Рішення

від 16.09.2014 по справі 906/1001/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/1001/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенова О.Л. - довіреність від 01.11.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоміс" (м. Житомир)

про стягнення 3886,92 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3886,92 грн. за неналежне виконання договору поставки №К/1662 від 30.09.2013 року. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвала, направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвала вручена відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст.75 ГПК України, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2013 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкоміс" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №К/1662 (а.с.10), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати в порядку і на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1 договору).

Асортимент та ціна товару погоджуються сторонами у накладній на поставку товару, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Згідно п.4.1 договору покупець здійснює оплату товару за ціною, яка передбачена у накладній на поставку товару до договору.

Покупець зобов'язується сплатити вартість поставленої партії товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п.4.3 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу Товар загальною вартістю 14793,72грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.11-21).

Однак, умови щодо оплати згідно контракту відповідачем виконані частково в сумі 10018,68грн.

За даними позивача, 04.03.2014 року та 12.03.2014 року частину товару було йому повернуто на вимогу відповідача. Загальна сума повернутого товару становить 888,12грн.

Таким чином, на момент звернення до суду залишок заборгованості відповідача перед позивачем складала 3886,92 грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 3886,92грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоміс" 3886,92 грн. боргу є обґрунтованими.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоміс" (10025, м.Житомир, вул. Корольова, буд.132, кім.2302, код 38373919) на користь

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" (04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, 14-Б, код 38518542) - 3886,92грн. боргу, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено : 17 вересня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)