Постанова

від 09.07.2014 по справі 804/6240/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р. Справа № 804/6240/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Увіровій М.Ю.

за участю:

представника позивача Зарвій І.Л.

представника відповідача Войченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКІМ» (далі - позивач) звернулося до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.11.2013 року: № 0004982202 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 42843,50 грн., в т.ч за основним платежем - 29758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13085,50 грн.; № 0004972202 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 37929,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 26243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11686,75 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено що викладені в акті перевірки від 29.10.13 р. № 749/04-61-22-2/24612305 висновки податкового органу щодо завищення валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», що призвело до заниження податку на прибуток за період - IV квартал 2010 р., півріччя 2012 р., три квартали 2012 р. на загальну суму 29758,00 грн., та заниження податку на додану вартість за період - листопад 2010 р., червень - серпень 2012 р. на загальну суму 26243,00 грн., є помилковими. Господарські взаємовідносини між Позивачем та ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» відбувались в межах правочинів, які повністю відповідають всім вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами, валові доходи і валові витрати та податковий кредит були відображені позивачем у податкових деклараціях. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесені за результатами зазначеного акту перевірки податкові повідомлення-рішення противоправними та такими, що підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення які залучені до матеріалів справи (а.с. 143-145). Суду пояснив, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності ТОВ «АКІМ» придбаних товарів (робіт, послуг), а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Проведеною перевіркою позивача, враховуючи матеріали перевірок зазначених контрагентів, складених податковими органами, в яких такі перебувають на обліку, не встановлено, а ТОВ «АКІМ» не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» носять реальний характер. З огляду на викладене, ДПІ зроблено обгрунтований та правомірний висновок про заниження доходу від придбання товару від ТОВ «Мир - Інвест», завищення валових витрат на придбання товарів (послуг) від ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», у зв'язку із чим, податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В період з 16.10.13 р. по 22.10.13 р. Амур - Нижньодніпровською ДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до наказу на проведення перевірки від 03.10.2013 р. № 271, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Грона - Л» (код ЄДРПОУ 32131068) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р., ПП «Дузер» (код ЄДРПОУ 38113479) за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., ТОВ «Мир - Інвест» (код ЄДРПОУ 34366756) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. Результати перевірки оформлені Актом від 29.10.2013 р. № 749/04-61-22-2/24612305 (а.с. 18-43).

З посиланням на зазначений акт ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 11.11.2013 року: № 0004982202 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 42843,50 грн., в т.ч за основним платежем - 29758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13085,50 грн.; № 0004972202 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 37929,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 26243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11686,75 грн. (а.с. 9-10).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 29.10.2013 р. № 749/04-61-22-2/24612305 судження податкового органу про недодержання в момент вчинення в листопаді 2010 р., червні - серпні 2012 р. правочину між позивачем та його контрагентами- ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Зазначене, в свою чергу, стало підставою для висновку про порушення позивачем: п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження доходів від придбання товару від ТОВ «Мир - Інвест» за 2012 рік на суму 5022,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1055,00 грн.; п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, ст. 140, ст. 142, ст.143 Поаткового кодексу Українита та завищення валових витрат на придбання товарів (послуг) від ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» за 2010 р. за 2012 р. на суму 131214,20 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 29758,00 грн., а також порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту за період - листопад 2010 р., червень - серпень 2012 р. на суму 26243,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 26243,00 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на: 1) Акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 08.01.2013 р. № 57/22/34366756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мир - Інвест» по взаємовідносинам з ПНВП «Техніка» (код ЄДРПОУ 19099225) за серпень - жовтень 2012 р.; ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24609852) за грудень 2011 р., січень 2012 р.; ТОВ «Дидактика» (код ЄДРПОУ 34735238) за грудень 2011 р., січень - липень 2012 р.; ТОВ «Феріт - Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за лютий - листопад 2012 р.; ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) за період жовтень - листопад 2012 р.»; 2) Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2013 р. № 87/229/38113479 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» (нова назва ПП «Дузер») (код ЄДРПОУ 38113479) з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ «Галактіка - М» (код ЄДРПОУ 31890900) за період квітень - травень 2012 р. та ТОВ «РИВС» (код ЄДРПОУ 34914473) за червень 2012 р.»; 3) Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2013 р. № 383/26-55-22-08/32131068 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Грона - Л» (код ЄДРПОУ 32131068) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р.».

Не погоджуючись із винесеними відповідачем рішеннями про донарахування грошових зобов'язань, позивачем в порядку адміністративного оскарження були подані скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду яких у задоволенні скарг було відмовлено, а податкові повідомлення - рішення були залишені без змін (а.с. 50-72).

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 26243,00 грн., валових доходів у розмірі 5022,00 грн. та витрат в розмірі 131214,20 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами у листопаді 2010 р., червні - серпні 2012 р. з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест».

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування доходів і витрат та податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір № 15/10/10 від 15.10.2010 р. про надання маркетингових послуг з ПП «Грона - Л»; акти приймання - передачі виконаних робіт від 15.10.2010 р. та 28.10.2010 р.; платіжне доручення № 911 від 29.11.2010 р.; податкову накладу № 11293 від 29.11.2010 р., банківські виписки (а.с. 73-77, 127, 197-200, 209); 2) Договір підряду № 220612 від 22.06.2012 р. з ТОВ «Діксі Буд» (нова назва ПП «Дузер»); платіжні доручення № 748 від 27.06.2012 р., № 719 від 26.06.2012 р., № 836 від 13 липня 2012 р.; акт приймання виконаних робіт за серпень 2012 р.; податкові накладні № 29 від 27.06.2012 р., №28 від 26.06.2012 р., № 143 від 17.07.2012 р., банківські виписки (а.с. 81-93, 197-200, 209); 3) видаткову та податкову накладні від 15.08.2012 р. виписані ТОВ «Мир - Інвест» на поставку товару «кутик 160х160х10 ст 3пс5 ндл», товарно - транспортну накладну від 15.08.2-12 р., банківські виписки (а.с.97-98, 197-200, 209).

Правовідносини з приводу визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість в перевіряємий період були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, що діяв до 31.03.2011 р.), Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та Розділами III (набрав чинності з 01.04.2011 р.) і V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (далі - ПК України).

Суд зазначає, що відповідно др. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній

формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Разом з цим положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого закону, як і положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, положення розділу ІІІ якого набрали чинності з 01.04.11 р., визначено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)

вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого

відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Статтею 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 135.5.4 п.135.4 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України, датою отримання доходів, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм даного пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закону України № 996-XIV) передбачено, що, зокрема податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача являються: будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність (а.с.102).

Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» послуг (товарів) підтверджується дослідженими в ході перевірки контролюючим органом первинними документами, як то, договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно - транспортні накладні та банківські виписки та ін. Недоліки щодо оформлення вказаних документів податковим органом не виявлені та в акті перевірки про такі обставини не відображено.

Посилання ДПІ на відсутність у позивача дорожніх листів вантажних автомобілів та товарно - транспортних накладних в підтвердження факту здійснення позивачем перевезення ТМЦ, придбаних у ТОВ «Мир - Інвест» для власних потреб, суд сприймає критично. Так, податковим органом не враховані положення постанови Кабінету Міністру України № 207 від 25.02.09, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, а також доводи позивача щодо здійснення перевезення товару на власному транспорті, а не на договірних умовах. Адже обов'язкова наявність дорожнього листа визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 №363, за змістом яких дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умовах, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Як встановлено судом та не спростовано ДПІ, позивач здійснював перевезення товару від постачальника власним транспортом марки - ГАЗ (фургон малолітражний) реєстраційний номер АЕ1743ЕВ, копія свідоцтва про реєстрацію якого наявна в матеріалах справи, що є можливим з огляду на вид та кількість товару (а.с. 210). Отже, враховуючи, що перевізник до процесу перевезення товару від Постачальника до позивача не залучався, вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача дорожніх листів або товарно-транспортних накладних є безпідставної та не відповідає переліку необхідних документів, наведених у Постанові КМУ № 207, яким такий документ як ТТН передбачений виключно коли транспортування вантажу здійснюється перевізником на договірних умовах.

Виходячи із основних видів діяльності позивача, суд зазначає, що отриманий ТОВ «АКІМ» товар від постачальника - ТОВ «Мир - Інвест», як то, «кутик 160х160х10 ст 3пс5 ндл», свідчить про те, що вказаний товар міг бути використаний у господарській діяльності підприємства при виконанні зобов'язань по договору підряду від 04.11.2010 р. № 04/11/10-1 з ТОВ «Буг» (а.с. 128-128-142).

Відповідно до п.п.14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари (послуги), що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній або фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Договори поставки, підряду та надання послуг з маркетингу, враховуючи положення діючого цивільного та господарського законодавства, за своєю правовою суттю належать до категорії оплатних договорів, що, в свою чергу, уможливлює застосування до них положень ПК України про «безоплатно отримані» товари.

Як вбачається зі змісту статті п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст.14 ПК України, застосування механізму «безоплатно отримані товари» можливе лише за умов безоплатного отримання товару без фактичної компенсації їх вартості. За таких обставин, суд вважає висновок посадових осіб ДПІ в частині визначення отриманого від ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» товарів (послуг) як «безоплатно отриманого від невстановленої особи» неправомірним, оскільки в ході перевірки податковим органом були досліджені всі первинні документи, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій ТОВ «АКІМ» з вказаними контрагентами.

Враховуючи наведене, суд робить висновок, що у позивача наявне право на формування і валових доходів і валових витрат відповідно до положень ст. ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» по спірним операціям, що мали місце до 01.04.11, та за правилам ст. ст. 137, 138 ПК України, яка встановлює склад доходів і витрат та порядок їх визнання, що набрала чинності з 01.04.11, по спірним операціям, що мали місце після 01.04.11. Відтак судження податкового органу про порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5, ст.135, ст.138, ст. 140, ст. 142, ст. 143 ПК України та заниження податку на прибуток в сумі 29758,00 грн., які ґрунтуються виключно на висновках щодо нікчемності правочинів між позивачем та означеними контрагентами, також не відповідають дійсним обставинам такої господарської діяльності позивача.

