Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/9737/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9737/14 09.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-пак"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НІВЄАЛ"

про стягнення 11 851,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Хашко О.М. - представник за довіреністю № б/н від 14.02.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-пак" до товариства з обмеженою відповідальністю "НІВЄАЛ" про стягнення 11 851,20 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.04.2012 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №130П, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених договором продукцію в асортименті відповідно специфікації.

Позивач належним чином виконував зобов'язання по договору та поставляв товар.

Проте, відповідачем повністю не оплачений поставлений товар. Сума неоплаченого товару на момент звернення до суду становить 5 400,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 400,00 грн., пеню в розмірі 398,36 грн., 23% річних в розмірі 612,49 грн. та суму витрат на матеріал для упаковки в розмірі 5 440,35 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2014 року розгляд справи відкладено на 07.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва Паламаря П.І. від 07.07.2014 року розгляд справи № 910/9737/14 доручено здійснювати судді Сіваковій В.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2014 року (суддя Сівакова В.В.) призначено розгляд справи на 22.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 14.07.2014 року розгляд справи № 910/9737/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2014 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 22.07.2014 року представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 23.05.2014 року.

Суд зобов'язав представника позивача надати суду докази сплати відповідачем частини заборгованості та обґрунтувати суму збитків.

Суд зобов'язав представника відповідача виконати вимоги ухвали суду від 23.05.2014 року.

Судом оголошено перерву до 09.09.2014 року.

В судове засідання 09.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 03.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що після порушення справи відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, та у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4 200,00 грн., пеню в розмірі 398,36 грн., 23% річних в розмірі 612,49 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з поданої заяви про уточнення позовних вимог позивачем зменшено розмір позовних вимог, а тому дана заява приймається судом до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія-пак" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "НІВЄАЛ" (покупець) укладено договір №130П.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором продукцію в асортименті відповідно специфікації, що оформлюється у вигляді додатку до даного договору і є його невід'ємною частиною.

Даний договір діє з 19 квітня 2012 року до 31 грудня 2012 року але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п.11.1 договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.2.1 договору, покупець зобов'язується викупити продукцію у кількості та в асортименті згідно специфікації протягом 1 (одного) місяця.

Відповідно до специфікації (додаток №1) загальна вартість продукції складає 46 696,20 грн.

Постачання продукції відбувається за взаємною домовленістю відповідно до вимог ІНКОТЕРМС (ред. 2000 р.) (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, датою поставки продукції вважається дата вказана у видатковій накладній.

На виконання умов договору сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками видаткові накладні на поставку товару на загальну суму 26 299,27 грн., а саме:

- № 3112 від 17.05.2012 року на суму 11 396,08 грн.;

- № 7454 від 12.11.2012 року на суму 14 903,19 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1 договору, покупець сплачує вартість продукції за даним договором у наступному порядку.

Подальша оплата здійснюється по факту поставки кожної окремої партії продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів на підставі виставленого постачальником рахунку (п.6.1.2 договору).

Сума попередньої оплати враховується при остаточних розрахунках за даним договором (п.6.2 договору).

Згідно з п.6.3 договору, вид розрахунків: безготівковий або інший незаборонений чинним законодавством України.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість в розмірі 22 099,27 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 4 200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 398,36 грн. та 23% річних в розмірі 612,49 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 398,36 грн. (за період з 28.11.2012 - 26.05.2013) та 23% річних від простроченої суми у розмірі 612,49 грн. (за період з 28.11.2012 - 26.05.2013) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НІВЄАЛ" (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 36857344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-пак" (02121, м. Київ, вулиця Харківське шосе, 23 км, будинок 4, ідентифікаційний код 32157382) суму основного боргу в розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. пеню в розмірі 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 36 коп., 23% річних від простроченої суми у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 49 коп., а також судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.09.2014 року

Суддя С.М. Мудрий