Рішення

від 22.08.2014 по справі 921/601/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2014 р.Справа № 921/601/14-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Заступника прокурора міста Тернополя, вул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансаком-Вест", вул. Тролейбусна, 11Д, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 1 579,69 грн..

за участю представників сторін:

позивача: Мазур Т.В., довіреність № 1-1/474 від 04.02.14 р.

Мочула Н.Л., посвідчення в„– ТР 047 від 31.01.13 р.

відповідача : Яськів Б.З., паспорт НОМЕР_1 від 18.07.00 р.

прокурора: Ковальчук О.Р., посвідчення № 001015 від 20.08.12 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін та прокуратури.

Суть справи: Заступник прокурора міста Тернополя звернувся в господарський суд Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області із позовом до ТОВ "Хансаком-Вест" про відшкодування завданих державі збитків в сумі 1 579,69 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані прокурором та повноважним представником контролюючого органу у судовому засіданні, позивач посилається на порушення господарюючим суб'єктом вимог природоохоронного законодавства, внаслідок засмічення земельної ділянки сільськогосподарського призначення відходами (тирсою, щепою та стружкою), внаслідок чого державі завдано збитків, стягнення яких і є предметом судового розгляду.

Відповідач у відзиві на позов № 0807-2/14 від 08.07.2014р., підтриманому в судовому засіданні повноважним представником, вважає заявлені вимоги безпідставними, посилаючись на те, що за умовами договору № 1 від 01.07.2014р., вказана екологічною інспекцією земельна ділянка орендована ним у Шилівської сільської ради, а тирса деревини, визначена позивачем як відходи, використовуються в господарській діяльності як вторинна сировина для виготовлення паливних брикетів. Просить в позові відмовити.

В процесі вирішення спору оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярі (протоколі) судового засідання та відповідній ухвалі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Вимогами ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в судах у випадках, визначених Законом.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів держави при наявності порушень економічних державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (ст. 20 Закону).

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

З наведеного в сукупності, суд констатує, що прокурор звернувся до суду в порядку та спосіб, які визначені законодавством, що регламентує спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами та підприємствами здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

08-10.04.2014р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Мочулою Н.Л. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено засмічення ТОВ "Хансаком-Вест" земельної ділянки, площею 360 м 2 , яка знаходиться за межами населеного пункту с. Шили , Збаразького району, відходами деревини (тирсою, щепою та стружкою), загальний об'єм яких становить 540 м 3 .

Вказані обставини знайшли своє відображення в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 10.04.2014р., акті обстеження засміченої земельної ділянки від 08.04.2014р., протоколі про адміністративне правопорушення № 000334 від 14.04.2014р., постанові про накладення адміністративного стягнення № 7 від 18.04.2014р. та приписі № 3-2/1647 від 14.04.2014р.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р. акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання.

З наведеного, та зважаючи що акт перевірки на час розгляду спору є чинним, викладені у ньому факти судом приймаються як належні докази, які засвідчують вчинення відповідачем правопорушення природоохоронного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач займається лісопильним та стругальним виробництвом виготовлення дерев'яних опор ЛЕП і ЛЕЗ та іншої деревообробної продукції, оптовою торгівлею деревиною, а також глибоким просочуванням деревини для антисептичного антипіренного захисту.

Під час діяльності підприємства утворюються відходи деревини (щепа, стружка, тирса), які накопичуються неподалік товариства на території Шилівської сільської ради за межами населеного пункту с. Шили, Збаразького району.

Згідно пояснень директора ТОВ "Хансаком-Вест" вказані матеріали не являються відходами, а являються вторинною сировиною, яка акумулюються підприємством для виробництва паливних брикетів, установка по виготовленню яких розміщена на території товариства та знаходиться в стані запуску (доукомплектування).

Водночас, суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б вказані обставини підтверджували відповідачем не надано. Відмовився він і від проведення та оплати судової експертизи щодо приналежності розміщених на спірній земельній ділянці матеріалів до числа відходів.

В свою чергу, розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи" (ст.46 Закону України "Про охорону земель").

Відповідно до ст. 1 названого правового акту відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Водночас, тирса та стружка є відходами деревини, згідно Класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. № 89 (Частина 1 Класифікація відходів. Розділ А відходи сировинних, видобувних та обробних галузей економіки А.14 відходи виробництва деревини і виробів деревини та корку, виробів з соломи та матеріалів інших (група 20)).

Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами визначенні у статтях 17, 33, 34, 35 Закону України "Про відходи".

Зокрема, за приписами ст. 33 вказаного нормативного акту, зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Несанкціоноване скидання і розміщення відходів забороняється.

Згідно ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Матеріали перевірки свідчать, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем не розроблено та не погоджено технічні паспорта відходів, не розроблено план організації роботи у сфері поводження з відходами, а також відсутній журнал обліку таких.

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Викладене спростовує посилання відповідача на те, що дані відходи не є відходами у розумінні законодавчого визначення даного поняття, а використовуються ним як вторинна сировина, що, до того ж, не звільняє його від обов'язку, додержуватись вимог встановлених законодавством для поводження з відходами.

Слід також зазначити, що у ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи як вторинна сировина це - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 12/1583 від 23.03.2010р.

Відповідачем під час розгляду справи надано докази на підтвердження намірів використовувати ним залишки деревини від основного виробництва як вторинної сировини. Водночас, за чинним законодавством, дані залишки все рівно вважаються відходами та мають зберігатися відповідно до встановлених стандартів, чого господарюючим суб'єктом забезпечено не було.

На переконання суду, наміри подальшого використання матеріалів від деревообробки не спростовують факту засмічення господарським товариством земельної ділянки відходами, у зафіксованих актом обстеження об'ємах.

При цьому суд враховує, що згідно ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України, лише землі в межах населених пунктів , крім земельних ділянок приватної та державної власності, належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, і є комунальною власністю. Зважаючи, що спірна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, суд констатує, що Шилівська сільська рада не є органом до компетенції якого входить відання такою землею . З наведеного судом критично оцінюється довідка органу місцевого самоврядування від 17.07.2014 року №286. Окрім цього, слід зазначити, що договір оренди засміченої земельної ділянки № 1 укладений після звернення із позовом до суду, а саме 01.07.2014р., в той час як перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства була проведена з 08.04.2014 по 10.04.2014р.

Не заслуговують на увагу і посилання ТОВ "Хансаком-Вест" на те, що відходи ним зберігались виключно на асфальтному покритті. Так, у матеріалах перевірки зафіксовано їх розміщення не лише на асфальтній площадці, а й на прилеглій до неї земельній ділянці. І саме засмічення останньої слугувало підставою для визначення господарюючому суб'єкту відповідних сум збитків. При цьому, за даними Держземагенства у Збаразькому районі (лист №30-02/177 від 31.01.14 р. у справі) вказана земельна ділянка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення.

Статтями 42, 43 Закону України "Про відходи", вимоги яких кореспондуються із вимогами ст. 56 Закону України "Про охорону земель" та ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено обов'язок відшкодування шкоди підприємствами, установами, організаціями та громадяни, яка заподіяна ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що факт засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в повному обсязі.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р.

За обрахунками контролюючого органу, сума заподіяних відповідачем збитків внаслідок самовільного розміщення відходів становить 1 579,69 грн. (копія розрахунку знаходиться в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено відповідачу претензію №1-1/2613 від 03.06.2014р. для добровільного відшкодування ним завданих збитків, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене вище, з огляду на порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства та відсутність в матеріалах справи доказів відшкодування заподіяних збитків, господарський суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 49 ГПК України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Згідно з п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI до осіб, звільнених від сплати судового збору відносяться органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до ст. 4 вищевказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).

Приймаючи до уваги, що прокурор звернувся до господарського суду 17.06.2014р., судовий збір у розмірі 1 827 грн. покладається на відповідача та стягується у дохід Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 20, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансаком-Вест", вул. Тролейбусна, 11Д, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000 (ідентифікаційний код 37646167) 1 579 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 69 коп. збитків, заподіяних державі самовільним розміщенням відходів в наступних частинах:

- 30%, що становить 473 (чотириста сімдесят три) грн. 90 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 85 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Борщівської сільської ради;

- 20%, що становить 315 (триста п'ятнадцять) грн. 94 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33112331700235, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37753768 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансаком-Вест", вул. Тролейбусна, 11Д, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000 (ідентифікаційний код 37646167) в дохід Державного бюджету України на рахунок 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, одержувач УДКСУ м. Тернопіль, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 37977726, МФО 838012, призначення платежу: "Судовий збір", код 03500022, Пункт 2.1; - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 27.08.2014р.