Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/14421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14421/14 08.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КТІ"

про стягнення 99 778,07 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семеняк М.В. - представник за довіреністю № б/н від 16.06.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КТІ" про стягнення 99 778,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.01.2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ "КТІ» укладений договір № ДК-0270/14, відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність відповідача товар, в певній кількості, відповідної якості, а відповідач зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на суму 160 306,01 грн.

Проте, відповідачем здійснено частково оплату за товар на загальну суму 70 758,96 грн..

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 89 547,05 грн. та пеню в розмірі 2 962,54 грн., 25% річних за користування грошовими коштами у розмірі 3 954,74 грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3 313,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.09.2014 року.

04.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимоги ухвали суду від 17.07.2014 року.

В судове засідання 08.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали 17.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29983902.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 25, приміщення 9, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КТІ" (покупець) укладено договір №ДК-0270/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п.1.2 договору, кількість і асортимент товару, що поставляється, указуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється.

Згідно з п.2.4 договору, загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року.

Згідно з п.3.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP місце доставки - м. Донецьк, вул.. Економічна, 20 (склад покупця) (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010»).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцеві, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в цьому договорі.

На виконання умов договору сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками видаткові накладні на поставку товару на загальну суму 160 306,01 грн., а саме:

№ п/пДата поставки№ видаткової накладноїВартість поставленого товару, грн. 1 06.02.2014 9100092456 2 681,02 2 27.02.2014 9100095488 298,51 3 27.02.2014 9100095490 32 194,68 4 13.03.2014 9100096995 10 274,98 5 20.03.2014 9100097957 609,24 6 20.03.2014 9100097958 12 740,54 7 31.03.2014 9100099946 32 495,05 8 10.04.2014 9100101247 42 665,47 9 17.04.2014 9100102147 4 181,86 10 24.04.2014 9100102995 22 164,66

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою - Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р.» покупець також має право приймати товар від постачальника за цим договором на підставі кільцевої довіреності (за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності), є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи наявна кільцева довіреність від 01.01.2014 року до договору №ДК-0270/14 від 25.01.2014 року.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.5 договору, покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу:

- за форматний папір протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів;

- за спеціальні види паперу протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів;

- за канцелярські товари - протягом 30 (тридцяти) календарних днів;

- за пакувальні матеріали і скотч протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, як зазначено позивачем, за період з 26.02.2014 року до моменту подання позовної заяви відповідачем здійснено оплату на загальну суму 70 758,96 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 89 547,05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 962,54 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 2 962,54 грн. станом на 01.07.2014 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 25% річних за користування грошовими коштами у розмірі 3 954,74 грн. та суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 3 313,74 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 відсотків річних.

Суд погоджується з розрахунком 25% річних за користування грошовими коштами у розмірі 3 954,74 грн. та індексу інфляції в розмірі 3 313,74 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КТІ" (01024, м. Київ, вулиця Лютеранська, будинок 25, код ЄДРПОУ 36386659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ" (01601, м. Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, ідентифікаційний код 36295682) заборгованість в розмірі 89 547 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 05 коп. пеню в розмірі 2 962 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 54 коп., 25% річних за користування грошовими коштами у розмірі 3 954 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 74 коп., а також судовий збір в розмірі 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 56 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.09.2014 року

Суддя С.М. Мудрий