Рішення

від 10.09.2014 по справі 910/15249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15249/14 10.09.14 За позовом Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь»

про стягнення 146109,43 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Михайлов Д.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь» (далі - Відповідач) про стягнення 110083,81 грн. вартості неповернених паливо-мастильних матеріалів та 36025,62 грн. витрат на буксирування крану.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору та вимогам законодавства, не відновив рівень мастила та палива при поверненні плавкрану з оренди, не відбуксирував його до порту повернення, а також не відшкодував Позивачу вартість неповернених паливо-мастильних матеріалів та витрати на буксирування крану.

Відзиву на позов Відповідач не подав.

Відповідач не міг бути повідомлений про призначення справи до розгляду засобами поштового зв'язку, що підтверджується залученим до справи листом УДППЗ «Укрпошта» про припинення направлення пошти у регіон розташування Відповідача. Проте Відповідач не був позбавлений права та можливості дізнатися про наявність у суді даної справи, оскільки ухвала про порушення провадження у справі була внесена до ЄДР судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/), та у подальшому телефонувати до суду та справлятися про наступні при відкладенні дату та час судового засідання.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2012 між Позивачем (Порт) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 111Д на виконання робіт (Договір), за умовами якого Порт виконує роботи своїм плавкраном ПК-15 «Ганц» вантажопід'ємністю 16 тонн (Плавкран) по перевантаженню зернових вантажів навалом в межах району плавання, у відповідності з правилами Регістра судноплавства України, дозволеними діючими регістровими документами плав крана - в акваторії п. Севастополь (Місце виконання робіт), а також виконує роботи по зачистці трюмів суден (барж) Замовника автонавантажувачем «Bobcat S-ІЗО» (Навантажувач).

За умовами п. 1.3 Договору, до початку буксирування Плавкрана до місця виконання робіт, у відповідному акті Сторонами фіксуються запаси дизельного палива то моторного масла, питної води на борту Плавкрана та Навантажувача.

Пунктом 3.17 Договору передбачено, що Замовник забезпечує по закінченню виконання робіт, при повернені в порт Херсон Плавкрана та Навантажувача (чи іншого погодженого Сторонами порту/місця), запаси дизельного палива та моторного масла на Плавкрані та Навантажувачі на тому рівні, який був зафіксований у відповідності з п. 1.3 Договору.

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6, 3.7 Договору Замовник здійснює буксирування Плавкрана від місця виконання робіт до штатного місця стоянки в п. Херсон (чи в інший погоджений Сторонами порт/місце) власними силами за рахунок власних коштів, забезпечує організацію та відшкодування агентського обслуговування Плавкрана в місці виконання робіт (а також при буксируванні Плавкрана до та після періоду виконання робіт) за рахунок власних коштів та сплачує обов'язкові портові збори, обов'язкові збори та послуги, буксирне забезпечення для Плавкрана в місце виконання робіт (а також при буксируванні Плавкрана до та після періоду виконання робіт) за рахунок власних коштів.

При цьому, за умовами п. 8.5 Договору, у разі відсутності можливості виконання Замовником умов Договору передбачених п.п. 3.5, 3.6, 3.7, Порт виконує такі умови Договору своїми силами та/або за свій рахунок, і усі витрати Порту, які виникають при виконанні зазначених зобов'язань Замовника Портом, підлягають оплаті Порту Змовником. Вищевказані послуги сплачуються Замовником Порту окремо або стягуються Портом з сум передплати, яка вже була проведена (по рішенню Порта). У разі відсутності можливості виконання Замовником зобов'язань по Договору згідно п.п. 3.5, 3.6, 3.7, Замовник зобов'язаний проінформувати Порт негайно але не пізніше ніж за 2 доби до дати необхідності виконання вказаних обов'язків.

Так, залученими до матеріалів справи актами, складеними у відповідності до Інструкції з приймання, зберігання та витрати палива (затверджена 14.02.2008 начальником Порту) було зафіксовано, що на момент введення плавкрану «СПК- 15» в експлуатацію на його борту було в наявності 8930 кг дизельного пального та 90 кг масла, а 06.05.2014 було зафіксовано, що після прибуття плавкрану «СПК-15» з Севастополя в порт Херсон залишки дизельного пального становили 590 кг 200 гр. та дизельного масла 32 кг. 290 гр.

Отже, за умовами Договору, при повернення плавкрану «СПК-15» Відповідач повинен був поновити 8339,80 кг дизельного палива та 57,71 кг моторного масла.

Суд перевірив та погоджується з розрахунками Позивача, що згідно наданих ним відомостей про ціни палива та масла при їх купівлі в 2014 році (на час поновлення) загальна вартість неповернених Відповідачем паливо-мастильних матеріалів становить 110083,81 грн., які Відповідач усупереч умовам Договору та положенням статтей 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України не відшкодував. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Окрім того, Відповідач не виконав встановлений Договором обов'язок щодо буксирування Плавкрану від місця виконання робіт до штатного місця стоянки в п. Херсон, та оскільки Плавкран був доставлений лише у порт Очаков, то Позивач був змушений скористатись послугами Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії, та витратити на буксирування крану 36025,62 грн., що підтверджується залученими до справи копіями актів здачі-прийняття робіт та рахунків.

Витрати на буксирування крану в сумі 36025,62 грн., Відповідач усупереч умовам Договору та положенням статтей 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України також не відшкодував. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками зокрема розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за приписами ч. 1 ст. 225 ГК України включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Позивачем у відповідності до положень ст. 33 ГПК України доведено суду протиправну поведінку Відповідача, яка полягає у порушенні ним умов Договору, доведено завдання Позивачу збитків як витрат, які він має понести для повернення йому майна (Плавкрану) та відновлення рівня палива і масла у ньому, а також Позивачем доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, та доведено вину Відповідача в порушенні встановлених Договором зобов'язань.

Відповідачем натомість всупереч ст. 33 ГПК України не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення 110083,81 грн. вартості неповернених паливо-мастильних матеріалів та 36025,62 грн. витрат на буксирування крану.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь» (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24; ідентифікаційний код 32013775) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; ідентифікаційний код 01125695) 110083 (сто десять тисяч вісімдесят три) грн. 81 коп. вартості неповернених паливо-мастильних матеріалів, 36025 (тридцять шість тисяч двадцять п'ять) грн. 62 коп. витрат на буксирування крану, а також 2922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 19 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.2014

Суддя Сташків Р.Б.