Рішення

від 09.09.2014 по справі 910/11588/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11588/14 09.09.14 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІнтерГарант"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"

про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Андрущакевич Ю.В. (дов.№2/2014 від 15.01.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ІнтерГарант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 порушено провадження у справі №910/11588/14 та призначено її до розгляду на 05.08.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 05.08.2014, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 21.08.2014 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 справу №910/11588/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 21.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 09.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/11588/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/11588/14 прийнята та призначена суддею Поляковою К.В. до розгляду на 09.09.2014 року.

У судовому засіданні 09.09.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримуючи позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні. (а. с. 52-53)

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2009 між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІнтерГарант» (правонаступником якого, відповідно до Статуту, є позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ІнтерГарант»), як страховиком, та Відкритим акціонерним товариством «Донецькоблгаз», як страхувальником, укладено договір 202№245/2009 добровільного страхування автотранспортних засобів юридичних осіб, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, перелік яких наведено у Додатковій угоді №11 від 24.12.2012 року. Зокрема, даною угодою застраховано ТЗ марки "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1. (а. с. 5-8)

Відповідно до довідки №9295924 про дорожньо-транспортну пригоду, 30.10.2013 вул. Леніна/Куйбишева у м.Донецьк, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (право керування передбачено у технічному паспорті, наявний наказ №104 від 10.04.2012 про закріплення автомобіля, подорожній лист від 30.10.2013), та транспортним засобом марки "БАЗ А079", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (а. с. 38; 40-41)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 02.12.2013 у справі №3/260/1773/2013 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 36)

Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2013 Страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про страховий випадок та 14.11.2013 із заявою на виплату страхового відшкодування за договором 202№245/2009 від 07.12.2009 року. (а. с. 42-43)

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1, визначена у Звіті №134-051113-УС від 05.11.2013, складеним ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, та становить 80299,59 грн. (а. с. 10-15)

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку-фактури №3232 від 06.11.2013, виставленого СП ТОВ «Ріво-моторс», та зазначений у страховому акті 202№10/202/2013 від 15.11.2013 та розрахунку до нього у розмірі 55110,56 грн. (а. с. 31-32; 34-35)

Позивач, на виконання умов договору 202№245/2009 від 07.12.2009 та відповідно заяви страхувальника від 14.11.2013, перерахував на його рахунок суму страхового відшкодування у розмірі 55110,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №272 від 15.11.2013 року. (а. с. 33)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "БАЗ А079", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «НАСТА» (відповідач у справі), за полісом №АС6220715, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу. (а. с. 9)

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 10.02.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією №17 про відшкодування майнової шкоди, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. (а. с. 44-45)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 02.12.2013 у справі №3/260/1773/2013 встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "БАЗ А079", державний номер НОМЕР_2.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "БАЗ А079", державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «НАСТА» (відповідач у справі), за полісом №АС6220715, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «НАСТА» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ІнтерГарант» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору 202№245/2009 від 07.12.2009 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, здійснивши експертне автотоварознавче дослідження вартості матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ "Volkswagen", державний номер НОМЕР_1, виплатив страхувальнику визначену ним суму страхового відшкодування у розмірі 55110,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №272 від 15.11.2013 року.

Відповідно до полісу №АС6220715, виданого відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «НАСТА», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АС6220715 передбачено франшизу у розмірі 500,00 грн., яка не вирахувана позивачем при зверненні із даним позовом до суду, у зв'язку із чим, стягувана сума страхового відшкодування має бути зменшена на відповідний розмір франшизи та становити 49500,00 грн. (50000,00 грн. - 500,00 грн. = 49500,00 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «НАСТА» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІнтерГарант" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство "НАСТА" (01103, місто Київ, Залізничне шосе, 6, ідентифікаційний код 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІнтерГарант" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 13-19, офіс 3, ідентифікаційний код 23703520) 49500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) гривень 73 копійки судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 12.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова