Постанова

від 21.08.2014 по справі 804/7070/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 р. Справа № 804/7070/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

за участю:

представників позивача Хандоги В.В., Білої С.П.,

представника відповідача Рябоконя С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпрропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «СЕРВІС» (далі - ТОВ ВФ «Сервіс») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001912201 від 28.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 918 784 (Дев'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 50 копійок, з яких за основним платежем 612523 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 306261,50 грн.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001962201 від 28.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 964723,50 (Дев'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять три) гривні 50 копійок, з яких за основним платежем 643149 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 321574,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної планової виїзної ТОВ ВФ «Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні адміністративного позову; обґрунтовуючи свою позицію, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення. Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції посилається на те, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами відповідача відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВФ «Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт від 07.04.2014 №1073/04-66-15-0/37732067.

Відповідно до змісту зазначеного акту перевірки підприємством позивача допущено наступні порушення:

- ТОВ «ВФ «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25021641) здійснювало операції з придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «Консалтингова фірма «КНК» (код ЄДРПОУ 38049901), яке знаходиться у 16 стані та не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної ДІЯЛЬНОСТІ в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

- ТОВ «ВФ «СЕРВІС» здійснювало операції з придбання товарів у ТОВ «ІТЕРАТОР» (код ЄДРПОУ 36843970), купівля-продаж комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї відбувалась підставі Договору поставки №1ТЕ 28052012/С від 28 травня 2012 р. Згідно Договору поставки №ІТЕ 28052012/С від 28 травня 2012 р. якість товару має відповідати технічним даним, наведеним у документації виробника. ТОВ «ВФ «СЕРВІС» до перевірки не надано Сертифікати або іншу документацію, яка підтверджувала б якість придбаного Товару. Відповідно до акту перевірки, який складено ДПІ в Печерському районі м. Києва №1278/26-55-22-03/36843970 від 24.09.13р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ «Ітератор»(код за ЄДРПОУ 36843970), взаємовідносини ТОВ «Ітератор» з ТОВ «ВФ «Сервіс» за листопад 2012 року на суму ПДВ 124681,0 грн, не підтверджені.

- ТОВ «ВФ «СЕРВІС» (покупець) здійснювало операції з купівлі-продажу комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї на підставі виставлених рахунків з ТОВ «Стек - Комп'ютер» (код ЄДРПОУ 30538300) (продавець), у зв'язку з чим ТОВ «ВФ «Сервіс» віднесло суми витрат на придбання вказаних товарів у «Стек-Комп'ютер» (код ЄДРПОУ 30538300) до валових витрат відповідних періодів, а саме у IV кварталі 2012 р. - 105940,0 грн. При цьому, згідно з Актом від 27.11.13р. №185/22-10/30538300 «Про результати дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Компютер» отримало товар (продукцію), що вказані у вищенаведених податкових накладних не від ПП „Гєлан», а від невстановлених осіб. Придбану в ПП «Гєлан» оргтехніку та її комплектуючі ТОВ «Стек комп'ютер» реалізовано ТОВ ВФ «СЕРВІС», сума ПДВ 21188,49 грн. При цьому ТзОВ «Стек - Комп'ютер»- в порушення п. 185.1. ст. 185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від №2756-УІ, із змінами і доповненнями, завищено податковий кредит.

У зв'язку з цим контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про встановлені порушення:

1) п. 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України віл 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 612523 грн., у т.ч. за квітень 2012 року на суму 29768 грн., за травень 2012 року на суму 6853 грн., за червень 2012 року на суму 6667 грн.,за липень 2012 року 27157 грн., за серпень 2012 року на суму 115463 грн., за вересень 2012 року на суму 79325 грн., за жовтень 2012 року на суму 127295 грн., за листопад на суму 208044 грн., за грудень 2012 року на суму 11651 грн. з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України;

2) п.138.1, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу УкраїниТОВ ВФ «СЕРВІС» занижено податок на прибуток на занальну суму 643149 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 45452 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 233357 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 364340 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки посадовими особами відповідача прийнято:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001912201 від 28.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 918 784 (Дев'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 50 копійок, з яких за основним платежем 612523 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 306261,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001962201 від 28.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 964723,50 (Дев'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять три) гривні 50 копійок, з яких за основним платежем 643149 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 321574,50 грн.

Не погоджуючись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання таких рішень протиправними та їх скасування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з п. 2.1. Акту перевірка проводилась з 10.02.2014р. по 07.03.2014р. відповідно до наказу №77 від 30.012013 р. Строк проведення перевірки продовжувався з 24.02.2014 на 5 робочих днів відповідно до наказу ДПІ в АНД районі №160 від 21.02.2014 р., з 03.03.2014 на 5 робочих днів відповідно до наказу ДПІ в АНД районі №198 від 28.02.2014 р., з 11.03.2014 на 5 робочих днів відповідно до наказу ДПІ в АНД районі №233 від 07.03.2014 р., з 18.03.2014 на 5 робочих днів відповідно до наказу ДПІ в АНД районі №252 від 17.03.2014 р., з 25.03.2014 на 5 робочих днів відповідно до наказу ДПІ в АНД районі №252 від 24.03.2014 р. Разом з тим, у відповідності до п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків не більш як на 10 робочих днів.

Тобто загальний строк перевірки щодо Позивача - ТОВ «ВФ «СЕРВІС», що не є ні великим платником податків, ні суб'єктом малого підприємництва, із врахуванням продовження строку проведення перевірки, не повинен перевищувати 30 робочих днів.

Однак тільки продовження строку перевірки склало 25 днів замість передбачених законом 10 днів. Таким чином, перевірка проводилась із порушенням строків проведення перевірок передбачених законом.

Крім того, матеріалами справи підтверджено та сторонами визнано, що протягом перевіряємого періоду підприємство позивача мало господарські відносини із ТОВ «Консалтингова фірма «КНК» (код ЄДРПОУ 38049901), ТОВ «ІТЕРАТОР» (код ЄДРПОУ 36843970) та ТОВ «Стек - Комп'ютер» (код ЄДРПОУ 30538300), з яким було укладено господарські договори купівлі-продажу та постачання комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї, копії яких долучені до матеріалів позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем та зазначеними контрагентами у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення та виконання договорів між позивачем та зазначеними контрагентами, що підтверджується належно оформленими накладними, актами виконаних робіт, довіреностями, наявними в матеріалах справи.

Судом з акту перевірки встановлено, що розрахунки між підприємством позивача та контрагентами за зазначеними договорами здійснювались у безготівковій формі.

Крім того, усною ухвалою суду судом викликано та заслухано пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, якими свідки підтверджують реальність здійснення господарських операцій між підприємством позивача та зазначеними контрагентами, а також пояснюють, що зазначена господарська діяльність є типовою для підприємства згідно даних КВЕД, що також підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статутом підприємства, наявними в матеріалах справи. Крім того, з пояснень свідка судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, отримані від постачальників, були використані у власній господарській діяльності позивача шляхом подальшого продажу споживачам даної продукції. В Акті перевірки встановлені одержувачі продукції та відображено, що підприємство позивача здійснювало фактичне постачання товару згідно первинних документів бухгалтерського обліку. Вказані документи також були надані платником податків для перевірки. Жодних зауважень до зазначених первинних документів в акті перевірки не зазначено та представником відповідача не надано.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що однією з підстав для висновків оскарженої перевірки визначено те, що ТОВ «ВФ «СЕРВІС» здійснювало операції з придбання товарів у ТОВ «Ітератор» (код ЄДРПОУ 36843970), Згідно Договору поставки №ІТЕ 28052012/С від 28 травня 2012 р. якість товару має відповідати технічним даним, наведеним у документації виробника. ТОВ «ВФ «СЕРВІС» до перевірки не надано Сертефікати або іншу документацію, яка підтверджувала б якість придбаного Товару.

Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки вимога щодо встановлення сертифікатів якості на товар виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нікчемність господарських правочинів. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Натомість, інших зауважень щодо правильності оформлення чи наявності первинних документів у відповідача під час перевірки та в судовому засіданні не виникло і відповідно в акті перевірки не зафіксовано.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування своєї позиції на акт ДПІ в Печерському районі м. Києва №1278/26-55-22-03/36843970 від 24.09.13р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ «Ітератор» (код за ЄДРПОУ 36843970), яким не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Ітератор» з ТОВ «ВФ «Сервіс» за листопад 2012 року на суму ПДВ 124681 грн., то суд зазначає таке.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органам державної податкової служби з метою отримання податкової інформації надано право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюватися між ними, для з'ясування їх реальності га повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 (далі - Порядку), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

За приписами пункту 4 Порядку орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації і орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання, інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 6 Порядку у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (далі - Наказ №236), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд зазначає, що з наведеного можна дійти висновку, що зустрічна звірка проводиться відносно контрагента в рамках перевірки платника податків з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій ті розрахунків, що здійснювалися між ними, а також для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акта перевірки позивача перевірку ТОВ ВФ «СЕРВІС» проведено з 10.02.2014 року по 07.03.2014 року, а зазначений акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача складено 24.09.2013 року.

Крім того, за змістом вказаних норм зустрічна звірка може бути проведена податковим органом у разі наявності у його розпорядженні первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, адже за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється з метою документального підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування в акті №№1278/26-55-22-03/36843970 від 24.09.13р. вищезазначених висновків, але мав підстави на складання даних актів та засвідчення у них фактів неможливості проведення зустрічних звірок.

Крім того, щодо посилань представника відповідача в обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стек Комп'ютер» на акт від 27.11.2013 №185/22-10/30538300 «Про результати дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» та постанову, в якій зазначено, що відповідно ТОВ «Стек Комп'ютер» розслідується кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32013110020000085 від 23.05.2013 р. за ознаками складу злочину передбаченого ч. З ст. 212 КК України, то суд зазначає, що такі докази не можуть братися судом до уваги, оскільки підприємство позивача не значиться в переліку контрагентів, а тому взаємовідносини з ним не досліджувались в рамках розглядуваної перевірки та досудового розслідування, а відтак такий доказ не може вважатися достатнім та належним доказом в рамках розглядуваного адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарських операцій, здійснених підприємством позивача з зазначеними контрагентами у перевіряємому періоді, а саме господарські операції з купівлі-продажу та поставки комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом встановлено факт реального існування вказаних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами, та спростовано відповідні висновки податкового органу.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді підприємства контрагентів, як учасники господарської операції, мали спеціальну податкову правосуб'єктність .

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ ВФ «СЕРВІС» для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією, що була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи, та поясненнями свідків.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем на вимогу суду в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів. В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів про відсутність змін в активах підприємства позивача внаслідок укладання нереальних правочинів та здійснення вищевказаних оподатковуваних операцій.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «СЕРВІС» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001912201 від 28.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму у розмірі 918 784 (Дев'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 50 копійок, з яких за основним платежем 612523 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 306261,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001962201 від 28.04.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 964723,50 (Дев'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять три) гривні 50 копійок, з яких за основним платежем 643149 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 321574,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «СЕРВІС» (ЄДРПОУ 25021641) судовий збір у розмірі 3767,02 грн. (три тисячі сімсот шістдесят сім гривень 02 копійки).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко