Постанова

від 15.08.2014 по справі 804/8915/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 р. Справа № 804/8915/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Криворізького управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція», про визнання недійсною державної реєстрації та припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2014 року Дочірнє підприємство «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» в особі ліквідатора Вербицького Олексія Вікторовича звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Криворізького управління юстиції з позовними вимогами про:

- визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- припинення юридичної особи Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» (код за ЄДРПОУ 36418266).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у процесі державної реєстрації дочірнього підприємства допущені порушення, які не можна усунути, а Статут Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» суперечить іншим документам, по яким проведена державна реєстрація юридичної особи.

Ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні 5 серпня 2014 року, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» за його клопотанням.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності з урахуванням наданих суду письмових пояснень та копії реєстраційної справи №122701095062.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, факсимільним зв'язком направив суду клопотання про перенесення слухання справи з метою отримання заперечень від залученої у попередньому судовому засіданні третьої особи та надання пояснень на такі заперечення.

В судовому засіданні 15 серпня 2014 року суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем клопотання та відсутність підстав для його задоволення, оскільки представник позивача був присутнім у судовому засіданні 5 серпня 2014 року, та надав суду усі необхідні документи та пояснення.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення проти позову. На пропозицію суду про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв'язку із відсутністю представників позивача та відповідача, не заперечив.

У судовому засіданні 15 серпня 2014 року судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Статтею 42 цього Кодексу встановлено, що підприємництво це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно частини третьої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Статтею 19 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Частиною першою статті 87 Господарського кодексу України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.2007 року №54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.05.2007 року №54, затверджені форми реєстраційних карток на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Так, вказаним наказом передбачено дві форми картки на проведення державної реєстрації юридичної особи:

- №1 - утвореної шляхом заснування нової юридичної особи;

- №2 - утвореної шляхом реорганізації діючої (діючих) юридичної особи (юридичних осіб) в результаті злиття, поділу або перетворення.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2009 року на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» було прийнято рішення (протокол №25) про створення Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» на базі структурного підрозділу Товариства УМ-122 шляхом його виділення.

01.04.2009 року державному реєстратору були надані документи для проведення державної реєстрації юридичної особи ДП «КУМ-122» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» шляхом заснування нової юридичної особи, а саме: реєстраційна картка форми №1 замість форми №2, тому державна реєстрація юридичної особи проведена шляхом заснування нової юридичної особи, а не шляхом виділу. Ні розподільчий баланс, ні повідомлення про виділ для реєстрації не було надано.

На думку позивача, у зв'язку із чим він і звернувся до суду з даним позовом, заснування ДП «КУМ-122» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» повинно було бути здійснено шляхом виділу, а не заснування нової юридичної особи.

У пункті 3.11 Статуту ДП «КУМ-122» зазначено, що підприємство несе відповідальність та є правонаступником за зобов'язаннями Засновника в частині, що визначена в розподільчому (передаточному) балансі, який передається Засновником Підприємству, а також щодо: - пільгових пенсій (список № 2); - заробітної плати; - погашення зобов'язань Засновника перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і внески на обов'язкове державне соціальне страхування та особового складу працівників підприємства, тобто передбачено виділ юридичної особи.

Статтею 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено особливості проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу.

Позивач зазначає, що виділ є видом реорганізації юридичної особи, який передбачає перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб та, за аналогією, до виділу застосовуються положення частин першої, другої, четвертої статті 105, статей 106, 107 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 105 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент державної реєстрації юридичної особи) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Комісія з припинення юридичної особи розміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно положень статей 106, 107 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент державної реєстрації юридичної особи) злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Також, додатково до документів, які передбачені частинами першою-сьомою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для державної реєстрації юридичної особи шляхом виділу необхідно подати нотаріально посвідчену копію розподільчого балансу. Державна реєстрація юридичної особи, що створюється шляхом виділу, проводиться не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Позивач вказує, що всупереч вказаним нормам, ні розподільчого балансу, ні повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації для державної реєстрації не було надано.

Прушення вказаних норм у вигляді ненадання розподільчого балансу та повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, на думку позивача, є підставою для відмови у внесені до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

З наданих пояснень відповідача вбачається, що 01.04.2009 року уповноваженою особою Жмуд О.Б. (довіреність від 25.03.2009 року) державному реєстратору були надані документи для проведення державної реєстрації новоутвореної шляхом заснування юридичної особи, а саме:

- заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, форма №1;

- примірник оригіналу Протоколу №25 позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» від 24.03.2009 року про створення дочірнього підприємства;

- примірник оригіналу наказу про створення ДП «КУМ-122» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція»;

- два примірники установчих документів затверджених на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» від 24.03.2009 року, Протокол №25;

- квитанція від 01.04.2009 року, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

- Акт №01 від 31.03.2009 оцінки майна, яке передається до Статутного капіталу ДП «КУМ-122» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція»;

- Акт №01 від 31.03.2009 передачі майна, у якості внеску до Статутного капіталу ДП «КУМ-122» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція»;

- Довіреність від 25.03.2009.

Отже, для державної реєстрації була надана реєстраційна картка Ф№1 замість реєстраційної картки Ф№2, яка надається на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації діючої (діючих) юридичної особи (юридичних осіб) у результаті злиття, поділу, виділу або перетворення.

Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру необхідно було внести запис про рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом щодо виділу. Документів на внесення відповідного запису до відповідача не надходило.

Примірник оригіналу (ксерокопія або нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу при державній реєстрації не надавався.

Викладене підтверджується долученою до матеріалів справи копією реєстраційної справи підприємства.

Таким чином, після перевірки наданих документів державним реєстратором була проведена державна реєстрація юридичної особи шляхом заснування.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

- використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається, наведений перелік є вичерпним.

Таким чином, підстави для відмови в проведенні державної реєстрації підприємства на час здійснення державним реєстратором відповідного запису були відсутні.

Згідно повідомлення в газеті «Бюлетень, цінні папери України» від 12.05.2008 року №101-102 (2329-2330) ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» ставить до відома акціонерів про створення Дочірніх підприємств.

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із статтею 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Відповідно до норм частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно з Класифікацією організаційно-правових форм господарювання, затвердженою наказом Держспоживстандарту від 28.05.2004 року №97, дочірнє підприємство це підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

Питання створення, реорганізації та ліквідації, затвердження статуту дочірнього підприємства належать до компетенції вищих органів юридичної особи, які є його засновниками.

Дочірнє підприємство створюється фактично як самостійна юридична особа, яка при необхідності може дублювати функції юридичної особи засновника.

Формування статутного капіталу дочірнього підприємства полягає у тому, що материнське підприємство, виступаючи унітарним власником дочірнього, набуває корпоративних прав, а дочірнє, у свою чергу, отримує частину активів материнського підприємства. При цьому необхідно зазначити, що дочірнє підприємство має окремий баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, печатку зі своїм найменуванням, укладає договори від свого імені та самостійно несе відповідальність.

Згідно даних розподільчого балансу, який мається в матеріалах справи, створюваному підприємству передано активів на суму 889195,28 грн., та обов'язків на суму 526243,14 грн.

Щодо вимог позивача про припинення юридичної особи суд зазначає наступне.

Стаття 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначає порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

У відповідності до пункту 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, з позовом про ліквідацію юридичної особи можуть звернутися лише самі учасники юридичної особи або відповідні органи державної влади.

Пунктом 5 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи.

Аналогічна вимога встановлена статтею 20 Закону України «Про господарські товариства».

Судом встановлено, що згідно постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року по справі №29/5005/10837/2012 ДП «КУМ» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» визнано банкрутом, відносно нього розпочато ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Отже, станом на час розгляду справи, іншим судом розглядається справа щодо припинення юридичної особи ДП «КУМ» ЗАТ «НДВП Криворіжстальконструкція» шляхом її ліквідації.

Згідно частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Частиною другою статті 104 Цивільного Кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, як Господарський кодекс України, так і Цивільний кодекс України та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» пов'язують момент ліквідації юридичної особи (суб'єкта господарювання), а так само момент її припинення з однією і тією самою подією, а саме внесення до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

При цьому, як випливає з частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності ця юридична особа є такою, що припинилася.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що поняття «припинення юридичної особи» означає правовий наслідок втрати такою особою цивільної правоздатності. При цьому, всі інші поняття, які використовуються для визначення правового результату втрати юридичною особою цивільної правоздатності є синонімічними поняттю «припинення юридичної особи».

Отже, будь-які вимоги, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, слід визнати різновидами вимог про припинення такої юридичної особи.

Визнання недійсним запису про державну реєстрацію через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути, є лише однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, визначених частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відтак, визнання недійсним запису про державну реєстрацію через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, не може бути самостійним предметом позову, а лише підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Таким чином, позивач фактично просить скасувати державну реєстрацію юридичної особи, щодо якої вже почався процес її припинення шляхом ліквідації. Такі дії чинним законодавством України не передбачені.

Статтею 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано суду належних доказів того, що при реєстрації підприємства взагалі відбулись порушення закону, допущені при її створенні. Доводи позивача про те, що заснування Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» мало відбуватися шляхом виділу не знайшли свого відображення, не підтверджуються жодними належними та достатніми доказами, а отже не мають під собою ніякого правового підґрунтя.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державний реєстратор діяв у межах наданих йому повноважень, у зв'язку із чим суд не знаходить заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а відтак суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «КУМ-122» Закритого акціонерного товариства «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція» до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Криворізького управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція», про визнання недійсною державної реєстрації та припинення юридичної особи - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник