Рішення

від 09.09.2014 по справі 922/3177/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 922/3177/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естамол", м.Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м.Богодухів Харківської області про стягнення 13395,89 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідач - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Естамол", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 13395,89 гривень, у тому числі, 11000,00 гривень суми основної заборгованості, 713,04 гривень суми нарахованої пені, 274,85 гривень суми 3% річних та 1408,00 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №11, укладеного між сторонами 06 квітня 2011 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 серпня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2014 року було відкладено розгляд справи на 09 вересня 2014 року.

08 вересня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№597) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 7000,00 гривень, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з останнього 6395,89 гривень, у тому числі, 4000,00 гривень суми основної заборгованості, 713,04 гривень суми нарахованої пені, 274,85 гривень суми 3% річних та 1408,00 гривень суми інфляційних втрат.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Сторони у відкрите судове засідання 09 вересня 2014 року своїх представників не направили. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представників сторін, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

06 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Естамол" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (відповідачем) було укладено договір купівлі - продажу №11. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до пункту 1.1 спірного договору, продавець (позивач) зобов'язався передати партію товарів, а покупець (відповідач), в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього грошову суму у розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.

Асортимент, кількість, ціна товару зазначається додатково в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару, про що свідчить підпис покупця (представника покупця) в накладній (пункт 1.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар, загальною вартістю 30000,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №ЕС-0000038 від 25 липня 2011 року. Відповідна накладна була підписана з обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Товар повинен бути оплачений покупцем у формі безготівкового розрахунку або готівкою на наступних умовах: протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця, а саме з моменту підписання видаткових накладних (пункт 3.2 договору).

Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково на суму 19000,00 гривень. Крім того, під час розгляду даного спору, сплатив позивачу 7000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав повністю, у зв'язку з чим, на момент винесення рішення по справі, у нього утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 4000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 4000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 713,04 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового обов'язку за кожний день прострочки виконання.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1408,00 гривень суми інфляційних втрат та 274,85 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що розрахунок 3% річних є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, однак розрахунок інфляційних втрат є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних втрат відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з відповідача 1407,83 гривень, в решті стягуваної суми у розмірі 0,17 гривень слід відмовити.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, м.Богодухів, пров.Харківський, буд.6, код ЄДРПОУ 36537542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Естамол" (40024, м.Суми, вул.Прокоф'єва, буд.35, кв.25, код 36707328) 4000,00 гривень основної заборгованості, 713,04 гривень пені, 274,85 гривень суми 3% річних, 1407,83 гривень інфляційних втрат та 1826,52 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 0,17 гривень суми інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 15 вересня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/3177/14