000001 від 18.01.2012 року на суму 42 948,00 грн.;

-№ РН-0000007 від 07.03.2012 року на суму 29 406,00 грн.;

-№ РН-0000010 від 30.07.2012 року на суму 42 936,00 грн.;

-№ РН-0000013 від 31.10.2012 року на суму 40 692,00 грн.;

-№ РН-0000001 від 28.01.2013 року на суму 44 394,00 грн.;

-№ РН-0000005 від 31.05.2013 року на суму 81 144,00 грн.;

-№ РН-0000011 від 31.07.2013 року на суму 59 811,00 грн.;

-№ РН-0000014 від 31.08.2013 року на суму 54 000,00 грн.;

-№ РН-0000015 від 31.08.2013 року на суму 42 996,10 грн.;

-№ РН-0000016 від 05.09.2013 року на суму 48 932,48 грн.;

-№ РН-0000017 від 06.09.2013 року на суму 35 707,62 грн.;

-№ РН-0000018 від 30.09.2013 року на суму 12 583,08 грн.

Щодо розбіжностей в номері договору та всіх наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивач надав довідку в якій зазначив, що при заповненні «картки клієнта» ТОВ «Автоленд» в програмному забезпеченні 1С бухгалтерія, робітником бухгалтерії була зроблена технічна помилка в розділі «дата та номер договору» замість договору №18 від 01.02.2011 року в картку клієнта було записано договір №2/4 від 02.04.2010р.

Також, факт отримання товару по вищезазначених накладних згідно укладеного між сторонами договору №18 від 01.02.2011 року представником відповідача не запечерувався.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1 договору поставки, оплата здійснюється у розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у договорі, протягом 60 днів з моменту отримання товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, відповідачем здійснено платіж тільки в розмірі 10 000,00 грн. 23.01.2014 року.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами відповідно до якого станом на 03.09.2014 року заборгованість ТОВ «Автоленд» складає 1 018 625,48 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №18 від 01.02.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 1 018 625,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 80 204,61 грн. посилаючись на ч.6 ст. 232 ГК України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання».

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Оскільки, між сторонами було укладено договір поставки, яким не передбачено відповідальність сторін, а відповідно до діючого законодавства пеня сплачується в розмірі, що передбачена згодою сторін , тому, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 80 204,61 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 61 500,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 359982 31.10.2011 - 31.10.2014 1097 3 % 32457.56 72997.2 31.12.2011 - 31.12.2014 1097 3 % 6581.75 60096 04.01.2012 - 04.07.2014 913 3 % 4509.67 42948 19.03.2012 - 04.07.2014 838 3 % 2958.12 29406 07.05.2012 - 04.07.2014 789 3 % 1906.96 42936 29.09.2012 - 04.07.2014 644 3 % 2272.67 40692 02.03.2013 - 04.07.2014 490 3 % 1638.83 44394 30.03.2013 - 04.07.2014 462 3 % 1685.76 81144 31.07.2013 - 04.07.2014 339 3 % 2260.92 59811 30.09.2013 - 04.07.2014 278 3 % 1366.64 54000 31.10.2013 - 04.07.2014 247 3 % 1096.27 42996.1 31.10.2013 - 04.07.2014 247 3 % 872.88 48932.48 05.11.2013 - 04.07.2014 242 3 % 973.29 35707.62 06.11.2013 - 04.07.2014 241 3 % 707.30 12583.08 30.11.2013 - 23.01.2014 55 3 % 56.88 2583.08 (12583,08 - 10 000,00 (сплачених 23.01.14)) 24.01.2014 - 04.07.2014 162 3 % 34.39

Таким чином, розмір трьох процентів річних за перерахунком суду становить 61 378,89 грн. та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 121,70 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" (02166, м. Київ, вулиця Волкова Космонавта, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 32527813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Преско-В (02097, м. Київ, вулиця Будищанська, будинок 7, код ЄДРПОУ 23726946) основний борг в розмірі 1 018 625 (один мільйон вісімнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 48 коп., три проценти річних в розмірі 61 378 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 600 (двадцять одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.09.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий