Рішення

від 16.09.2014 по справі 906/979/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/979/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко Ю.А., довіреність №7185/19 від 27.12.2013р.,

від відповідача: Лебедєва Л.В., довіреність №4 від 13.01.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Валком-Інвест" (м.Коростень)

про стягнення 25895,96 грн.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Валком-Інвест" (м.Коростень) про стягнення 25895,96грн., з яких 22097,86грн. заборгованості за спожитий природний газ за договором №8-2012-ПП-140 від 01.12.2011р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, 1356,13грн. пені, 254,28грн. 3% річних та 2187,69грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 18.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/979/14 та призначено справу до розгляду в засіданні 16.09.2014р.

16.09.2014р. через канцелярію суду позивачем подано до справи на виконання вимог ухвали суду копію довідки про включення ПАТ "Житомиргаз" в ЄДРПОУ, копію витягу із Статуту ПАТ "Житомиргаз", копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію виписки за 13.01.2014 р. про сплату відповідача за спожитий природний газ суму в розмірі 20889,25 грн. та довідку про заборгованість відповідача за спірний період.

Від відповідача в засіданні суду надійшла заява за вих.№106 від 15.09.2014р. (вх.№11911/14), за якою відповідач визнає вимоги позивача по справі у повному обсязі на суму 25895,96 грн., вказуючи, що у зв'язку зі зменшенням обсягів будівельних робіт та, як наслідок, скрутного фінансового стану, підприємство не має змоги сплатити позивача суму боргу. Зазначає, що підприємство має заборгованість по податках та обов'язкових платежах до бюджету на суму понад сто тридцять тисяч гривень. Враховуючи викладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду щодо примусового погашення заборгованості на загальну суму 25895,96 грн. на шість місяців з виплатою пропорційними частинами по 4316,00 грн. щомісячно, вказуючи про гарантування оплати відповідно зазначеного графіку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладені у заяві доводи та просить задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011р. між сторонами був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (договір) №8-2012-ПП-140 (а.с.10-11), згідно з умовами якого Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник) постачає природний газ Приватному підприємству "Валком-Інвест" (споживач) в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

25.12.2012р. сторонами підписано додаткову угоду №1/2012 до договору (а.с.12), згідно якої сторони домовились, зокрема, з 01.01.2013 викласти нумерацію договору №8-2012-ПП-140 на постачання природного газу за регульованим тарифом у наступній редакції: "Договір №П-ПР-8-2013-140 на постачання природного газу за регульованим тарифом".

Додатком №2 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік (а.с.13). Вказаний додаток є невід'ємною частиною договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.12.2011р. №П-ПР-8-2013-140.

Відповідно до п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання природного газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Споживач (відповідач) самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач (відповідач) проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як передбачено п.4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

На виконання умов даного договору, позивач в січні 2014 року поставив відповідачеві природний газ в кількості 10215 м.куб. на загальну суму 42987,10 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.14).

Однак, всупереч домовленості між сторонами, оплату за природний газ та надані послуги відповідач здійснив лише частково (оплата 13.01.2014 р. в сумі 20889,25 грн.), що призвело до виникнення заборгованості на суму 22097,86 грн. Вказана сума заборгованості не заперечується відповідачем та визнається останнім в т.ч. в підписаному сторонами акті звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2014 р. (а.с.15).

Підпунктом 5.3.3 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний оплачувати позивачеві вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 22097,86 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №П-ПР-8-2013-140 від 01.12.2011 р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо оплати у повному обсязі вартості спожитого природного газу у встановлений договором строк. Доказів погашення суми заборгованості відповідачем не надано, водночас, згідно довідки позивача №3174/16 від 16.09.2014р. заборгованість відповідачем не погашена та станом на 16.09.2014р. складає 22097,86 грн. Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню господарським судом.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №П-ПР-8-2013-140.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних у розмірі 2187,69 грн. та 254,28 грн. відповідно.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних (а.с.17), господарський суд встановив його правомірність та необхідність задоволення обґрунтованих позовних вимог про стягнення 2187,69 грн. інфляційних та 254,28 грн. 3% річних з відповідача.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.16) щодо нарахування 1356,13 грн. пені на існуючу суму боргу за період з 04.02.2014р. по 23.06.2014р., господарський суд встановив правомірність здійсненого позивачем розрахунку та, відповідно, обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на свою користь 1356,13 грн. пені.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Таким чином, позов задовольняється судом у повному обсязі.

Як уже зазначалось, при розгляді справи відповідачем подано заяву за вих.№106 від 15.09.2014р., в якій відповідач, зокрема, що боргу виник внаслідок скрутного фінансового становища підприємства у зв'язку зі зменшенням обсягів будівельних робіт; що підприємство має заборгованість по податках та обов'язкових платежах до бюджету на суму понад сто тридцять тисяч гривень. Посилаючись на викладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду щодо примусового погашення заборгованості на загальну суму 25895,96 грн. на шість місяців з виплатою пропорційними частинами по 4316,00 грн. щомісячно.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду заперечив.

Дослідивши зміст заяви, матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та кредитора по справі, господарський суд прийшов до висновку, що заява ПП "Валком-Інвест" про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи з наведеного, у будь-якому випадку, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК і ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, встановити наявність обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду; враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення ПП "Валком-Інвест" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства та наявність заборгованості по заробітній платі, податках та обов'язкових платежах до бюджету.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження змісту даної заяви відповідачем не подано.

Виходячи зі змісту ст.121 ГПК України, обов'язковою умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, скрутне фінансове становище підприємства, яке у даному випадку, жодним чином не підтверджено документально, не є незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Відповідно до приписів ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порушення наведеної норми боржником не подано доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду або роблять його неможливим.

Крім того, боржник не надав належних доказів платоспроможності підприємства, доказів реальної можливості проведення розрахунків з позивачем в майбутньому, а також доказів, які б свідчили про скрутний матеріальний стан підприємства.

При цьому, суд зауважує, що економічні процеси у державі негативно вплинули на фінансово-господарську діяльність не лише відповідача, але й позивача, тобто, сторони перебувають у рівних умовах.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви №106 від 15.09.2014р. про розстрочку виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Валком-Інвест" (11504, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Пацаєва, буд.3, ідентифікаційний код 36245411) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071):

- 22097,86 грн. заборгованості,

- 1356,13 грн. пені,

- 254,28 грн. 3% річних,

- 2187,69 грн. інфляційних,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.09.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (прост.)