Постанова

від 01.09.2014 по справі 816/3235/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/3235/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л.,

представника позивача - Фищук В.В.,

представника відповідача - Головач О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2014 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 13 531 грн 71 коп та пені у розмірі 649 грн 20 коп., посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що полягає у незабезпеченні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченні /а.с. 22/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (ідентифікаційний код 30296759) подало до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.3/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 41 особу, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, при цьому кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» - 2 особи.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 531 грн 71 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 649 грн 20 коп. (з 16.04.2014 по 13.08.2014).

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення вказаної суми адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Частиною першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно положень статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції .

Адміністративно-господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 ГКУ).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною третьою статті 18 Закону чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій", а з 12.07.2013 "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3 - ПН, яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Виходячи з вимог статті 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для ТОВ "Вітязь" протягом 2013 року складав 2 особи (41 х 4%).

Відповідно до листа Полтавського районного центру зайнятості за вих. №657 від 26.08.2014 протягом 2013 року відповідач подав звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН із зазначенням додаткових вимог щодо пріоритетності в працевлаштуванні осіб з числі інвалідів тільки за грудень 2013 року (27.12.2013) /а.с.16/.

Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН із зазначенням однієї вакантної посади інваліда - касира торгівельного залу /а.с.17/.

Водночас суд бере до уваги те, що відповідачем було забезпечено працевлаштування на підприємстві ряду інвалідів протягом 2013 року.

Так, згідно наказу № 20/к від 01.08.2006 прийнято на роботу оператором автозаправної станції в автотранспортний цех товариства ОСОБА_3, який за довідкою МСЕК № 179715 з 29.03.2013 є інвалідом 3 групи /а.с.26-27/.

Відповідно до наказу № 15/к від 05.06.2013 підприємством прийнято на роботу охоронником в магазині "Вікторія" ОСОБА_4, якому згідно довідки МСЕК № 0197172 була встановлена інвалідність (3 група) з 26.09.2012 до 01.11.2013 /а.с. 28-29/. Наказом ТОВ "Вітязь" від 04.11.2013 № 46/к ОСОБА_4 звільнено з посади за власним бажанням /а.с. 30/.

Також, наказом №44/к від 01.10.2008 прийнято на посаду підсобного працівника ОСОБА_5, яка згідно з довідкою МСЕК №168626 є інвалідом 2 групи з 03.12.2013/а.с.31-32/ та наказом №55/к від 27.12.2013 прийнято касиром торгівельного залу магазину "Вікторія" з 30.12.2013 ОСОБА_6, яка згідно довідки МСЕК №182402 є інвалідом 3 групи з 25.10.2013/а.с33 - 34/.

Таким чином, з червня по жовтень 2013 року, а також у грудні 2013 року відповідачем було повністю забезпечено норматив працевлаштування інвалідів (2 особи). У період з квітня по травень 2013 року, і у листопаді 2013 року відповідачем частково забезпечено норматив працевлаштування інвалідів, оскільки працювала одна особа із встановленою групою інвалідності, замість двох, при цьому звіт за формою 3-ПН за вказаний період відповідачем не подано.

За період з січня по березень 2013 року інваліди на підприємстві не працювали, докази вжиття передбачених законом заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем не надано.

Отже, враховуючи те, що відповідачем із січня по березень 2013 року не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів, кількість яких згідно нормативу складає 2 особи, а саме, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а у квітні - травні, листопаді 2013 року частково виконано обов'язок щодо працевлаштування інвалідів (працювала 1 особа - інвалід), суд приходить до висновку, що застосування адміністративно-господарських санкцій є обгрунтованим саме за період з із січня по березень 2013 року за 2 особи (6 місяців) та за квітень - травень, листопад 2013 року за 1 особу ( 3 місяці).

Беручи до уваги, що протягом періоду з червня по жовтень 2013 року, а також у грудні 2013 року відповідачем виконано норматив для працевлаштування інвалідів, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць за вказаний період часу є необґрунтованим.

Зважаючи на те, що в силу положень частини 1 статті 20 Закону України адміністративно-господарські санкції для підприємств, де працює більше 15 осіб, визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції, які підлягають стягненню з відповідача, складають 10 148 грн 78 коп. (13531 грн. 71 коп. (середньорічна заробітна плата) /12 х 3 (3 місяці 2013 року) х 2 (особи) + (13531 грн. 71 коп. (середньорічна заробітна плата) /12 х 3 (3 місяці 2013 року) х 1 (особу).

Зважаючи на те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 10 148 грн. 78 коп., сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 487 грн. 14 коп. (10 148,78 х 0,04 %) х 120 днів).

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (ідентифікаційний код 30296759) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406), р/р 31215230700395 в ГУДКСУ в Полтавській області, одержувач УДКСУ у Полтавському районі, код одержувача 38019527, МФО 831019 адміністративно - господарські санкції у розмірі 10 148 грн 78 коп (десять тисяч сто сорок вісім гривень сімдесят вісім копійок) та пеню у розмірі 487 грн 14 коп. ( чотириста вісімдесят сім гривень чотирнадцять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол