Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/13892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13892/14 10.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Брайтс Діджитал Коммунікейшнс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Візард Дизайн» простягнення 94 234,12 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Соцький Е.Ю. - представ. за довір.;

від відповідача: не зявились.

У судовому засіданні 10.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайтс Діджитал Коммунікейшнс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візард Дизайн» про стягнення заборгованості у розмірі - 82 221,12 грн., проценти за користування коштами - 1 070,00 грн., інфляційні втрати - 5 157,48 грн., пеню - 5 785,52 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.14 порушено провадження у справі №910/13892/14 та призначено розгляд справи на 30.07.2014.

В судовому засіданні 30.07.2014, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 27.08.2014.

Відповідач у судове засідання призначене на 27.08.2014 не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2013 між ТОВ «Брайтс Діджитал Коммунікейшнс» (виконавець) та ТОВ «Візард Дизайн» (замовник) укладений договір №25032013 про розмщення рекламних матеріалів в мережі інтернет (далі -договір), за умовами якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобовязання надати послуги з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі інтернет на веб-сайтах вказаних в додатках, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Умови розміщення реклами сторони погодили у другому розділі Договору.

Зокрема, п. 2.4 цього розділу Договору сторони погодили, що факт належного виконання послуг є акт приймання-передачі наданих послуг.

Вартість послуг сторони погодили в додатках до Договору (п. 4.1).

Оплата послуг, відповідно до п. 4.3 Договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі виставлених рахунків-фактур шляхом перерахування на рахунок виконавцем у строки і на умовах визначених у відповідному додатку до Договору.

Представник позивача пояснив суду, що сторонами договору не укладались додатки до нього про які зазначено.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до виконання зобовязання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги у розмірі 82 221,12 грн. за актами від 10.02.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги за Договором на суму 82 221,12 грн., що підтверджують акти надання послуг від 10.01.2014 №20140110-1 та №20140210-1 від 10.02.2014, які підписані сторонами та скріплено печатками, без зауважень, що свідчить про підтвердження та визнання відповідачем наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, належних доказів на підтвердження виставлення рахунків відповідачу на оплату не містять, на що представник позивача пояснив суду, що вони надавались відповідачу під час підписання акті наданих послуг від 10.01.2014 та від 10.02.2014, тому суд зазначає, що матеріали справи свідчать про підтвердження факту надання відповідачу послуг за актами від 10.01.2014, 10.02.2014, а тому на відповідача покладений обов»язок їх оплатити.

З урахуванням зазначеного, слід вважати наступну дату з дати підписання актів надання послуг, початком прострочення виконання зобов'язання з оплати.

Одже, наявні матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем обов»язку щодо оплати наданих послуг за актами від 10.01.2014 та від 10.02.2014, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 82 221,12 грн., що відповідачем не спростовано.

Таким чином, позовні вимоги позивача документально доведені та обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач заявив до стягнення 3 % річних - 1 070,00 грн., інфляційні втрати - 5 157,48 грн., пеню - 5 785,52 грн.

У ипадку прострочення своїх зобовязань, винна особа зобов»язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення платежу прострочення зобов»язання, від вартості невиконаного зобов»язання за кожен день затримки (п. 5.2 Договору).

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку цін позову, позивач розрахував пеню на суму 27 407,04 грн. за період з 10.01.2014 по 08.07.2014 (94+85 днів), на суму 54 814,08 грн. за період з 10.02.2014 по 08.07.2014 (63+85 днів).

3 % річних позивач нарахував за період з 10.01.2014 по 10.02.2014, а інфляційні втрати з січня 2014 по квітень 2014 року.

Враховуючи, що суд встановив дату прострочення наступну за датою підписання актів, а при перевірці розрахунку судом встановлено, що позивач починав розраховувати з 11.01.2014 та 11.02.2014 відповідно.

Таким чином, суд перевірив розрахунок пені та встановив, що підлягає до стягнення пеня у розмірі 5 785,52 грн.

3 % річних підлягає до стягнення у розмірі 1 070,00 грн., інфляційні втрати - 5 157,48 грн., за розрахунком позивача, що визнаний судом обгрунтованим.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Позивач визначив ціну позову 94 234,12 грн., тому за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, повинен сплатити судовий збір у розмірі 1 884, 68 грн., а сплатив 1 827,00 грн., тому різниця підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард Дизайн" (03162, м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 46, кв. 135, код 36283567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтс Діджитал Коммунікейшнс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17 літера "З", код 38291412) суму основного боргу - 82 221,12 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті двадцять одну гривню 12 коп.), пеню - 5 785, 52 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 52 коп.), 3 % річних - 1 070,00 грн. (одну тисячу сімдесят гривень 00 коп.), інфляційні втрати - 5 157, 48 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят сім гривень 48 коп.), судовий збір - 1 884,68 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири гривні 68 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтс Діджитал Коммунікейшнс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17 літера "З", код 38291412) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, символ звітності 206, код платежу 22030001) недоплачений судовий збір у розмірі 57,68 грн. (п'ятдесят сім гривень 68 коп.).

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.09.2014.

Суддя М.Є. Літвінова