Суд також зазначає, що за змістом положень п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/977 - ВР, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/977 - ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...». Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів. Згідно з нормою цієї статті підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі Положення № 88). Первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Відповідно до п.2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Оглянувши в судовому засіданні долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», як то, податкові і видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти здачі - прийняття, товарно - транспортні накладні, банківські виписки, судом встановлено, що за загальними ознаками вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України щодо необхідності підтвердження валових витрат первинними документами та визначення необхідних реквізитів податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у розмірі 26243,00 грн., в т.ч. за листопад 2010 р. в розмірі - 5739,17 грн., за червень 2012 р в розмірі - 18000,00 грн., за липень 2012 р. в розмірі - 1666,67 грн., за серпень 2012 р. в розмірі - 837,00 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, їх діяльність припинена не була (а.с. 170-177).

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (робіт, послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Суд, з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, не бере до уваги посилання відповідача на Акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 08.01.2013 р. №57/22/34366756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мир - Інвест» по взаємовідносинам з ПНВП «Техніка» (код ЄДРПОУ 19099225) за серпень - жовтень 2012 р.; ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24609852) за грудень 2011 р., січень 2012 р.; ТОВ «Дидактика» (код ЄДРПОУ 34735238) за грудень 2011 р., січень - липень 2012 р.; ТОВ «Феріт - Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за лютий - листопад 2012 р.; ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) за період жовтень - листопад 2012 р.»; Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2013 р. № 87/229/38113479 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» нова назва ПП «Дузер» (код ЄДРПОУ 38113479) з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ «Галактіка - М» (код ЄДРПОУ 31890900) за період квітень - травень 2012 р. та ТОВ «РИВС» (код ЄДРПОУ 34914473) за червень 2012 р.»; Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2013 р. № 383/26-55-22-08/32131068 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Грона - Л» (код ЄДРПОУ 32131068) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р.», якими визначено, що поставки товарів, робіт (послуг) від вказаних контрагентів не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки, взаємовідносини ТОВ «АКІМ» із вказаними контрагентами в ході вказаних перевірок не досліджувались.

З приводу посилання податковим органом на факт не укладення позивачем та ТОВ «Мир - Інвест» договору поставки товарів суд зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, згідно зі ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Статті 655-657, 712 ЦК України (норми про договір поставки та купівлі-продажу) не передбачають обов'язкового укладення договору в письмовій формі. Також, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначено вище, судом встановлено, що фактичне виконання Договору поставки з ТОВ «Мир - Інвест» підтверджується матеріалами справи (видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, банківськими виписками, податковою накладною). Також матеріалами справи підтверджується, що в подальшому товар, придбаний у ТОВ «Мир - Інвест» протягом спірного періоду, був використаний позивачем в ході здійснення своєї господарської діяльності.

Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з вказаними контрагентами.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», та наявності підстав для формування податкового кредиту за такими взаємовідносинами суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені.

Також суд відмічає, що в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 звернено увагу на наступне: «... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Окрім того, суд зважує на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслуговують на увагу і положення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Наведена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів, а судом не встановлена наявність фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів. Суд зауважує, що відповідачем не заперечується факт укладення та виконання таких правочинів, відповідні первинні документи, як-то: договори, видаткові та податкові накладні, факт оплати отриманих товарів, послуг були дослідженні посадовими особами ДПІ в ході перевірки, що вбачається з акту перевірки та письмових заперечень.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, відповідних рішень суду про визнання спірних правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено. Між тим, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Посилання відповідача на ч.ч. 1, 5 ст.203, ч. 1,2 ст.215, ст.216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. На користь вказаного свідчать і положення ст. 20 ПК України, відповідно до яких органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест»,

Також суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведені чіткі пояснення та не надані належні та допустимі докази з приводу невідповідності первинних документів позивача, на підставі яких ним сформовані валові доходи і валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», вимогам Закону №996 та приписам ПК України. За відсутності точних відомостей та пояснень з боку суб'єкта владних повноважень - відповідача, суд схильний віддати перевагу поясненням та доводам позивача зі спірного питання.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами - ПП «Грона - Л», ПП «Дузер», ТОВ «Мир - Інвест», правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0004982202 та № 0004972202 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

За викладених обставин, позовні вимоги ТОВ «АКІМ» підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0004982202 та №0004972202 - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 11 листопада 2013 року № 0004982202 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42843,50 грн., в т.ч за основним платежем - 29758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13085,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11 листопада 2013 року № 0004972202 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 37929,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 26243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11686,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» (код ЄДРПОУ 24612305, юридична адреса: 49000 м.Дніпропетровськ, вул. Червоного Козацтва б. 26 кв. 6, фактична адреса: м.Дніпропетровськ, вул. Жуковського б. 5) витрати по оплаті судового збору в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.В. Тулянцева